Інтерв’ю Голови Верховної Ради України, Голови Народної Партії Володимира Литвина Першому Національному телеканалу від 26.05.2011 року.

- Зростання цін, пробуксовування реформ, незадоволення людей, які останнім часом переходять у вуличні протести. Як керівник парламенту оцінює сучасну ситуацію в країні? Наскільки вона є небезпечною соціально, політично, економічно?

- Ситуація в країні загалом стабільна, якщо не оцінювати її за подіями, які відбуваються біля урядових споруд у Києві. Разом з тим ця стабільність мені нагадує затишшя перед виверженням вулкану. Справа в тім, що після завершення президентських виборів розпочалася політична війна. Зараз вона набула опозиційного характеру, і сьогодні є намагання з різних боків привнести те, що розколює суспільство. Ми це спостерігали під час святкування Дня Перемоги 9 травня у Львові.

Взагалі складається така дивна ситуація, що початок століття, як правило, знаменується динамічними змінами, катаклізмами для спільнот і взагалі для світу. Потім приходить необхідність стабільності. Зараз, коли ми пережили такі складні події початку ХХІ століття, за логікою має бути етап передбачуваності і стабільності. Натомість відбувається процес розхитування стабільності, а за основу беруться геостратегічні інтереси. Зацікавленість є як усередині країни з боку окремих політиків у тому, щоб був період такої нестабільності, невизначеності, наростання радикалізму, так і серед тих, хто не хоче, щоб країна була самостійною і потужною державою.

- Ви згадали про події у Львові 9 травня. Багато говорили про те, хто міг стати ініціатором цих сутичок, вказували на владу, що вона реагувала не так, як треба було, вказували і на поведінку представників «Свободи» і бачили певну руку Москви. Ви говорили про наміри політичних сил розхитувати цю ситуацію. Скажімо, комуністи після цих подій заявили про федералізацію, Росія – про вияв екстремізму в Україні. Хто «гріє» тут руки?

- Думаю, насамперед, українські політики з крайнього лівого до крайнього правого спектру. Як це не дивно, але непримиренні сторони – крайні ліві і крайні праві змикаються у своїх політичних позиціях і це ми бачили під час подій 9 травня у Львові, з огляду на те, що це була репетиція, перевірка стану готовності до парламентських виборів. І прийняття рішення щодо використання червоного прапора під час святкування, швидше за все, виглядає як спусковий механізм, оскільки до прийняття Верховною Радою України цього рішення вже точилися розмови, готувалося підґрунтя, готувалося суспільство, мобілізовувалися журналістські колективи для висвітлення тих конфліктів, які були анонсовані заздалегідь. Це була перевірка того, як українське суспільство відреагує на спалахи ненависті та радикалізму.

- Чи потрібно було рішення про використання червоного прапора, якщо ви говорите, що воно стало спусковим механізмом?

- Маю сказати, що сьогодні можна скільки завгодно моралізувати, водночас, як мені бачиться, очевидно, дещо недооцінили наслідки прийняття відповідного рішення Верховної Ради України не в частині закону, а в частині того, що в обов’язковому порядку на державних установах, на щоглах біля державних установ має вивішуватися поруч із державним прапором прапор Перемоги. Думаю, що це дуже вдало використали для нагнітання пристрастей. Чому я на цьому акцентую увагу і чому говорю, що негідники завжди ховаються за прапорами? Не було б цього приводу, знайшли б інший. Аналізуючи зараз події, які передували 9 травня, я стверджую, зіткнення були б обов’язково. Давайте згадаємо 9 травня попередніх років: хіба не було протистояння у тому ж Львові? Були ці протистояння. Але, по-перше, брав гору здоровий глузд, а по-друге, заздалегідь не розпалювали зіткнення і протистояння. Чому це зробили зараз? Тому що є намагання розколоти українське суспільство, поділити його на електорат, застовпити, «помітити» своє електоральне поле, не допустити на нього інших і в цьому радикалізованому войовничому стані тримати до осені 2012 року, аби забезпечити потрібні результати на парламентських виборах.

Вважаю, що на це людям треба звернути особливу увагу. Ми не можемо дозволити розхитати країну, а тим більше давати підстави та поживу для відповідних розмов про сепаратизм, про федералізацію і таке інше. Сьогодні Україні потрібна унітарна децентралізація, але за нинішніх умов ставити питання про федералізацію у практичну площину – це рівнозначно тому, що підігравати тим, хто хоче бачити реалізацію сценарію про розділ України.

- Люди виходять на вулицю і не під політичними прапорами, що ми бачили із протестами підприємців проти певних положень Податкового кодексу, який зазнав серйозної критики. Зараз уряд підготував зміни у системі оподаткування «спрощенців». Як ви оцінюєте цей законопроект і опозиційні?

