Погляд учасника парламентських слухань «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації» 23 березня 2011 року.

Головне, чого б хотілося – щоб селянин, який любить землю, вміє господарювати, зміг купити її. Питання в тому, яким чином це зробити, де взяти для цього кошти. Нині найбільш реальним видається кредит. Але за ним теж невідомість – хто його дасть і під який процент, якими будуть строки повернення. У ході нинішньої реформи сформувалось чимало аграрників, які довели, що навіть в умовах економічної кризи здатні вирощувати високі врожаї, причому за новітніми технологіями. Введення ринку землі ставить під сумнів напрацьовані схеми відносин між орендарем і орендодавцем. Навіть потужні підприємства, а тим паче фермери, задумуються, хто підстрахує їх, хто зніме ризики залишитись ні з чим. Адже зараз ніхто не знає, якою може бути ціна на землю, а відповідно – і на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Селянин має це знати перед початком виробничого циклу. Зараз адміністративними методами примушують сільгоспвиробників сіяти гречку, просо, цукрові буряки. Але хто ж стане замовником на цю продукцію, якою буде закупівельна ціна на неї? Інакше, можна вкласти кошти і не повернути їх.

На мою думку, так мислять і більшість моїх колег, держава має створити Земельний банк, який візьме на себе всі ці функції. Нинішній ажіотаж мені видається дещо штучним. Проголосили наміри зробити землю товаром і не визначили механізмів їх реалізації. Щоб було все ясно – держава не повинна відмовлятися від землі – від свого основного багатства і багатства кожного громадянина України. Держава дає землю в оренду, вона її, у разі неналежного використання, може й забрати.

З іншого боку, не можна залишати все так, як нині. Знаю стан справ із землею у західних і північних областях. Там багато угідь заростає чагарниками. А вони могли би бути потужною базою для розвитку тваринництва – для випасів, сінокосів, вирощування кормових культур. Словом, реформування земельних відносин дійсно назріло, але воно має бути надзвичайно виваженим, законодавчо унормованим. Ми хочемо, щоб в Україні, як і за кордоном, були створені і діяли закони, які б захищали годувальника держави.

Петро Сметана,

керівник Маньківської районної організації Народної Партії

(Черкаська обл.)