Інтерв’ю Голови Верховної Ради України, Голови Народної Партії Володимира Литвина на радіо «Ера FM» від 16.03.2011 р.

Юлія ДИЛОВА: Наш гість: голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Сьогодні будемо говорити про ті життєво необхідні законопроекти, які розглядає парламент: про боротьбу з корупцією, про пенсійну реформу, про персональне голосування народних депутатів, про новий виборчий закон та про те, чи не почали у Верховній Раді України поширюватися передвиборчі настрої? І як ці настрої можуть впливати на роботу парламенту? Я пропоную розпочати з пенсійної реформи. Її доля зараз залежить від Верховної Ради України. Тому що законопроект урядовий перебуває в парламенті, вже пройшов розгляд у комітетах і чи вже відомо, коли цей документ буде винесений до сесійної зали, до розгляду?

Володимир ЛИТВИН: Абсолютно точно, що на цьому тижні це питання розглядатися не буде. Я мав сьогодні тривалу розмову із Президентом України, у тому числі з приводу цього законопроекту. І позиція Президента, яку я повністю поділяю, лежить у тій площині, що це питання потрібно широко обговорити. Якщо необхідно – переконати, внести належні уточнення, але це має бути той документ, який буде підтримуватися суспільством. І який дасть людям можливість почувати себе більш впевнено. Тому я виходжу з того, що зараз Кабінет Міністрів повинен почати широкі зустрічі, консультації, публікації, роз’яснення, щоб кожна людина зрозуміла, що її очікує. Я маю на увазі тих, хто сьогодні вже є пенсіонерами, тих, хто має виходити на пенсію і тих, хто лише вступає в своє трудове життя. Тут поспіху не буде. Це питання, яке зачіпає кожну людину, кожну сім’ю. Треба приймати рішення, яке буде сприйнято людьми.

Юлія ДИЛОВА: Тобто Ви гадаєте, що уряд має роз’яснити положення саме цього законопроекту? Чи все ж таки змінити його?

Володимир ЛИТВИН: Якщо будуть відбуватися такі обговорення, роз’яснення, то зрозуміло, що з’являться нові бачення, нові підходи. Я наперед не збираюся визначати, що має робити уряд. Але те, що ця робота буде проводитися, це однозначно. І те, що у найближчий період це питання не буде розглядатись, це також однозначно. Тим паче, що два комітети Верховної Ради України винесли негативний вердикт з приводу цих законопроектів. А це говорить про те, що потрібний відповідний діалог. Я вважаю, що треба дивитись на цей документ у цілісному вимірі. Там є ряд позицій, які жодних заперечень викликати не будуть. Наприклад, зменшення величезних пенсій. Є окремі моменти, зокрема підвищення пенсійного віку, який не сприймається позитивно. Я вважаю, що тут має бути задіяний принцип добровільності. Якщо людина хоче – вона продовжує працювати, якщо ні, то вона повинна вийти на пенсію. Та людина, яка зголоситься працювати, вона повинна чітко знати, які вона отримає преференції у плані збільшення її пенсії.

Юлія ДИЛОВА: Президент України поділив Вашу думку, що потрібно широке обговорення?

Володимир ЛИТВИН: Це позиція Президента України. Я її абсолютно поділяю.

Юлія ДИЛОВА: Треба нагадати, що український уряд пообіцяв МВФ, з яким має угоду. Що закон про пенсійну реформу буде ухвалено в березні. Наступне пленарне засідання в квітні, тим більше, якщо буде тривати обговорення, які можуть бути наслідки з боку МВФ?

Володимир ЛИТВИН: Я думаю, що непотрібно нам вдаватися в документування коментарів з цього приводу. Я виходжу з того, що рішення ми повинні приймати для України, для українських людей, а не для МВФ. Виходячи з цього відповідним чином повинні діяти.

Юлія ДИЛОВА: Політологи, яких ми запрошували до студії, коли говорили про реформи, зокрема, про пенсійну реформу, говорили, що якщо хоче влада, уряд, Президент України, щоб були ухвалені ці закони, треба робити це не затягуючи. Тому що вже восени це буде складно розробити в парламенті, який буде працювати під випливом парламентської виборчої компанії чи буде наближатися. Ви погоджуєтеся з цим?

