Вже майже 20 років відтоді, як Україна постала із руїн радянської імперії в якості незалежної держави. Хоча на її долю за цей час випало чимало економічних та політичних викликів, Україна успішно утвердила свої позиції, і сьогодні ніхто не сприймає її інакше, як майбутнього члена європейської сім’ї суверенних держав. Для нації, яка була незалежною лише епізодично за свою попередню історію до 1991-го, це досягнення варте поваги.

Стабільна та добре керована Україна, як правильно вважають, відповідає інтересам Європи як єдиного цілого. Та поки що ЄС не завжди слідував цій логіці та робив відповідні висновки. Тоді як іншим колишнім країнам радянського блоку на шляху до демократії пропонували технічну та фінансову допомогу, щоб адаптувати їхні закони та посилити їхні суспільні інституції на шляху до повного членства у ЄС, від України очікують, що вона пройде той самий шлях без такої підтримки. Хоча українська відданість європейським цінностям уже давно очевидна, ЄС часто виглядає надто заклопотаним своїми внутрішніми проблемами, щоб ефективно співпрацювати. Обтяжена втомою від розширення та небажанням пропонувати перспективу членства, політика ЄС є нерішучою та плутаною.

Україна надто важлива, аби ця невизначеність існувала надалі. Велика та з чисельним населенням країна у серці Східної Європи, Україна має відігравати ключову роль як чинник регіональної стабільності та розвитку. Ми знаємо з досвіду, що Київ є вкрай важливим для постачання та транзиту енергетичних ресурсів до значної частини Європи. Україна є також важливим центром промислового та сільськогосподарського виробництва і має потенціал, щоб сприяти значною мірою конкурентноздатності Європи, процвітанню та продовольчій безпеці на століття вперед. Можливо найважливіше, що Київ є мостом між ЄС та Росією, і країна має найкраще розташування, щоб очолити нові спроби політичного та економічного реформування в пострадянському світі.

Підтримуючи демократію

Хоча політика в Україні часто виглядає непередбачуваною та мінливою, в країні утвердилася традиція проведення виборів, які, хоча й не ідеальні, проте демократичні та конкурентні і забезпечують мирну передачу влади між конкуруючими партіями. У регіоні, де авторитарне правління та домінування вкоріненої еліти є правилом, український виняток дуже цінний і заслуговує заохочення. Він став можливим завдяки тому, що в Україні існує велике та жваве громадянське суспільство, яке прагне діяти незалежно та притягувати політиків до відповідальності. У цьому вимірі вона є сучасним європейським суспільством і найкращим аргументом проти ідеї, що існує культурний бар’єр для поширення європейських цінностей на схід. Цих діячів громадянського суспільства слід підтримати та залучити до ширшого європейського контексту.

Отже, ЄС має розглядати свої відносини з Україною як стратегічний пріоритет. У підсумку, її належить сприймати як кандидата на членство. Але навіть без цього є важливі кроки для інтеграції, які треба втілити. Безвізовий режим збільшив би контакти між людьми та допоміг би надалі зміцнювати громадянське суспільство в Україні. Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС сприяла б економічним реформам та закріпила б Київ на ширшому європейському ринку. Ці ідеї вже включені до офіційного порядку денного, але вони потребують підтримки практичною допомогою та повинні стати частиною ширшої та більш амбітної програми, покликаної поглибити зв’язки в усіх сферах суспільного життя: культурній, освітній, дипломатичній та діловій.

Форум Україна – ЄС у Брюсселі, який було відкрито минулого тижня, є незалежною ініціативою задля стимулювання нового мислення – з боку політиків, дослідницьких центрів, науковців та громадянського суспільства – про природу відносин та необхідні кроки для пришвидшення інтеграції та реформування, в тому числі про потребу вагомішої участі громадянського суспільства. Але він досягне своєї мети лише, якщо в ЄС існуватиме політична воля виділити час та ресурси, необхідні для здійснення далекосяжних структурних змін. Коли ми дивимося на величезну хвилю демократичних настроїв, що ширяться на Близькому Сході, та на роль, яку Європа може відіграти у їхній підтримці, ми не повинні забувати про свою незакінчену справу у зміцненні та поширенні демократії вдома. Завдання зі створенню єдиної та вільної Європи ще не завершене, і Україна тут відіграє ключову роль.

Оригiнал матерiалу:
http://www.europeanvoice.com