Коли 22-го березня Генпрокуратура України зробила сенсаційну заяву про порушення кримінальної справи проти колишнього президента Леоніда Кучми, аналітики кинулися навперейми досліджувати причини такого кроку. «Справа проти Кучми – це постріл, який має на меті налякати його зятя та одного із найбагатших українців, Віктора Пінчука», – переконаний Іван Лозовий.

«Партія регіонів зацікавлена в активах і тільки в активах», – продовжує він. Оскільки більшість української держвласності вже приватизована, то нова влада не має іншого вибору, як розглядати «приватне майно як джерело власного збагачення».

Олігархам на зразок Пінчука належить більша частка української власності. Тож головна мета справи проти Кучми – це посадити Пінчука за стіл переговорів, за яким він погодиться на вигідні для Партії регіонів умови передачі своїх активів, пише автор статті.

Іван Лозовий зазначає і вторинні вигоди від справи проти Кучми. Вочевидь, Янукович ображений на Кучму за те, що той не погодився застосувати силу проти учасників Помаранчевої революції у 2004-му році. Крім того, справа проти Кучми певною мірою спростовує закиди на адресу Партії регіонів, що вона переслідує тільки опозицію в особі Юлії Тимошенко. Утім чинна влада не потурбувалася про те, щоб підсилити свій піар-хід відкриттям інших кримінальних справ проти людей, не пов’язаних із Тимошенко, ідеться у статті.

«Постріл, спрямований на Пінчука у вигляді кримінальної справи проти Кучми, може, одначе, виявитися холостим», – пише Іван Лозовий. Пінчук чинить опір, оскільки розуміє, що якщо він віддасть хоча б щось Партії регіонів, то згодом буде змушений віддати все. Відтак, захищати Кучму він найняв професора Гарвардського університету Алана Дершовіца.

Куди важливішою, на думку Лозового, є відносна неефективність кампанії тиску на Кучму та Пінчука. Увагу українських оглядачів не оминув той факт, що Кучму «звинуватили у вбивстві Георгія Гонгадзе, однак не судять за вбивство», ідеться у статті.

Головним і водночас дуже крихким доказом у справі Кучми є записи майора Мельниченка. До того ж колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, якому Кучма міг віддати наказ убити Гонгадзе, мертвий.

Отже, Партія регіонів, яка хоче показати, що вона «може доводити справи до кінця», поводиться не зовсім відповідно до своєї мети.

Кампанія перерозподілу активів українських олігархів не обмежується Пінчуком, зауважує Іван Лозовий.

Він стверджує, що справжньою метою приїзду ізраїльського президента Шимона Переса у листопаді 2010 року до України було переконати Партію регіонів не чіпати олігарха єврейського походження Ігоря Коломойського. Під час свого візиту Перес особисто зустрівся із Коломойським та його партнером Геннадієм Боголюбовим, ідеться у статті.

Не уник тиску інший український олігарх – президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Якби не лист підтримки від ФІФА, якого Суркіс, можливо, накидав власноруч, його могли усунути з керівної посади.

На теперішній момент рахунок у боротьбі Партії регіонів з олігархами 0:3, підсумовує Іван Лозовий.

Оригiнал матерiалу:
http://www.bne.eu