Володимир ЛИТВИН: Так. Будь-які реформи, якщо їх здійснюють – їх роблять швидко. Бо це завжди болісний процес. Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця. Це вже народна мудрість фактично позначила все наше буття. Треба робити перетворення тоді, коли є кредит довіри. Розуміючи, що ми запізнилися з проведенням необхідних змін. Їх можна було проводити тоді, коли був запас міцності. Коли була напрацьована та основа попередніми поколіннями в радянський період. А сьогодні фактично всі резерви вичерпані. І тим більше ситуація значно гіршою є сьогодні загальна світова. За таких умов будь-які перетворення будуть викликати спротив. Оскільки вони ускладнюватимуть життя людей на певному етапі. Але якщо не лікувати хворобу, то ми прекрасно розуміємо, що потім доведеться лікувати оперативним втручанням. Тобто буде ще гірше. Але в той же час я вважаю, що влада не повинна програвати інформаційний простір. Все, що сьогодні говорять представники влади нагадує виправдовування. Бо настрої в оцінках тих пропозицій, які вносяться, задають представники опозиції. Треба віддати їм в цьому плані належне.

Юлія ДИЛОВА: Але кредит довіри зараз владної команди вже вичерпався?

Володимир ЛИТВИН: Він зменшився. І на цьому позначилася насамперед економічна ситуація. Коли було вжиті заходи для утвердження того, що ми називаємо політична стабільність, передбачуваність. Особливо у взаєминах між інститутами, гілками влади люди сприйняли позитивно. І це видно на основі соціологічних зрізів, які проводились в той час. Але коли перейшли до проблеми, яка стосується економіки, соціальної сфери, тут вже ширше коло людей, які зацікавлені в такій проблематиці. Бо перша тема цікавить переважно людей політично активних. А тема, яка стосується економіки і соціальної сфери це те, що вже відчує кожна людина, кожна сім’я. І подорожчання цін, і подорожчання цін на продукти харчування, на електроносії, на комунальні послуги призвели до того, що оцінки не можуть бути позитивними. Вони падають. Потрібно сказати, що ті події, які відбуваються в Японії, в інших країнах – революції постання, вони призводять до того, що продукти не виробляються, а люди споживають. І проблема очевидно буде мати тенденцію до загострення продовольчої кризи. І тут необхідна продумана і відповідальна політика, яка б давала можливість кожній людині розуміти, що завтра не буде дефіциту продуктів харчування. Щоб люди не намагалися скупити щось про запас, витрачаючи останні кошти.

Юлія ДИЛОВА: У Президента України є час, так як президентські вибори у нас будуть у 2015 році. Уряд також працює. І вони мають можливість пропонувати і виносити на розгляд так звані непопулярні реформи. В парламенту наступні вибори будуть у 2012 року. В парламенті зараз ще є настрій голосувати за ці непопулярні реформи, які погіршать ситуацію в Україні на певний час, але потім буде краще. Є запас міцності зараз в Парламенті?

Володимир ЛИТВИН: Запасу часового нема ні в кого. Оскільки нам треба працювати з коліс і приймати відповідні рішення. Сьогодні вони можуть мати гіркий присмак, завтра вони будуть взагалі надзвичайно складними. Щодо запасу міцності в парламенті, захоплення і прийняття тих чи інших рішень, які мають соціальні відгомін не в кого не має. Той хто голосує, розуміє, що він від цього буде втрачати. Сьогодні за великим рахунком влада в особі більшості парламенту роблять роботу за опозицію. Вони просто їй підвищують рейтинг на наступні вибори. Але якщо не приймати рішень, то завтра ми будемо приймати ці рішення під тиском зовнішніх обставин. І так нас підштовхують до прийняття відповідних рішень для того, щоб Україна не перетворилася на якусь аморфну територію. А була державою і ми були народом. Іншого виходу не має. Я абсолютно не є прихильником підвищення пенсійного віку. Не хочеться ставити питання про урізання пенсій. Особливо за особливі заслуги перед українським народом. Це переважно заслужені люди. Але я вважаю, сьогодні, коли кажуть всім треба потерпіти, то треба, щоб люди, які отримують мінімальну пенсію бачили, що терплять і ті, які отримують пенсію в 30-40 разів більшу, ніж мінімальна. Приймати ці рішення треба, якщо ми не можемо приймати все одразу, то давайте будемо приймати цей закон по частинах. Але проводячи відповідний діалог, дискусію для того, щоб люди зрозуміли про що йдеться, я мушу сказати, що іншого виходу просто немає. Бо наприймали законів популярних, які не виконуються. І сьогодні для того, щоб виконати всі ці соціальні закони, які є, треба ще один державний бюджет України. Якщо в цьому році доходна частина державного бюджету перевалить за 300 млрд. грн., то це буде добре. А нам треба ще щоб виконати соціальні закони приблизно ще таку суму. Тому іншого виходу немає. Розуміння є того, коли ти будеш голосувати за такі рішення, то люди тобі не подякують.

