«У цьому питанні наші журналісти не працювали як належить. Слід було бути більш агресивним», – повідомив New York Times П’єр Гаскі, публіцист лівої французької газети Libération.

Ні для кого у Франції не було таємницею, що голова Міжнародного валютного фонду бабій, пише Бартош Вєлінський. Навіть дружина Стросс-Кана колись публічно зізналася, що пишається своїм чоловіком-ловеласом, бо таким має бути політик.

Коли у 2007 році кандидатура Домініка Стросс-Кана була запропонована на пост директора-розпорядника МВФ, журналіст газети Libération висловив занепокоєння щодо його ставлення до жінок. Тоді коментатори обурилися проти такого втручання в особисте життя політика.

Нині «57% французів не вірять, що Стросс-Кан, який мав величезні шанси виграти президентські вибори у Франції наступного року, справді замкнув у номері покоївку та змусив її займатися оральним сексом», – ідеться у статті.

«Його віддали на поталу ЗМІ», – повідомляє французьке видання Le Nouvel Observateur. Найбільшим приниженням французам видалося те, що Стросс-Кана посадили до в’язниці, де сидять найбільші злочинці, хоча насправді у Нью-Йорку є тільки одна в’язниця. Стросс-Кан сидить у звичайній камері, тоді як у Франції VIP-персон замикають у спеціальних камерах, передав телеканал RTL.

Ставлення ЗМІ до справи Стросс-Кана свідчить про те, як у Франції трактують сексуальні злочини, зауважує автор статті. «У таких питаннях треба мовчати», – пише французька журналістка Ізабель Жермен у британській Guardian.

Автор нагадує, що французькі ЗМІ майже проігнорували зізнання міністра культури Фредеріка Міттерана у тому, що він платив за секс хлопцям у Таїланді. У 2005 році журнал Paris Match опублікував фотографії колишньої дружини Ніколя Саркозі із коханцем. Справа швидко затихла, а редактора журналу звільнили, ідеться у статті. Мовчали ЗМІ і щодо коханок президентів Жака Ширака та Франсуа Міттерана.

«Незважаючи на те, чи Стросс-Кана визнають винним, французькі ЗМІ і далі триматимуться подалі від спальні політиків», – вважає Ізабель Жермен.

У світі точаться розмови про те, хто заступить Стросс-Кана на посаді голови МВФ. Традиційно перевага надавалася європейцям, до того ж МВФ зацікавлений у підтримці єврозони, зазначив Ернест Питлярчик, головний економіст BRE Banku. На його думку, це додає шансів французькому міністру фінансів Крістін Леґард і колишньому голові Федерального банку Німеччини Акселю Веберу.

Оригiнал матерiалу:
http://wyborcza.pl