Рішення генпрокуратури допитати його щодо найвідомішого вбивства у країні стало для Леоніда Кучми «як грім серед ясного неба», наводить реакцію колишнього президента Конрад Шуллер. Сам злочин – вбивство критичного до влади журналіста Георгія Гонгадзе, нагадує автор статті, був скоєний у 2000 році, коли Кучма перебував у зеніті влади. Вбивство тоді спричинило протести та призвело до формування руху навколо теперішньої опозиційної лідерки Юлії Тимошенко. В 2004-му вона була серед організаторів Помаранчевої революції, яка призвела до втрати влади кланом Кучми.

«Однак вбивство Гонгадзе і до сьогодні не розкрито», зауважує Конрад Шуллер, – попри засудження міліціонерів, які скоїли вбивство, і арешт генерала Пукача. Та досі не з‘ясовано, чи був причетний до злочину Кучма, хоча на це й вказують непрямі докази, зокрема, записи майора Мельничека. На них голос, схожий на Кучмин, каже, що «нам потрібна пара чеченців, які викрадуть його задля викупу». Однак справжність плівок ніколи не була підтверджена, а Кучму навіть після відходу від влади ніколи не притягали до відповідальності. Ющенко уникав повного розриву з усе ще потужними кланами Кучми, а колишній кронпринц Кучми, Віктор Янукович, тим паче його не турбував. Тим часом сам злочин прокуратура намагалася приписати колишньому міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку, який нібито в 2005-му покінчив життя самогубством, зазначає Конрад Шуллер.

Та зараз раптом генпрокуратура веде розслідування проти Кучми за «зловживання владою» та «віддавання незаконних наказів, які призвели до смерті журналіста Гонгадзе». Як пише Конрад Шуллер, «втаємничені особи в Києві трактують цей поворот як спробу режиму президента Януковича покращити свій імідж, зіпсований виборчими фальсифікаціями та арештом впливових опозиціонерів».

Януковичу потрібні добрі відносини із Заходом, який міг би збалансувати надмірний вплив Росії в регіоні. До того ж уряд у Києві болісно реагував на критику з боку західних урядів щодо згортання демократії в Україні. У Києві подейкують, що на Януковича, можливо, перш за все вплинула телефонна розмова з віце-президентом США Джо Байденом 2 березня. Той розкритикував переслідування опозиції та застосування «вибіркового правосуддя».

«Відтоді режим вочевидь силкується показати, що за потреби до відповідальності притягують також “своїх людей” на кшталт Кучми», – пише Конрад Шуллер. Водночас послабився тиск на опозиціонерів: пом‘якшено заборону на поїздки для Юлії Тимошенко, а прокуратура натякнула, що невдовзі може випустити кількох заарештованих представників колишнього уряду. Юлія Тимошенко теж відреагувала на несподіване порушення справи проти Кучми та назвала її «блефом», зауважує автор статті.

Оригiнал матерiалу:
http://www.faz.net/