Юлія ДИЛОВА: Тобто є таке ще розуміння в Парламенті?

Володимир ЛИТВИН: Воно присутнє. І з цього приводу гострі дискусії. Цей закон про проведення пенсійної реформи давно вже у Верховній Раді. І його перекидають начебто гарячу картоплину і ніхто не хоче тримати в руках. Це факт. Але разом з тим треба роз’яснити кожну статтю цього закону. Щоб кожна людина побачила виходжу в чому перевага і в чому є ризики. Бо ми не можемо приймати рішення, які будуть тільки позитивні. Будуть певні негативи. Треба зробити так, щоб позитив переважив ці негативи.

Юлія ДИЛОВА: Є ще один законопроект, який перебуває у стінах Верховної Ради «Про засади запобігання протидії корупції». У вівторок Парламент в другому читанні ухвалив цей законопроект, який був поданий Президентом. Але за винятком трьох статей. У чому складність цих статей? Чому їх відклали?

Володимир ЛИТВИН: Складність статей полягає в тому, щоб дати чітке визначення того, хто підпадає під дію цього закону. Щоб не попадали прості пересічні громадяни. Бо цей закон найбільшою мірою адресований державним службовцям і посадовим особам. Починаючи від Президента України і закінчуючи тими, хто працює на рівні села, в сільській раді, наприклад. По-друге, не може закон відсилати до підзаконних актів, які ще повинен прийняти Кабінет Міністрів України. Наприклад, декларація про доходи і видатки. Ті пропозиції, які отримав парламент було зафіксовано, що Кабінет міністрів визначає параметри і складові декларації. Але постає питання, сьогодні один Кабінет міністрів може визначити скрізь призму свого бачення, що повинно бути в декларації про доходи і видатки державного службовця і його сім’ї. А завтра буде інший Кабінет міністрів і буде визначати по-іншому. Тому поставили завдання, що чітко в законі було виписано за яким параметрами подається декларація про доходи і видатки. Я вважаю, це правильно. Тут ряд позицій, які потребують відпрацювання і на початку квітня остаточно буде прийнятий цей закон. Якщо йти за тим, що пропонувалося, то молода сім’я, випускників медичного інституту, які погоджуються, як герої прийти працювати в сільську амбулаторію зразу зіштовхнуться зі складнощами. Бо чоловік і дружина не можуть працювати разом. Це вже буде ознакою корупційних діянь. Теж саме стосується школи. Коли приходить молоде подружжя в школу, то один може працювати, а другий – ні. Це якщо виконувати сліпо деякі норми, які пропонувалися. Відклали відповідну статтю, щоб дати визначення кого це стосується. Це може стосуватися виключно голови районної і державної адміністрації і його дружини. Наприклад, він не може бути головою районної і державної адміністрації, а дружина не повинна очолювати економічне управління цієї адміністрації. Логіка в такій постановці є? Є. Під один гребінець намагалися причесати всіх. А як же династії вчителів, лікарів та в інших сферах. Я вважаю, що ми правильно поступили, коли поставили завдання відповідному комітету відкоригувати і цю норму.

Юлія ДИЛОВА: Норма про декларування видатків не лише тих, хто підпадає під цей законопроект, але й їх родичів буде?

Володимир ЛИТВИН: Норма є про декларування доходів і видатків тих членів сім’ї, які проживають разом.