- Найстрашніше для країни, коли влада намагається сподобатися. Зараз ми спостерігаємо деякі дії, коли влада, а депутати є також владою, намагаються сподобатися. У мене виникає запитання: а де ви всі були раніше? Невже не знали, що є проблеми із підприємництвом, що є проблеми з бізнесом, який змушений бути в тіні і ховати свої доходи. Чому лише зараз прозріли? Прозріли тому що, по-перше, втратили владу, а по-друге, що перед виборами діє принцип «говорити те, що хочуть почути люди». Вважаю, якщо ми й надалі будемо рухатися у такому напрямку, то перед виборами правила дорожнього руху в Україні будуть скасовані. Днями ми скасуємо технічний огляд, а перед виборами – правила дорожнього руху. Це абсурд, шлях у нікуди і руйнування країни.

Відносно Податкового кодексу і того, що люди виходять на вулицю. Давайте будемо говорити відверто, люди не виходять на вулицю, їх виводять на вулицю. Зверніть увагу, майже рік документ розглядали, начебто проводили всенародні обговорення, уряд запевняв, що повністю враховано всі пропозиції тих людей, яких стосується Податковий кодекс. Потім виявилося, що це не так. Думаю, що це був великий урок для всіх – і для влади, і для громадськості – як у процесі прийняття доленосних рішень потрібно діяти.

А тепер щодо пропозицій відносно змін. Сьогодні зранку я розглянув дві пропозиції, в тому числі від Наталії Королевської, про внесення змін до Податкового кодексу. І виникло запитання: що, не можна було всі зміни оформити одним законопроектом? У нас на сьогодні вже є до чотирьох десятків пропозицій щодо внесення змін до Податкового кодексу. Це свідчить про безвідповідальне ставлення до цього документа, до аналізу його реалізації, про відсутність системного бачення і про намагання запропонувати назрілі зміни в єдиному пакеті. Профільний комітет (Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності та митної політики – авт.) опрацював десь майже три десятки законопроектів, підготував єдиний уніфікований законопроект, який Верховна Рада України розглянула і прийняла у першому читанні і тепер він готується до розгляду у другому читанні. Відносно питання щодо ініціативи Кабінету Міністрів України, невже не можна було подати свої пропозиції до цього узагальненого законопроекту, напрацьованого профільним комітетом Верховної Ради України, і не плодити законопроекти, які не дають змоги скласти єдине сконсолідоване, компромісне бачення того, які зміни потрібно вносити на даному етапі. Тому, вважаю, що Верховна Рада не повинна і не буде працювати за викликом чи то народних депутатів, чи то Кабінету Міністрів чи інших суб’єктів права законодавчої ініціативи. Треба визначитися і забезпечити єдиний уніфікований підхід щодо внесення змін до цього закону, які є конче назрілими.

- Рейтинги не дають поки що місця в парламенті Народній Партії, яку ви очолюєте, і ви нині є прихильником мажоритарної системи. Володимир Литвин готовий балотуватися в мажоритарному окрузі?

- Я виходжу з того, що проблему треба вирішувати, коли вона постає, а зараз говорити про те, що я вже готовий кудись іти і балотуватись, мені ця проблема абсолютно не пече. Мені пече те, що сьогодні люди втрачають віру, дивлячись на те, що відбувається у Верховній Раді, втрачають віру в державу. Це головне, на що я звертаю особливу увагу.

- Порушено справи проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Ви вірите в незалежний суд у цих справах? Можливо, правові підстави у слідства і є. Як ви оцінюєте наявність політичних чинників?

- Справа у тім, що все це має на сьогоднішній день політичний фон, тим більше, що до цих питань активно долучилися окремі європейські політичні структури. Зрозуміло, що у цій справі як у жодній іншій буде все відкрито, інакше це не припустимо. Розраховую та вірю, що має бути і буде неупереджений суд.

- Україна нині перебуває перед дилемою зовнішньоекономічного вибору між зоною вільної торгівлі з Європейським Союзом та Митним союзом, який нам пропонує Росія. Верховна Рада своє слово у цій справі вже сказала, ви визначили головною ціллю саме вступ до зони вільної торгівлі з Європою. Чи можна всидіти на двох стільцях одразу, про що недавно говорив російський президент Д.Медведєв, мається на увазі і до Європи просуватися, і не зіпсувати відносин з російськими партнерами?

- Скажіть мені, будь ласка, Сполучені Штати Америки мають один вектор зовнішньої політики? Росія має один вектор зовнішньої політики? Україна має працювати там, де є її економічний і політичний інтерес. Давайте подивимось, куди всі прагнуть, де технології, де найвищий рівень життя, де ефективна демократія – в Європі. Чому Україна, будучи європейською країною, повинна відгороджуватися від Європи?

