26 квітня 1986 року. Цей день навіки увійшов в історію нашої країни сумною і трагічною датою, адже такої техногенно-екологічної катастрофи людство ще не знало. Аварія на ЧАЕС має тяжкі наслідки соціального, демографічного, економічного та соціально-психологічного характеру, а проблеми, породжені нею, з часом не зникають.

Актуальними залишаються проблеми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, за інформацією учасників парламентських слухань на тему «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи», що відбулися 16 березня 2011 року, невідкладним завданням є вирішення питань законодавчого вдосконалення системи пенсійного забезпечення; фінансування програми із забезпечення житлом інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; забезпечення путівками на оздоровлення дорослих і дітей, якості надання санаторно-курортних послуг, виплати компенсації вартості санаторно-курортного лікування; забезпечення за рецептами лікарів безкоштовними ліками; забезпечення безоплатного харчування потерпілих дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, відповідно до фізіологічних норм.

Суттєвого вдосконалення та адаптації до змін радіаційної ситуації на забруднених територіях потребує нормативно-правова база з проблем подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Також залишається законодавчо невизначеною довгострокова перспектива і господарське призначення зон радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи.

У Рекомендаціях парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» зазначено, що різниця між розмірами компенсаційних виплат, доплат та допомоги, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і постановами Кабміну, які застосовуються на практиці, призводить до загострення соціальних невдоволень. Зокрема, з цього приводу постраждалі масово звертаються до судових органів, вимагаючи виплат недоотриманих ними пенсій і компенсацій. У зв’язку з цим борги перед «чорнобильцями» постійно зростають. У щорічних постановах Верховної Ради України з нагоди роковин катастрофи неодноразово зазначалося про необхідність удосконалення законодавчої бази з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Проте жоден із суб’єктів права законодавчої ініціативи досі не запропонував змін, які підвищували б ефективність соціального захисту постраждалих громадян, забезпечили б його реформування.

Варто також наголосити на недостатньому фінансуванні бюджетної програми «Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення», що призвело до призупинення впровадження комплексу протирадіаційних заходів на цих територіях та скорочення чисельності фахівців-радіологів в областях. Через брак коштів протягом 2009-2010 років не проводилася дозиметрична паспортизація населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, що не дає змоги дати об’єктивну оцінку радіаційної ситуації. Також не в повному обсязі виконуються вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо оприлюднення в загальнодержавних та регіональних друкованих ЗМІ карт зон радіоактивного забруднення, переліку населених пунктів, віднесених до цих зон, та даних щорічних дозиметричних паспортизацій. Відсутність вільного доступу до такої інформації є одним із чинників збільшення соціально-економічного напруження на забруднених територіях та сприяє зростанню недовіри з боку населення до влади та її діяльності щодо подолання наслідків катастрофи. Отже, можна зробити висновок, що інформаційна політика держави щодо чорнобильських питань та радіаційних ризиків абсолютно позбавлена системності.

Слід зауважити, що затверджена законом Загальнодержавна програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему почала діяти з січня 2010 року. При цьому обсяги видатків на виконання заходів Програми, визначені держбюджетом на відповідний рік, не забезпечують виконання заходів Програми в повному обсязі. На завершення чорнобильських проектів Україні не вистачає близько 740 млн євро. Загальна ж вартість усього Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття», за останніми оцінками, становить майже 1,55 млрд євро. Додаткового поповнення на суму 140 млн євро потребує також Рахунок ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку, насамперед на завершення будівництва нового сховища відпрацьованого ядерного палива.

Під час Донорської конференції зі збору коштів на фінансування чорнобильських проектів, що відбулася 19 квітня у Києві в рамках заходів, пов’язаних з 25-ми роковинами Чорнобильської трагедії, Президент України заявив, що економічні збитки від аварії на Чорнобильській АЕС стали серйозним гальмуючим фактором економічного розвитку країни. За його словами, протягом 25 років, що минули з дня аварії, прямі збитки та витрати на подолання її наслідків становили десятки мільярдів доларів США, а в окремі роки сягали 8-10% від обсягів держбюджету України. В ході Донорської конференції Президент Європейської комісії Жозеф Мануель Баррозу повідомив про готовність Єврокомісії надати 110 млн євро, а президент Європейського банку реконструкції та розвитку Томас Міров підтвердив готовність виділити 120 млн євро на завершення реалізації чорнобильських проектів. За результатами конференції, на реалізацію чорнобильських проектів та проект «Укриття» країни світу та міжнародні організації виділили майже 384 млн євро. Водночас Президент України В.Янукович заявив, що, за попередніми даними, до фондів чорнобильських проектів зібрано близько 550 млн євро.

Отже, більша частина фінансової складової на виконання чорнобильських програм забезпечена. До необхідних 740 млн євро не вистачає майже 190 млн. Тепер найголовнішим питанням є те, щоб зібрані кошти були використані за призначенням і постраждалі внаслідок аварії громадяни не на словах, а особисто відчули турботу та допомогу з боку держави. Залишається вірити словам Прем’єр-міністра України, який запевнив учасників конференції, що всі суми внесків країн світу на чорнобильські проекти «будуть ефективно використані на виконання заходів зі зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему». Будемо сподіватися на краще…

Леся Кіхно

Опубліковано в газеті «Народна» №16 (294) від 23 квітня 2011 р.