Юлія ДИЛОВА: Тільки разом?

Володимир ЛИТВИН: Так. Бо якщо поставити питання ширше про ближчих родичів, то в законі визначення є. Що таке близькі родичі? Чоловік, дружина, діти, батьки, дідусі, брати, сестри і особи, які всиновлені або над якими здійснюється опіка. Уявіть собі, яке це широке коло. З цього приводу поки що тривають дискусії. Але на цей момент мова йде про членів сім’ї, які проживають разом.

Юлія ДИЛОВА: А яка Ваша позиція з цього питання?

Володимир ЛИТВИН: Я схиляюся більше до того, що треба щоб декларували доходи і видатки люди, як спільно живуть і спільно ведуть господарство. Бо? наприклад, якщо в мене є брати, а вони живуть давно своїм окремим життям, в них вже свої внуки, то що я повинен до них приходити, щоб вони мені давали папірці, довідки про свої доходи і я повинен писати це в декларації. Це дурниця. Тоді буде діяти принцип, що брат за брата відповідає, батько за сина та інше. Не можна допустити до того, як було в 37 році, коли писали заяви про відмову про родичів.

Юлія ДИЛОВА: Багато політиків, зокрема, народних депутатів переписують свій бізнес на родичів і продовжують їм займатися. Як цьому перешкодити?

Володимир ЛИТВИН: Я думаю, що все всім відомо. Люди повинні робити відповідальний вибір. В нас діє принцип: чим більше вкрав – тим більше підтримую. Сьогодні в Україні 21 мільярдер. Статки яких складають 58 млрд. Подивимося в які політичні партії вони входять і депутатами яких фракцій вони є. В них найбільша підтримка серед людей. Це правда. А з іншого боку, найбільш жорсткими діями ми не вирішимо проблему, не подолаємо корупцію. Бо будуть враховувати ризики і брати більше з урахуванням того, що є ризик. Окрім суворих законів, а цей закон надзвичайно суворий, необхідно створити атмосферу в суспільстві. Необхідно подолати бідність. Коли людина буде мати нормальне життя, то вона буде робити відповідальний вибір, її не можна буде купити. І тоді буде значно менше людей в коридорах влади, у тому числі, яких обирають люди, депутатами всіх рівнів тих, які не гідні бути представниками людей. Я вважаю, що це питання комплексне. Сама атмосфера суспільна не повинна давати живильне середовище для процвітання цього негативу. А ми всі потроху в нього втягнуті. Одні на ринку торгують намагаються щось неякісне продати. Інші в лікарнях чекають поки їм щось дадуть і вони будуть лікувати. В аптеках замість ліків намагаються всунути в кращому випадку якусь крейду замість пігулок. І ми живемо в замкнутому середовищі, коли тою чи іншою мірою намагаємось один одного перехитрити і обшукати. А так тривати більше не може. Мене вражає один простий принцип, коли я приходжу на ринок, щоб купити творог. І бачу, що лежать гори цього творога. Я, як селянська людина знаю скільки з трьох літрової банки от слоїка виходить творога – жменька. І в мене постає питання, скільки це треба тримати худоби, щоб виготовити творога. І що в нього мішається. Але ці люди, які там стоять і продають кричать про корупціонерів, які сидять зверху.

Юлія ДИЛОВА: Законопроект про протидію корупції в першому читанні був ухвалений ще в грудні. Лідер фракції Партії Регіонів Олександр Єфремов прогнозує, що парламент прийме цей законопроект на наступному пленарному тижні – з 5-го до 8-го квітня. Але Президент України неодноразово наголошував, що цей закон треба прийняти якнайшвидше. А пройшло вже щонайменше 3 місяці. Чому Верховна Рада не прислухалася в цьому питанні до глави держави?

Володимир ЛИТВИН: Бо закон стосується всіх, в тому числі і депутатів. Звісно кожен читає цей закон. Це один з небагатьох законів, який читають всі. А після його прийняття, я думаю, що потрібно цей закон широко оприлюднити і познайомити під особистий підпис кожного державного службовця.

Юлія ДИЛОВА: Але все одно незнання законів не звільняє від відповідальності.

Володимир ЛИТВИН: Краще, щоб було знання. Щоб потім не було підстав говорити, що не знав, не чув, не бачив.

