За ініціативою львівської та вроцлавської місцевої влади 3 липня на львівських Вулецьких пагорбах мають урочисто відкрити пам'ятник на вшанування пам‘яті розстріляних німцями в 1941 році 40 науковців, пишуть Пьотр Жиховіч і Тетяна Серветник. Монумент збудують до 70-х роковин злочину.

У статті наголошується, що будівництво фінансується здебільшого за польські кошти, а також за рахунок університету «Львівська політехніка» та міста Львова. Автори статті зазначають також, що проект не подобається українським націоналістам. Колишній депутат львівської міської ради Остап Козак попередив, що «провокаційне будівництво в студентському парку» може викликати проблеми, подібні до тих, що були на «цвинтарі орлят». А депутати Львівської міської ради звернулися до прокуратури, оскільки переконані в порушенні деяких норм при реалізації проекту.

«Наразі я не знаю відповіді. Але знаю, що рішення про будівництво мало бути прийняте на сесії міської ради, яка вирішує питання про виділення території під такі проекти. Пам’ятники треба будувати згідно з процедурою», – розповів виданню голова Львівської обласної ради Олег Панкевич.

Публіцист львівської газети «Високий замок» Аскольд Єрьомін своєю чергою зазначив: «Пам’ятник повинен був постати набагато раніше. Однак за совітів це було неможливо. Чимало людей у Львові переконані, що деякі з розстріляних професорів були гордістю їхнього міста».

Нагадуючи про обставини злочину та його винуватців, автори статті наводять коментар професора Ґжеґожа Грицюка, спеціаліста з історії Львова часів Другої світової війни: «Насамперед ходять чутки, що адреси та іншу інформацію про вчених надали німцям їхні українські студенти, молоді люди, які належали до Організації українських націоналістів і в 1941 році вступили у співпрацю з Третім Рейхом». Однак пан Грицюк додав, що німці і без українців дізналися б усе, що хотіли, а чутки про участь українців у розстрілі вважає неправдивими. «У 50-ті роки КДБ провела операцію з компрометації Теодора Оберлендера. Це була людина, яка під час війни створила цей батальйон [«Нахтіґаль»], а пізніше була міністром уряду ФРН. Тому совіти сфабрикували документи, які мали свідчити про те, що він відповідальний за розстріл професорів», – підкреслив пан Грицюк.

У зв'язку з цим автори статті ставлять питання, чому українські націоналісти протестують проти спорудження пам’ятника? На думку пана Грицюка, може йтися про небажання згадувати про «польськість» Львова перед війною. Автори також нагадують наостанок, що на колишньому невеличкому пам’ятнику професорам у 2009 році невідомі написали червоною фарбою «Смерть ляхам» і намалювали свастику.

Оригiнал матерiалу:
http://www.rp.pl