Верховна Рада України минулого тижня прийняла низку важливих та необхідних для країни законів. Так, у першому читанні була прийнята пенсійна реформа. Також народні обранці своєю більшістю дали старт пілотному реформуванню медичної галузі у декількох областях України та у м.Києві. Чи зможуть ці зміни покращити життя людей і змінити економічну ситуацію в  країні в цілому, розповів Голова Верховної Ради України, Голова Народної Партії Володимир Литвин у інтерв’ю телеканалу „Рада”.

 

– Минулого тижня Верховна Рада України прийняла у першому читанні пенсійну реформу. Нібито всі цифри та факти відомі у цьому документі, але ж чуємо, що всі називають реформу не популярною. Для чого її тоді проводити і чи не було інших шляхів вирішення проблеми, яка наразі існує в Україні?

– Сьогодні, щоб виконати соціальні зобов’язання, які взяла на себе держава під час виборчих кампаній, потрібно додатково до державного бюджету 160 мрд грн. Щодо пенсійної реформи, ніхто не може сказати, як саме треба робити, при цьому звинувачують нинішню владу, що немає робочих місць, немає платежів у Пенсійний фонд. Пенсійний фонд, за великим рахунком, – банкрут, адже у нас сьогодні 13 млн 800 тис. пенсіонерів і 14 млн працюючих. При такому співвідношенні ми не можемо підвищити пенсії людям. Отже, ситуацію потрібно змінювати. І потрібно розглядати це питання в іншій площині, не з точки зору „погана чи непогана запропонована пенсійна реформа”, а яка має бути мінімальна пенсія, для того, щоб людина могла виживати. А потім необхідно вирішити, що можна зробити для того, щоб забезпечити таку пенсію. Можна й далі продовжувати займатися критикою, проте набагато складніше вийти на прийняття складних рішень і нести за них відповідальність.

Нинішня пенсійна система нестерпна, її потрібно змінювати, і з цим усі погоджуються. Закони, запропоновані Кабінетом Міністрів України та представниками опозиції, є неприйнятними. Можна ухвалити один із цих законів, зазначивши у назві закону, хто є його автором, і хай тоді суспільство читає прізвище. Це простіше, проте це безвідповідально.

Є один прийнятний вихід: взяти за основу один із проектів закону, опрацювати всі пропозиції і вийти на той законопроект, який буде співвідноситися з людськими очікуваннями, який буде справедливим, який буде не пристосовувати країну до складної економічної ситуації, а піднімати країну.

Наразі необхідно всю критику перевести у практичну роботу і максимально широко і публічно, протягом двох тижнів, доопрацювати і підготувати до розгляду Верховної Ради України Закон „Про пенсійну реформу”.

– Якщо прибрати усі гострі кути, тоді лишиться та пенсійна система, яка є, бо людей не влаштовує пенсійний вік, збільшення трудового стажу для військовослужбовців. Мають бути ж якісь позитиви від пенсійної реформи?

– Рівень пенсій, який би влаштовував людей, щоб людина бачила, що, виходячи на пенсію, у неї буде кращий рівень життя, ніж той, який вона має працюючи. У будь-яку країну, у тому числі і в Україну, все більше приїздить подорожувати літніх людей, які починають жити для себе і пізнавати світ. Проте у нас людина, вийшовши на пенсію, повинна поїхати на ділянку чи дачу, а якщо людина живе в селі, то зранку до ночі повинна працювати.

Сьогодні потрібно відкинути всі емоції, і визначитися з рівнем мінімальної пенсії і тим, що необхідно для цього зробити. У нас для цього ще є час, але треба чесно сказати, що ми не можемо не підвищувати пенсійний вік. Я розумію військовослужбовців і інших громадян. Проте треба визначитися, як нам далі рухатися, адже не можуть, наприклад, судді у найбільш працездатному віці виходити на пенсію, саме тоді, коли вони здобули великий досвід і практику.

 Ми повинні перевести розмову у русло серйозного аналізу, аргументів, а не стояти на позиціях, на яких ми сьогодні залишаємося – хто кого перекричить.

– Якщо переходити у практичну площину, то у Верховній Раді України, в уряді цього не видно, здається, що у пенсійній реформі головний камінь спотикання – це обмеження максимальних пенсій. Чому знову питання переводять у політичне русло, щоб прикрити інші недоліки?