Юлія ДИЛОВА: Цей закон буде працювати з дня опублікування, найближчим часом чи потрібен якийсь підготовчий період?

Володимир ЛИТВИН: Він набере чинності з моменту його оприлюднення. Після підпису Президента він через декілька днів буде оприлюднений та вступить в дію.

Юлія ДИЛОВА: Міністр юстиції, голова робочої групи з опрацювання нового виборчого законодавства, Олександр Лавринович повідомив, що група вже завершила роботу над концепцією майбутнього закону про вибори. Він сказав, що після розробки проект закону буде розглянутий робочою групою, міжнародними експертними установами, і внесений главою держави на розгляд в парламент. Планується, що це буде впродовж травня цього року. Виходячи зі слів і Президента України, і міністра юстиції, виходить, що змішана мажоритарно-пропорційна система виборів – це питання вже вирішене. А в парламенті це питання буде вирішено?

Володимир ЛИТВИН: Воно вирішено на рівні робочої групи. Депутати, які належать до більшості, не дуже схильні до того, щоб була змішана виборча система, бо кожен вміє рахувати і розуміє, що шанси його 50/50. Тобто зменшуються вдвічі. В цьому не зацікавлені і опозиційні фракції, оскільки в них існує побоювання, що в мажоритарних округах нічого буде шукати щастя, оскільки буде застосовуватися адміністративний ресурс. Ці побоювання, як правило, призводять до того, що приймають те, що пропонується. Така дивна логіка поведінки і дій. Це добре, що завершили напрацювання концепції. Було б добре, якби ця концепція була оприлюднена. Щоб вже на цьому етапі більш широкий загал мав можливість висловлювати своє ставлення до майбутнього документу, бо концепція, по суті, буде визначати зміст та сутність відповідного закону. Зрозуміло, що сьогодні, як компроміс, буде запропонована змішана система. Я є прихильником 100% мажоритарної системи,коли країна ділиться на 450 округів. Партії мають право висувати своїх кандидатів, а люди дивляться, що це за особа, наскільки вона є закоріненою в той чи інший округ, наскільки її досвід та її моральний стрижень відповідає настроям та сподіванням людей. А потім вже дивляться, яку ж він партію представляє. Та роблять вибір з урахуванням усіх чинників. За таких умов в нас відбувся б природний процес політичного структурування нашого суспільства. У нас відмерла б абсолютна більшість партій з 200, які сьогодні зареєстровані на центральному рівні. Відпала б необхідність у партіях, які створюються за гроші. Від пав би бізнес на партіях, коли під вибори зростає ціна на назву партії, яка зареєстрована. Експерти говорять, що ціна коливається від 100 тис. до 500 тис. дол. За політичну партію. Якщо з’являється нова особа, яка хоче продемонструвати свій вождізм, вона шукає партію, яку купити. Бо створити партію та зробити, щоб вона стала на ноги, треба декілька років. А тут все робиться за декілька місяців. Максимум – за півроку. Потім купується телебачення, ЗМІ, які розповідають про те, що з’явився новий месія. Люди закохуються в нового месію, голосують. Потім приходять на роботу в парламент, і виявляється, що вони ні на що не спроможні, просто завели людей, яких написав у список спонсор політичної месії.

Юлія ДИЛОВА: Хіба за мажоритарною системою не така ж схема працює? Тільки один кандидат оплачує, закуповує, підкуповує?

Володимир ЛИТВИН: За такої системи, коли кандидат купує виборців, якщо ми говоримо, що політика – це цинізм, то я скажу цинічно, що хай краще купує округ, ніж буде купувати партійного вождя і витрачати гроші на популяризацію себе. Хай приходять в школи, вставляють вікна, купують комп’ютери, прилади несуть в районні та селищні лікарні та медпункти. Хай допоможуть пенсіонеру-інваліду перекрити дах.

Юлія ДИЛОВА: Але ж це робиться лише впродовж виборчої кампанії.

