25 лютого з нагоди першої річниці свого президентства Віктор Янукович запросив до себе в адміністрацію трьох своїх попередників, щоб «обговорити поточні питання і майбутній розвиток української держави», а через місяць Леоніда Кучму викликали на допит у прокуратуру за підозрою у зловживанні владою, яке призвело до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, – пише у статті Микола Рябчук.

У тому, що справу проти Кучми порушили за прямою вказівкою Януковича, майже ніхто не сумнівається. Що ж спонукало його до цього кроку? Припускають, що президент таким чином намагається відвернути увагу громадськості від проблем внутрішньої та зовнішньої політики, відкинути звинувачення у «вибірковому правосудді», налякати опонентів та мобілізувати прихильників, продемонструвавши, що «президент жорсткий, але справедливий», ідеться у статті.

Журналістка Юлія Мостова наголосила на іншій причині порушення справи: помста Януковича за приниження, якого він зазнав під час Помаранчевої революції, коли Кучма заборонив застосувати силу проти демонстрантів і тим самим прирік його на поразку при переголосуванні другого туру виборів.

Жоден експерт чи коментатор, зауважує автор, не висловив думку, що Янукович у своєму рішенні керувався «якимсь ідеалістичним бажанням справедливості чи практичною потребою провести чистки».

Микола Рябчук вважає, що порушення справи проти Кучми невигідне для Януковича. Позитивного іміджу президент собі не набув, адже ніхто не розцінює його крок як акт справедливості чи доказ рівності усіх громадян України перед законом. Кучмі не винесуть вирок хоча б через те, що усі люди, яким він міг наказати вбити Гонгадзе, зараз мертві і не зможуть свідчити у суді, а записи майора Мельниченка не містять прямого наказу убивати, зазначає автор.

«Порушивши справу про вбивство, Янукович дуже нерозумно привертає увагу громадськості до своїх розмов із Кучмою, записаних на плівках Мельниченка, які не просто прикрі, а неминуче вимагають кримінального розслідування (залякування суддів, шантаж, хабарництво, корупція у великих масштабах тощо)», – пише Рябчук. Заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін необачно відкрив скриньку Пандори, оскільки плівки Мельниченка, які він вважає потенційним доказом проти Кучми, містять безліч свідчень проти десятків українських чиновників.

Крім всього, Янукович створив досі незнаний в Україні прецедент переслідування екс-президентів, який потенційно може бути застосований проти нього, додає автор статті.

Якщо справа проти Кучми не служить особистим інтересам Януковича, тоді кому вона вигідна? – запитує Рябчук.

На думку колишнього директора українського Національного космічного агентства Андрія Жалка-Титаренка, плівки Мельниченка були провокацією російських спецслужб з метою встановити цілковитий контроль над Леонідом Кучмою. Автор статті відзначає, що слабкою ланкою цієї теорії є участь у викраденні і вбивстві Гонгадзе співробітників МВС, зокрема і екс-міністра Юрія Кравченка – «жоден із них не насмілився б грати на руку Росії без дозволу згори».

Жалко-Титаренко припускає, що нинішнє розслідування справи Гонгадзе є частиною внутрішньої російської владної гри – таким чином Дмітрій Медвєдєв намагається переконати Владіміра Путіна не брати участь у наступних виборчих перегонах. «Якщо Кучмі пред‘являть звинувачення у вбивстві, він буде змушений надати всі імена, які він безперечно знає зі звітів українських спецслужб», – розмірковує Жалко-Титаренко. Відповідно, може виплисти на поверхню неприємна інформація про зв’язки Путіна з Семеном Могилевичем і про його причетність до відмивання грошей від наркоторгівлі через петербурзьку компанію SPAG.

На думку Миколи Рябчука, Жалко-Титаренко в своїй теорії переоцінює ресурси Медвєдєва, які потрібні, щоб «запустити таку складну маніпулятивну гру». «Російський елемент у цій історії простіший і традиційніший», – вважає автор статті. У команді Януковича присутні кремлівські люди, які схиляють його до програшних кроків. Їхня мета зрозуміла: «підірвати авторитет Януковича, скомпрометувати його на українській та міжнародній арені та зробити з нього другого Лукашенку, який зазнає остракізму Заходу та буде повністю залежний від Москви», – ідеться у статті.

Тарас Чорновіл називає цих людей «московським квартетом», до якого належить Сергій Льовочкін, Валерій Хорошковський, Дмитро Фірташ та Юрій Бойко. Довести ці міркування навряд чи коли-небудь вдасться, пише Рябчук, однак результати «спецоперацій», які виконує «московський оркестр», побачити можна.

Справа Кучми не завершиться найближчим часом і має на меті скомпрометувати всю «еліту», зокрема і Януковича, пише Рябчук. Вона може бути частиною стратегії «керованого хаосу», який також передбачає створення псевдонаціоналістичних та екстремістських груп, влаштування вибухів. У 2004 році російські «політтехнологи» намагалися застосувати дану стратегію, щоб просунути Кучму на третій президентський термін, однак «керований хаос» тоді став неконтрольований, вилившись у Помаранчеву революцію. Прикметно, що одним із провідних московських «технологів» того часу був Ігор Шувалов, який нині перебуває на посаді «радника» Льовочкіна та телеканалу «Інтер», що належить Хорошковському.

«Кремлівська» команда Януковича має ще одну дуже практичну ціль: усунути якомога більше економічних і політичних акторів із майбутнього процесу приватизації останніх українських активів, переконаний автор статті.

Нещодавно в своєму інтерв’ю Леонід Кравчук сказав: «система вже відгризла Януковичу ноги і добирається до живота», тож «йому залишається або зруйнувати систему, або сконцентрувати в собі всю владу і стати тоталітарним лідером». На думку Кравчука, останній варіант малоймовірний, оскільки українці його не приймуть. «Можливо, він має рацію, – пише Рябчук про слова екс-президента, – та проблема полягає в тому, що Янукович слухає на першого українського президента, а “московський оркестр”».

Оригiнал матерiалу:
http://www.opendemocracy.net