– Є багато людей, які не зацікавлені в тому, щоб були обмежені верхні пенсії. Люди, які отримують високі пенсії, зрозуміло, не хочуть, щоб вони зменшились удвічі. Але переважна більшість громадян, які отримують мінімальні пенсії, будуть це вітати. До вирішення цього питання не можна підходити масово, потрібен індивідуальний підхід, потрібно подивитися, кому, можливо, варто залишити цю пенсію, а кого взагалі потрібно її позбавити.

Щодо підвищення пенсійного віку, то я теж не хотів би, щоб мої рідні працювали довше. Проте ми говоримо, що Україна має інтегруватися в Європейський Союз, де є відповідний пенсійний вік, який підвищують. У Німеччині пенсійний вік – 67, нині у Литві прийняли рішення про підвищення пенсійного віку. Залишився незмінним пенсійний вік тільки на пострадянському просторі, і то не у всіх, тільки в Білорусі, Росії та Україні. Так, у нас низька тривалість життя, у  нас мізерні пенсії, але треба одночасно вирішувати всі ці проблеми.

– Володимире Михайловичу, чи є якість розрахунки, скільки триватиме пенсійна реформа? На скільки часу розрахована її робота, адже треба дивитися далі – нація старіє, чи вирішить пенсійна реформа цю проблему?

– Треба підходити з урахуванням усіх сторін життя суспільства, ми можемо проводити будь-яку реформу, можемо збільшувати пенсійний вік, але якщо у нас не буде працювати економіка, то будь-які заходи будуть розраховані на короткий час. Тому підхід щодо пенсійної реформи повинен тісно пов’язуватись із загальним баченням того, що треба зробити, щоб життя в Україні розпочалося, щоб люди почали працювати, а країна почала жити. Для цього потрібно припинити суцільний крик, треба спокійно говорити про те, що належить зробити, а головне – робити, бо у нас тотальне звинувачення розглядається уже як робота. Визначальне значення матимуть вибори в жовтні 2012 року, от люди повинні самі сформувати ту владу, яку вони вважають за потрібну, і відповідати за неї.

– Чи встигнуть за тиждень розглянути у комітеті пенсійну реформу, і чи очікувати наступного пленарного тижня прийняття її в другому читанні й у цілому, і коли вона все-таки запрацює?

– Два тижні є у депутатів і у Кабінету Міністрів України, в Національного банку і у Президента, які є суб’єктами законодавчої ініціативи. Вони мають право і можливість запропонувати свої поправки до цього проекту закону. Але робота повинна проводитися уже зараз над тим, як удосконалити, як врахувати зауваження, пропозиції і критику. Буде прийнято рішення про винесення його на наступний етап розвитку, а коли буде? Коли буде готове. Тут не потрібно поспішати.

– До кінця сесії буде?

– Якщо не встигнемо до кінця сесії, то сесія буде продовжена.

– Наскільки?

– Це залежатиме від того, наскільки ми будемо готові прийняти компроміс. Тут ми не можемо перетиснути один одного. От коли будемо готові, тоді й розглянемо.

– Цього тижня Верховна Рада України, як і планувала, внесла зміни до Державного бюджету. Суттєві кошти, 14 млрд, розподілили і бюджетникам на зарплату, хоча говорять, що інфляція з’їсть ці гроші. Розподілені гроші на розвиток регіонів, на реформування житлово-комунальної сфери у Києві. Що з цього приводу можна взагалі сказати, і чи правильно розподілено 14 млрд, бо було багато критики в сесійній залі, що не на ті справи пішли кошти.

– Почасти критика справедлива, бо ми працювали в умовах цейтноту, проте для цього були певні причини, які змушували приймати „з коліс” пропозиції щодо збільшення видаткової частини бюджету. Проте за останній період уперше збільшується видаткова частина бюджету, а коли є що ділити, виникає незадоволення, оскільки є багато охочих брати участь у розподілі коштів. Сподіваюсь, що це не останнє внесення змін до бюджету у частині видатків. Добре, що збільшено видатки на соціальні програми і реалізацію соціально-економічних програм на місцевому рівні.

– Гроші дійдуть до адресата? Адже часто приймаються зміни, закони, а потім виявляється, що вони не діють, бо немає грошей.

– Гроші надійдуть, бо в цьому насамперед зацікавлений уряд та народні депутати, адже всі відчувають наближення виборів. Є величезні соціальні очікування у людей, і треба приймати рішення про підвищення пенсій і подальше підвищення зарплат бюджетникам.

– На якій стадії опрацювання сьогодні закон про вибори народних депутатів, адже ми неодноразово чули, що за рік до виборів Україна має знати правила гри.