Володимир ЛИТВИН: Хай продемонструють свою благодійність хоча б впродовж виборчої кампанії. Люди ж мають робити свій вибір. Часто мені висловлюють справедливі застереження і звинувачення, як ведуть себе депутати у Верховній Раді України. А хто їх обрав? Голова Верховної Ради не є роботодавцем депутатів. Роботодавцем є народ. А в Голови Верховної Ради одне призначення за Конституцією – веде засідання Верховної Ради України. Що до мене є претензії, як я веду засідання Верховної Ради? Немає, я думаю. Але я не можу командувати депутатом. Я переконаний, що в людей зараз приходить усвідомлення та розуміння того, що влада така, якою вони її сформували. Коли вони будуть обирати серед кандидатів людину, вони повинні знати, крім всього іншого ( я пропоную, щоб це було записано в законі), що депутат має раз в квартал звітувати перед людьми, як він виконує настанови і накази своїх виборців. Якщо він не виконує їх, то в людей повинен бути простий механізм його відкликання. Якщо буде змішана виборча система, то люди мають теоретичну можливість відкликати лише половину депутатів, які обираються в мажоритарних округах. За партійними списками вони можуть апелювати тільки до Бога, щоб Він врозумив депутата. Якби була стовідсоткова система округів, то люди обирали б депутата, а той, хто набрав другий результат, є кандидатом. Якщо депутат не виконує свої повноваження та ігнорує волю своїх виборців, то вони мають можливість його відкликати, і цей кандидат стає депутатом. Кандидат буде також контролювати депутата, буде опозицією по відношенню до нього.

Юлія ДИЛОВА: Цю норму можна застосувати за змішаною системою?

Володимир ЛИТВИН: Лише до половини депутатів. Змішана система породжує депутатів двох рівнів. Одні, які вимушені та зобов’язані працювати, а інша частина – дивитися, які знаки їм подасть їх керівник.

Юлія ДИЛОВА: У вівторок Верховна Рада України включила до порядку денного проект постанови про впровадження реєстрації народних депутатів України та фіксації результатів їх особистого голосування за допомогою сенсорної клавіші. За дане рішення проголосували 297 народних депутатів. Очікується, що вже завтра парламент визначиться щодо даного проекту постанови. Це проблема особистого голосування депутатів. Чому проблема абсолютно всієї історії парламентаризму України? Чому зараз це питання настільки гостро підняли та чому раніше воно не вирішувалося?

Володимир ЛИТВИН: Протягом 20-ти років всі вже привчилися до того, що один може голосувати, якщо має спритні руки за 7-8 депутатів, а зараз така пильна увага до цієї проблеми. Вже допекло. Це пов’язано з роздратуванням людей. Коли вони дивляться телебачення і бачать поведінку, яка не гідна поведінки народного представника, тому вони акцентують увагу на цій темі. Міжнародні парламентські організації на це звернули увагу. Також свою справу зробили представники ЗМІ, акцентуючи увагу на цій проблемі. В нас дехто розуміє викривлено, що депутат має приймати рішення одноосібно. Є Ряд депутатів, які хизуються тим, що вони картку для голосування носять при собі та нікому її не дають і водночас не ходять на засідання. Порушення є як в першому, так і в другому випадках. Депутат зобов’язаний брати участь в роботі і голосувати. Обов’язково він повинен задекларувати через голосування свою позицію та її пояснити. Сподіваюся, що в четвер рішення з цього приводу буде позитивним. Я вірю, що воно буде прийнято конституційною більшістю.

Юлія ДИЛОВА: Голова регламентного комітету парламенту «регіонал» Володимир Макеєнко сьогодні в інтерв’ю ЗМІ запевнив, що Верховна Рада проголосує за цю постанову, але сказав, що ця система працювати не буде, що вона не зможе забезпечити особистого голосування народних депутатів, тому що обійти її дуже легко. І тоді постане питання, на що були витрачені бюджетні кошти при розробці цієї нової системи голосування. Так буде працювати система чи вже знайшли спосіб обійти?

