У статті Анджей Шептицький аналізує щорічний виступ у Сеймі міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. На тематику промови істотно вплинули прийдешні вибори – польська зовнішня політика була розглянута більше в глобальній перспективі. «Польща – дедалі важливіша країна Заходу (…), нас сприймають не як наслідок якогось договору, а як необхідний і навіть бажаний елемент міжнародної системи», – цитує автор слова міністра. Досягнення Польщі на міжнародній арені міністр пов’язав з діяльністю правлячої коаліції. На думку автора, теза пана Сікорського, що Польща – «20 економіка у світі та шоста в Європейському Союзі», не зовсім нова. Про це вже говорилося в сімдесятих роках. «Тоді миттєвих успіхів вдалося досягти коштом боргу майбутніх поколінь; сьогодні ціною є повторне одержавлення більшої частини пенсійного внеску», пише автор.

Анджей Шептицький вважає непереконливою заяву Сікорського: «Я роблю акцент на реалізмі в оцінці нашої ситуації не для того, щоб схилити до відмови від ідеалів, а навпаки, щоб збільшити шанси на реалізацію наших устремлінь». На прикладі політики Польщі щодо Росії і України Анджей Шептицький доводить, що цей реалізм досить вибірковий. У своєму зверненні до Сейму міністр Сікорський згадав Росію 16 разів – більше, ніж Німеччину, а Україну 11.

«Помиляються ті, хто вважає, що в Росії існує тільки один спосіб мислення. Росія розвивається і відкривається світу. (…) Ми відкинули логіку, згідно з якою все, що погано для Росії, повинно бути добрим для Польщі». Пан Сікорський згадав основні проблеми Російської Федерації, але загалом назвав розвиток двосторонніх відносин позитивним.

Як зазначає автор, дискурс на тему України був зовсім іншим. «Доля України лежить насамперед в руках українців. Політики Помаранчевої революції не виправдали покладених на них надій. (…) Корупція, слабкість правової системи, заниження демократичних стандартів ускладнюють для Польщі творення європейської перспективи для України». Попри певні успіхи, Україна є слабшим партнером – стороною, яка радше приймає допомогу і ініціативу, ніж є її співавтором, пише автор. І саме Польщі, заявив міністр, Україна завдячує більшістю успіхів на міжнародній арені. Однак, на думку автора, попри те, що стан польсько-українських відносин дійсно міг би бути кращим, не варто заради згаданого реалізму ставити співпрацю з автократичною Росією вище за контакти з Україною. Автора дивує, що у виступі Сікорського не було ані слова про Євро-2012. Однак пан Шептицький погоджується з керівником польської демократії, що «не варто керуватися історичними образами», та вважає, що потрібно було згадати також про запропоноване створення Дня пам’яті мучеників-кресов’ян, який може негативно позначитися на двосторонніх відносинах.

Автор статті робить висновок, що пан Сікорський ставить на перше місце імідж Польщі в країні і за кордоном. «Україна до цього іміджу не пасує, тому її відсунули дещо на задній план», зазначається в статті.

Оригiнал матерiалу:
http://www.new.org.pl