23 березня 2011 року у сесійній залі Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання на тему: "Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації". Поділитись думками на цю тему ми попросили народного депутата України, члена фракції Народної Партії у Верховній Раді України Катерину Тимофіївну Ващук.

- Катерино Тимофіївно, сьогодні існує дві протилежні думки щодо продажу землі в Україні. А яке ваше ставлення до цього питання?

- Я вам скажу, що вся моя душа проти продажу землі, хоч я розумію, що ринок буде. У цьому питанні треба діяти з мудрістю і зробити все, щоб цей ринок був на користь селян. Це можливо зробити за однієї умови: коли основним гравцем на ринку землі стане держава. Коли буде створений чи державний земельний банк із необхідними правами, чи державна агенція. Мені більше імпонує державний земельний банк по статусу на рівні Національного банку України. Там золоті запаси, а тут ще більш дорогі – земля. Основний капітал уже є – це всі землі державної власності, не витребувані землі, які не витребувані за паями і таке інше.

- І як буде відбуватися продаж землі через такий банк?

- Як це мало би відбуватись: людина хоче продати землю, іде в банк там є земельний кадастр, тобто оцінка всієї української землі. По кадастру знаходять ділянку цієї людини, бачать ринкову оцінку, платять реальну ціну без обману, без ажіотажу, без нажиму.

- А далі, що буде робити земельний банк?

- А далі банк в інтересах держави буде вирішувати, як залишити цю землю в користуванні даної сільської громади. Може, там є фермер, який хоче її взяти в оренду чи викупити. Якщо він хоче взяти в довгострокову оренду з правом наступного викупу – допомогти йому. Якщо він хоче викупити її зараз, допомогти йому отримати дешевий кредит. І таким чином зробити так, щоб у кожному селі були господарі на землі, які її використають найкраще.

Другий момент: треба зробити обмеження землі "в одні руки". Для західного регіону це може бути один розмір, для південного степу – другий розмір, але це має бути кілька тисяч гектарів, а не десятки тисяч гектарів, аби ми не народили великих латифундистів, які будуть (як сьогодні великі олігархи в промисловості та фінансах) диктувати уряду умови.

Третій момент: жодна іноземна корпорація, ні під якими підставними особами, не має права купувати українську землю. Якщо таке виявиться, що якась підставна особа купила, а власник за кордоном – одразу земля націоналізується, знову повертається у власність держави.

Я хочу звернутися до всіх наших селян: люди, нікому нічого не продавайте. Ви зараз отримаєте якийсь десяток тисяч гривень, а залишивши землю в оренді ви зможете передати її своїм дітям, своїм онукам, які будуть отримувати з оренди постійну ренту. Це певна сума, яка буде в їхньому розпорядженні кожний рік. І зважаючи на те, що світу загрожує взагалі продовольча криза – голод, ця земля буде все більше та більше вартувати. А на початку, в цьому ажіотажі щодо продажу земельних ділянок, можна взагалі програти. Тому спішити ніколи не треба.

- Яку ще роль, крім операцій з обігом землі, може відігравати державний земельний банк?

- Цей банк, підсилений можливими фінансово-економічними ресурсами держави, має відігравати роль у підтримці національного товаровиробника. Через дешевий кредит, через можливості отримати довготерміновий або короткотерміновий кредити.

Якби держава сьогодні переорієнтувалась на те, щоб тим важелем, який допоможе перевернути і поставити на ноги економіку України, був аграрний сектор, і всерйоз направила б туди весь свій потенціал, то за кілька років ми б не впізнали економіку України. Земля такий інструмент, який віддає в цьому ж році, посіяв навесні, восени зібрав. Оборотність капіталу рік.

І ще хочу зауважити, що один селянин дає роботу одинадцятьом працівника в інших галузях – це переробка, харчова промисловість, легка промисловість, торгівля і так далі. Ми б скільки людей задіяли.

Сьогодні, на жаль, нівелювали до нуля престиж праці хлібороба. Включіть телевізор – жодний канал не каже доброго слова про тих, хто оре, хто сіє, хто на фермі працює. Це має зрозуміти і відчути все суспільство і та частина, яка себе сьогодні називає елітою, але не завжди нею є. Для мене еліта – це ті люди, які справді працюють на Україну, на свій народ, а всі, хто працює тільки на себе і думають тільки про себе, це не еліта.

Нам сьогодні треба повернути вплив, серйозний вплив держави, не в розумінні адміністративного корегування, а саме економічний, якій є в досвіді роботи всіх провідних аграрних країн світу, починаючи з Франції. Використати все, щоб піднести роль фермера на певну висоту, підтримати його можливості і вийти на світовий ринок зі своєю продукцією. Це можна зробити, якщо основна земля буде в руках держави.

Тетяна Гущина,

прес-секретар Запорізької обласної організації

Народної Партії