«Ні, це не бордель. І тут не танцюють на столах. Назва закладу на вулиці Пушкінській у Києві навпаки, змушує припустити протилежне. Його назвали «Купідон» на честь римського бога кохання або радше пристрасті, аби у випадку сумнівів добропорядні українські перехожі не заходили сюди або ж йшли в розташовану поруч кондитерську «Віденські булочки» на каву з молоком», – пише Едуард Штайнер.

А в підвалі у «Купідоні», зауважує автор статті, сидять «зіпсутіші» українці і українки. В одному із закутків закладу панує діловитість, а блондинки сновигають туди-сюди і щось обговорюють. «Часом сюди забрідає і міліція, а саме тоді, коли шукає когось з нас», – каже одна дівчина з лідерів групи блондинок Олександра Шевченко. Адже заснована три роки тому жіноча організація FEMEN муляє правоохоронцям очі, зауважує Едуард Штайнер. А оскільки Україна після короткого демократичного експерименту знову стає авторитарною державою, то організацію навіть вважають загрозою. Небезпеку становить громадянський протест, оскільки під час своїх коротких акцій на вулицях Києва представниці FEMEN виступають за політичні свободи і права жінок.

Тут не було б нічого незвичного, якби не форма протесту: активістки демонструють, як правило, топлес. «Ми вважаємо, що єдина можливість привернути максимум уваги до проблеми, – це протест з оголеними грудьми», – наводить автор статті слова засновниці руху Анни Гуцол. – Груди – це зброя, якої бояться можновладці. Спочатку люди дивляться на наші груди, а потім – на транспаранти». А на транспарантах – різні вимоги, як правило, влучно сформульовані, часом за допомогою вульгарних висловів. Наприклад, до річниці правління Януковича під час телевізійного путіністського шоу дівчата запитали в президента: «Звідки ти такий п***й?»

Активістки FEMEN протестували і рік тому під час президентських виборів, нагадує автор статті. На дільниці, на якій голосував Янукович, вони попереджали про можливу окупацію країни олігархами Януковича за допомогою плакатів: «Рятуйте, нас ґвалтують!» 22-річна Олександра Шевченко каже, що зараз не час для ніжностей, а тому протести дівчат досить агресивні. Дісталося також і іноземним політикам. «Кремлівським карликам не дамо», заявили вони під час однієї з акцій до візиту низькорослого російського прем‘єра Владіміра Путіна, протестуючи проти розпродажу країни. А гаслом «Україна – не Аліна» натякали на гаданий зв‘язок Путіна з гімнасткою Аліною Кабаєвою. А за те, що вони нещодавно кидали трусики на італійське посольство, протестуючи проти висловів Берлусконі, трьом активісткам довелося постати перед судом.

Та головним об‘єктом нападу для дівчат залишається внутрішня політика, зауважує Едуард Штайнер. А тому СБУ почала тиснути на приблизно 300 активісток руху через керівництво вищих навчальних закладів. При плануванні однієї з акцій співробітники СБУ витягли Анну Гуцол з квартири і показали список учасниць руху, яким «переламають руки і ноги». Рух FEMEN завжди повідомляв про свої акції, а правоохоронці розганяли їх, кваліфікуючи як «дрібне хуліганство».

Для FEMEN важливо вказати на вороже ставлення до жінок. І йдеться не лише про те, що «Україна – не вагіна», а про те, що брак демократії проявляється у поганому стані з правами жінок, пише автор статті.

Політична коректність не є важливою вимогою в перехідних країнах, зауважує Едуард Штайнер. Наприклад, книга суперечливого українського письменника Олеся Бузини називається «Поверніть жінкам гареми!», за що Олександра Шевченко на презентації запустила йому в обличчя тортом. А у відкритому листі Бузина зазначив, що FEMEN псує імідж України і своїми акціями робитиме рекламу секс-туризму напередодні Євро-2012.

Західні ЗМІ, як правило, із захопленням повідомляють про демократичні протести руху, а керівництво FEMEN стверджує про сотні листів підтримки щодня і приєднання 15 нових учасниць щомісяця. Однак критика на адресу руху лунає не лише з лав противників емансипації. Едуард Штайнер наводить слова відомої письменниці Оксани Забужко: «Якщо ти весь час застосовуєш той самий засіб протесту, то вихолощується ефект та зміст». Хоча Забужко і похвалила рух за окремі акції, зауважує автор статті.

Сама Забужко – піонерка українського фемінізму. Написаний нею у 1996 році роман «Польові дослідження з українського сексу» перекладений 15-ма мовами. Письменниця першою розкрила у формі внутрішнього монологу успадкований її народом з радянських часів рабський менталітет і викрила, як боротьба за владу в суспільстві відображається і в сексизмі слов‘янського розливу. «Роздягнутися – сильний інструмент, – цитує автор статті зауваження письменниці на адресу FEMEN. – Але його треба застосовувати дозовано і влучно». А у випадку FEMEN так стається не завжди. Організації закидають, що молоді активістки могли би вплести жіноче тіло у стару патріархальну структуру.

В Україні панує втома від протестів, констатує автор статті. «При цьому на 20-му році незалежності держави її громадяни борються не лише за національну ідентичність. Громадянське суспільство також бореться за форму протесту і його зміст, після того як здобуті під час Помаранчевої революції свободи зникають», – пише Едуард Штайнер.

І хоча активістка руху FEMEN Олександра Шевченко в «Купідоні» теж говорить про брак культури протестів, сама ж організація поки не сформулювала чітку політичну позицію. Дівчата відкидають пропозиції від політичних партій будь-якого забарвлення, бо бояться, що їх використають. А тому, за словами Анни Гуцол, планують заснувати власну партію.

Але поки що дівчата протестуватимуть – можливо, протягом тривалого часу. «В країні ще є багато проблем, – цитує автор статті Олександру Шевченко. – І вони поки що важливіші, ніж народження дітей, що я, за традиційним українським звичаєм, мала б уже зробити». А про народження дитини, на думку активістки руху, можна подумати і за десять років.

Оригiнал матерiалу:
http://diepresse.com