Давайте візьмемо економічні відносини. Товарообіг з Росією у 2010 році перевищив 40 мільярдів, а в цьому році він буде значно більший. Усі 27 країн Європейського Союзу не мають такого рівня товарообігу, який ми маємо з Росією, не враховуючи пострадянський простір. Хто нам замінить цей товарообіг в Україні. Ми повинні працювати в цьому напрямку. Тому я вважаю, що не можна ставити питання в такій площині: «або, або». Це примус щодо України, щоб вона стала підмандатною територією. Цього ніколи не буде.

- Володимире Михайловичу, а якщо Росія нам ставить умови «або, або», візьмемо хоча б останні переговори по газу. Чи оптимістично ви дивитеся на можливість перегляду газової ціни для України, враховуючи вчорашні заяви про те, що Росія пускає 20 мільярдів кубів газу через північний потік, у той час як європейці підтримують південний, тобто такий тиск відбувається на Україну.

- Угода про співпрацю у газовій сфері, яка була підписана попереднім урядом у 2009 році з російською стороною, є несправедливою, необ’єктивною і, я б сказав, неморальною. Ми повинні працювати над тим, аби змінити цю угоду.

Вважаю, що в цьому питанні повинна бути максимальна публічність, оскільки газова сфера у нас завжди була непрозорою і «приваблювала» людей, які будь-що намагалися стати біля газової труби. Коли абсолютна більшість населення, все українське суспільство буде в цьому питанні одностайним, коли буде відповідна позиція, думаю, це буде надзвичайно потужний підсилюючий чинник у переговорах української сторони із російською. Нам потрібно вирішити це питання. Тим більше, що ті зовнішньополітичні кроки, які були здійснені останнім часом, у сприйнятті громадськості і європейської спільноти так чи інакше виглядають як поступки України відносно Росії. Гадаю, російська сторона повинна враховувати, зокрема, і ці обставини.

- А що саме ви маєте на увазі?

- Маю на увазі і визначення позаблокового статусу України, і Харківські угоди, і низку інших чинників. Ми виходимо з того, що нас із Росією об’єднує історія, люди, спільна віра, тому діємо відкрито і по-партнерськи. Думаю, що така відкритість і партнерство, коли в нас буде єдина консолідована позиція всередині України, буде сприйнята і продемонстрована російською стороною. Не потрібно українським політикам намагатися наввипередки сподобатися за межами України, а потім вже в Україні. Ось коли будуть вони єдині, гадаю, що і ця й інші проблеми будуть вирішуватися в дусі справедливості.

- Володимире Михайловичу, повернімося до внутрішньоекономічних питань. Ви самі сказали, що є намагання сподобатися електорату. Враховуючи ситуацію навколо Податкового кодексу, чи варто цього року очікувати ухвалення у Верховній Раді таких суперечливих документів, як Житловий кодекс, Трудовий кодекс, пенсійні закони?

- Відносно Житлового і Трудового кодексів маю сказати, що це ті закони, які не печуть. Коли буде загальна лінія сприйняття цих законів, як мінімум нейтральне ставлення до них, тоді ми до них повернемось. Що стосується пенсійного законодавства, наведу простий приклад: коли у Франції приймали рішення щодо підвищення пенсійного віку, які відбувалися акції протесту, демонстрації із рецидивами, але рішення прийняли.

Сьогодні багато говорять про європейський вибір України, у тому числі й ті люди, які представляють сьогодні опозицію, і провладні політичні сили про це говорять. Для того, щоб щось мати, треба працювати. Сьогодні ж країна не працює. Сьогодні ніхто не говорить про те, що необхідно створювати робочі місця і тоді всі будуть працювати, але всі лише очікують «манни небесної». Я розумію, що мої слова зазнають критики, але можу собі дозволити говорити те, що дасть користь країні завтра і в майбутньому. Не може країна мати перспективи, якщо ми всі житимемо виключно популізмом. Відносно закону про пенсійне забезпечення, йдеться не лише про підвищення пенсійного віку, йдеться про те, що, скажімо, треба підвищити пенсійний вік для суддів. Наведу такий приклад, судді Конституційного Суду у відставці, яких 26 осіб, мають колосальний досвід і надто молодий вік, а держава їм щорічно виплачує 20 мільйонів пенсійного забезпечення. Так ми можемо прийняти у цій частині відповідне рішення? Можемо. Ми можемо зрівняти пенсії, щоб розрив між мінімальною і максимальною пенсією не був 1 до 41-50, а був 1 до 5? Можемо. Але ж сьогодні кричать, що ми захищаємо людей, як правило, ті люди, які встигли оформити собі пенсії за особливі заслуги перед українським народом від 15 і вище тисяч гривень.

Підготувала Леся Кіхно