Володимир ЛИТВИН: Спочатку відносно коштів. Ця система розроблялася не при мені. Регламентний комітет, якщо хоче розібратися, хай розбирається в цьому питанні. В даному розі, коли голова регламентного комітету робить такі заяви, повинен публічно продемонструвати, як можна обійти цю систему. Я стверджую, що на сьогодні, враховуючи сучасні досягнення науки, обійти цю систему неможливо. Проводилася перевірка цієї системи і були спроби за допомогою різних допоміжних приладів вирішити цю проблему. Дехто навіть намагався носом тиснути на кнопку, і нічого з цього не вийшло. Тому в майбутньому може якісь винаходи й будуть, але на даний момент зробити цього неможливо. Це підтвердило тестування, яке було проведено спеціалістами Національної Академії Наук України, які відповідальні за розробку цієї системи. Я просив би своїх колег не педалювати цю тему, не дратувати людей. Сім днів на місяць депутат може, повинен та зобов’язаний сидіти в сесійній залі та голосувати особисто своїми руками. Я також дав доручення, щоб узагальнювали присутність депутатів і за тиждень роботи публікували відповідні відомості. Правда, в нас з’явилася ще одна можливість ухилятися від публічної оцінки не участі у роботі Верховної Ради, коли депутат з ранку приходить, письмово реєструється біля столів голосування, а потім займається своїми справами. Коли питаєш, чому не були в сесійній залі, то говорять, що письмова реєстрація є та нараховуйте мені зарплату. Я прийняв рішення, навіть перевищуючи свої повноваження, якщо депутат не реєструється та письмово не розписується про присутність, заробітна плата йому не нараховується.

Юлія ДИЛОВА: Коли буде запроваджено цю систему, буде достатньо дисциплінованих народних депутатів, будуть голоси для ухвалення рішень?

Володимир ЛИТВИН: Так. Зараз в сесійному залі набагато більше депутатів, і дисципліну таки вдалося підтягнути. І тим, що 2012-муц році будуть парламентські вибори. Менше стане законів, які я називаю законопроектами-метеликами. Коли вносяться вони для вирішення політичних завдань, лобістських планів. За такі законопроекти не буде вистачати голосів та не можна буде їх протягнути, домовившись, щоб проголосували у традиційний спосіб. Будуть розглядатися серйозні та системні закони. І не буде того валу, який ми маємо сьогодні. Протягом цього пленарного засідання Верховна Рада України повинна розглянути більше 100 законопроектів. В нас сьогодні 90 тис. нормативно-правових актів, які регулюють всі сторони життя. Проблема не в законах, а в тому, як виконуються чинні закони.

Юлія ДИЛОВА: Сьогодні в Інтернет-виданні «Українська Правда» з’явилася така інформація, що щонайменше 700 тис. грн. українські платники податків щороку виділяють на одного з 450 депутатів. Депутат фактично отримує дві зарплати: саму зарплату і таку саму суму грошей на виконання своїх повноважень. Однак, як депутат витрачає ці кошти, ніким не контролюється . За них можна купити і нову машину, а можна і допомогти виборцям. Це залежить від сумління депутатів. Справді, так відбувається?

Володимир ЛИТВИН: Так. Під час наступних виборів люди матимуть можливість запитати, як вони витратили кошти, які виділялися на виконання депутатських повноважень: допомогти людям.

Юлія ДИЛОВА: Чому зараз не контролюється?

Володимир ЛИТВИН: Сьогодні може контролювати тільки людина. Апарат Верховної Ради не має права в цьому плані депутата запитувати. 700 тис. – також правильна цифра. Але автори цього дослідження повинні були показати, наскільки ця цифра корелюється з видатками на одного депутата в європейських пострадянських країнах. Скажу думку, яка багатьом не сподобається. Демократія коштує дорого. При нинішній якості роботи Верховної Ради та дисципліні сам факт наявності такої суми буде викликати у людей алергію, несприйняття та осуд. Треба зробити все, щоб депутат та Верховна Рада були відповідальними перед виборцями. Головне, щоб депутат працював ефективно. Тоді ці кошти будуть виправданими.

Юлія ДИЛОВА: Зараз вони не є виправданими?

Володимир ЛИТВИН: В багатьох випадках важко сказати, що вони є виправданими. Бо якщо стоїть проблема,які механізми задіяти, щоб депутат приходив на роботу, то як можна сказати, що вони є виправданими.

Програма «Від першої особи» на радіо «Ера FM», від 16.03.2011 р.

http://www.radioera.com.ua/ru/print/?idArticle=30191