Тетяна Афанасіаді – регіональний координатор в Одесі «Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні». Вона ВІЛ-позитивна та приймає антиретровірусну терапію впродовж трьох років після 13 років вживання наркотиків. Її чоловік не є ВІЛ-позитивним. Вона має здорову дитину.

У статті Тетяна Афанасіаді пише, що її життя змінилося, коли громадські організації зробили безкоштовною і доступною антиретровірусну терапію. Проживши із ВІЛ 13 років, вона почала лікуватися.

Згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 70 тисяч людей в Україні, які потребують ці ліки, не можуть їх отримати, зауважує авторка статті. Серед них ВІЛ-позитивні ін’єкційні наркомани, близькі до кримінального світу. Для них закритий доступ до лікувальних програм. Кількість хворих в Україні зростає дуже швидко: щодня 60 людей інфікуються ВІЛ, 10 із них діти, і ще 10 помирають від СНІДу.

Тетяна Афанасіаді закликає не ставити хрест на ВІЛ-позитивних. Адже незважаючи на хворобу, вона сама змогла створити сім’ю (її чоловік ВІЛ-негативний) та має восьмирічну здорову доньку. Завдяки запобіжним заходам відсоток передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні впав до 6% за останні десять років (колись 30% малюків інфікувалися від матерів під час пологів). Проте в Європі ця цифра ще менша – 2%.

Головним двигуном епідемії ВІЛ в Україні є ін’єкційні наркотики. Однак держава не виділяє коштів для запобіганню цьому процесу, зокрема не фінансує замісну терапію для наркоманів. Лише декларує у законі про СНІД підтримку цих програм.

Але насправді виходить навпаки: ті, хто впроваджує замісну терапію та програми зі зменшення ризиків, зазнають переслідування з боку правоохоронних органів

Тетяна Афанасіаді постраждала від цього, коли міліція незаконно обшукала її офіс, житло, автомобіль і навіть її саму без жодних законних підстав, а потім ще й затримала більш ніж на добу. На її думку, вона ще легко відбулася –завдяки втручанню міжнародної спільноти та медіа. Інший постраждалий – одеський лікар, що займається замісною терапією, був ув’язнений на чотири місяці.

Наразі збільшився тиск держави на програму із заміни шприців та голок у наркоманів. В 10 із 25 областей України її зупинено.

Неурядові організації з протидії ВІЛ в Україні своєю активністю охопили 170 тисяч ін’єкційних наркоманів, 26 тисяч жінок, залучених до секс-індустрії, 18 тисяч чоловіків, що мають секс із чоловіками, 32 тисяч ув’язнених та 40 тисяч дітей вулиці, розповідає авторка статті. Рівень поширення ВІЛ серед цих вразливих соціальних груп за останні два роки знизився втричі. Успіх українських неурядових організацій визнали на міжнародному рівні. І цього було досягнуто лише завдяки іноземним коштам.

У січні президент підписав прогресивний закон з протидії СНІДу. Проте держава виділила лише 50% коштів, потрібних на реалізацію цього закону. Тільки 6 тисяч пацієнтів отримують замісну терапію, тоді як за мету поставлено до 2013 року охопити 20 тисяч пацієнтів. Проте нових людей не вносять до переліку тих, хто потребує такого лікування. Повідомляють також про нестачу антиретровірусних препаратів.

Тетяна Афанасіаді закликає міжнародну спільноту вимагати від України виконати свої міжнародні зобов’язання та власний закон – профінансувати національну програму з протидії СНІДу та підтримати організації, що ведуть боротьбу із ВІЛ та запроваджують програми зі зменшення ризиків, а не переслідувати їх.

Оригiнал матерiалу:
http://www.guardian.co.uk