Автор статті розповідає про життя і творчість 85-річної Мирослави Михальські. Пані Михальські в 1957 році було 32 роки, коли вона разом зі своїм 13-річним сином Вальтером прибула з Буковини в Канаду до своєї матері, яка емігрувала ще в 1928 році, пише Брюс Дічмен. Втративши брата у Другій світовій війні та розлучившись із чоловіком, за якого вона вийшла без кохання у 16 років, пані Мирослава залишила вдома лише розчарування.

У Канаді пані Михальські оселилася в Сент-Кетерінс, вдруге одружилася і народила дочку Олю, а також захопилася справою всього життя – писанкарством. «Там [у церкві] була жінка, яка подивилася на мене і сказала: ”Я навчу тебе робити писанки”, – розповіла виданню пані Михальські. – І я сказала: “Добре, буду рада навчитися”». Та додала: «Гадаю, я стала доброю писанкаркою».

Як розповідається в статті, традиційний розпис яєць виконується за методом батіка – електричною гравірувальною голкою наноситься віск на ті ділянки яйця, які мають залишитися білими, далі поступово наносяться різні кольори, щоразу темніші, і покриваються воском. Процес тривалий, поділилася Мирослава Михальські, – на розпис гусячого яйця йде близько п’яти годин, а страусиного – навіть до 50-ти.

«Через проблеми зі здоров’ям іноді я не можу сидіти весь день. Якби я могла, я б займалася цим із самого рання до пізнього вечора. Я просто обожнюю їх робити», – розповіла писанкарка.

Писанки сповнені символізму, кожний малюнок і навіть колір символізують кохання, здоров’я, родючість і так далі. За словами пані Михальські, писанки розповідають цілі історії. До того ж писанки – це терапія для майстрині. «Що б там не трапилося в моєму житті, – зауважує вона, – аби зробити писанку, я про все забуваю і намагаюся сконцентруватися. Це мені подобається найбільше».

Мирослава Михальські розмалювала тисячі писанок, а продала лише кілька. Деякі, пише автор, стали прикрасами для різдвяної ялинки, деякі – подарунками. Після себе писанкарка мріє залишити якомога більше писанок для дітей та онуків.

Оригiнал матерiалу:
http://www.ottawacitizen.com