– Це моя позиція. Поки що Верховна Рада України цього законопроекту не має, і це добре, бо тоді дуже важко було б приймати рішення, які конче потрібні країні. Адже кожен дивився б, як це позначиться на його рейтингу. Найстрашніше для влади – це її дії влади через призму намагань сподобатися. Сьогодні треба забезпечити серйозний підхід в український політиці, але поки що домінують емоції і загальні розмірковування, і життя від цього не поліпшується. Влада повинна демонструвати принциповість, відповідальність,  неухильне дотримання і виконання законів. Адже всі заклики до суспільства жити за законами не збігаються із практичними діями тих, хто безпосередньо асоціює себе з владою, політикою і політиками.

– Чи можна обнадіяти підприємців щодо змін до Податкового кодексу? Є 40 законопроектів, планується спрощена система, а підприємці чекають рішення від Верховної Ради України.

– Спрощена система фактично існує і зараз тільки дуже зарегульована, тому потрібно не 40 законів розглядати, включаючи урядові законопроекти, а прийняти один зрозумілий, потрібний і назрілий закон, який би адекватно зреагував на ті недоречності, які є у Податковому кодексі, і дозволив би забезпечити прозору роботу всіх інституцій, що здійснюють контроль за податковим законодавством, а також дозволяв працювати тим, хто є платником податків. 7 липня ми маємо розглянути цей закон.

– Яка ваша думка щодо початку реформування медичної галузі? Минулого тижня у Верховній Раді України приймалося два законопроекти, які дали старт пілотному реформуванню медичних закладів у трьох областях України та у м.Києві. Такий підхід виправдовує себе?

– Звичайно виправдовує, оскільки ми не можемо проводити експерименти на всьому суспільстві, тим більше, що пропонуються до певної міри радикальні речі. Якщо брати загальну суму, то вона надзвичайно велика, але цих коштів людина не відчуває, тим більше що ситуація погіршується. Треба раціонально використати ці кошти. Варто наблизити профілактику, провести суцільну інвентаризацію здоров’я наших громадян, щоб знати, який стан здоровя людей у кожному населеному пункті, які найбільш поширені захворювання та причини їх виникнення: екологія, спосіб життя, продукти харчування, щоб знати, що лікувати. У нас має бути паспорт здоров’я країни загалом, по кожній області, району, місту, селищу, селу. Також потрібно наблизити первісну допомогу, щоб людина знала, що тут вона завжди зможе проконсультуватися з лікарем. Має бути оснащена спеціалізована допомога. Потрібно, щоб у кожній області був санітарний авіаційний транспорт, щоб хворого могли доставити і надати відповідну екстрену допомогу. Кожна людина повинна знати, що вона буде доглянута і підлікована.

Якщо взяти фінансування на охорону здоров’я, то 85% це фінансування будівель і спеціалізованих медичних закладів. У нас фінансується ліжко, а не людина. Саме тому пропонується замінити фінансування на людину, тоді, можливо, стільки ліжок нам буде не потрібно. Якщо експеримент виявиться вдалим, його можна буде запропоновувати усій країні.

– Конституційний Суд України визнав рішення Верховної Ради України від 21 квітня неконституційним, мається на увазі заборона використання червоного прапора в офіційних заходах разом з державною символікою. Верховна Рада не знала, що йде на такий крок?

– Мене непокоїть можлива реакція на рішення Конституційного Суду, а не власне рішення. Я ще до рішення суду говорив, що прийняття у законі положення про те, щоб на офіційних установах поруч із державним прапором використовували прапор Перемоги, призведе до певних ускладнень. Конституційний Суд, виходячи з того, що є перелік державних символів, запропонував внести зміни в Конституцію. Якщо змін у Конституцію немає з приводу державних символів: герб, гімн і державний прапор, то офіційно вивішувати червоний прапор немає підстав. Використання будь-яких прапорів, у тому числі і прапора перемоги це право сумління, політичної позиції поглядів будь-якої людини, громадських організацій та об’єднань. Треба виходити з того, що рішення Конституційного Суду не підлягає оскарженню, підлягає виконанню.

– Чи слід очікувати, що за рішенням Конституційного Суду ініціатори використання червоного прапора вимагатимуть внесення змін до Конституції?

– Вимагати можна все що завгодно, проте треба розуміти реалії, розстановку сил, потреби і запити суспільства. Коли буде нормальний ритм життя, люди самі визначаться, під якими кольорами їм жити. Не потрібно політизувати наше життя, треба дати можливість людям вільно дихати. 

Підготувала Наталія Куксенко