Політика ЄС щодо Східної Європи за останні двадцять років з багатьох поглядів була помилковою, стверджує Андреас Умланд. Незважаючи на зусилля, докладені західною політичною елітою стосовно керівництва Москви, Росія продовжує відстоювати антидемократичні тенденції.

Утвердивши авторитарний режим всередині своєї країни, Кремль заходився укорінювати «путінську модель» довкола Російської Федерації.

У Росії та Білорусі автократичні режими панують вже не перший рік. А нинішні авторитарні тенденції в постпомаранчевому Києві нагадують регрес Білорусі від 1994-го року та Росії від 1999-го, ідеться у статті.

Утім, в Україні спроби президента Януковича централізувати владу наштовхуються на опір з боку телеканалів, націоналістичних партій, асоціацій підприємців, організацій із захисту прав людини, активісток феміністичного руху, відзначає автор. Крім того, нове керівництво України досі виявляє бажання приєднатися до Євросоюзу, незважаючи на свою проросійську орієнтацію, підкреслює Андреас Умланд.

Власне ці риси, на думку автора статті, вирізняють Україну з-поміж її сусідок на сході та півночі.

«Україна відіграє подвійну ролі – найважливішого “братнього народу” та найбільшої імперської спокуси для пострадянської Росії», – пише Умланд. Тому саме від розвитку України буде залежати майбутнє самосприйняття Росії.

Якщо Україна повернеться в орбіту Росії, веде далі автор, то Москва буде вважати себе центром, який контролює майже всю Північну Євразію. Якщо ж Україна не на словах, а реально увійде в спільноту західних країн, то Росія все одно залишиться найбільшою державою у світі, утім «наодинці сама з собою».

Умланд пропонує Заходу вдатися до альтернативної політики у формуванні трикутника відносин ЄС–Україна–Росія. На його думку, «успішна редемократизація України матиме більший вплив на Росію, ніж будь-які інші моделі, поради та вимоги, які Захід висуває щодо Кремля упродовж останніх двадцяти років».

Автор статті погоджується із тим, що Росія має залишатися «на екрані радару західної дипломатії». Однак він вважає, що російські питання не мають відбирати більшої частини уваги західних діячів.

Умланд пропонує країнам-членам ЄС зосередити свою східну політику на геополітично важливій та явно проєвропейській державі – Україні, оскільки рано чи пізно увага ЄС призведе до реальних внутрішніх змін у Києві. А прогрес в українському політичному розвитку та євроінтеграції, своєю чергою, вплине на російську внутрішню політику, а відтак – на відносини Москви із Брюсселем, Вашингтоном та Берліном.

В Україні збереглися передумови для нового повороту убік європеїзації, бракує тільки цільової підтримки з боку Заходу цих зародків всередині суспільства та політичної й інтелектуальної еліти України, ідеться у статті.

Автор пояснює цю нестачу тим, що Україна має периферійний статус у східній політиці ЄС, її часто сприймають як «простий об’єкт або навіть білу пляму в новій інституційній конфігурації європейського континенту у 21 столітті». Хоча насправді, стверджує Умланд, Україна відіграє вирішальну роль для майбутнього Європи. «ЄС не зможе забезпечити елементарних потреб стійкої безпеки та налагодити співпрацю, яка буде укріплювати довіру, у євразійському просторі, не взявши під свою опіку Україну», – пише він у статті.

Андреас Умланд вважає, що Україна може запропонувати російській еліті та суспільству модель розвитку для їхньої країни. «Якщо така стратегія матиме успіх, то вона зможе закласти фундамент для тривалого партнерства і, можливо, навіть для спільних цінностей між Росією та ЄС у 21-му столітті».

Оригiнал матерiалу:
http://euobserver.com