В очікуванні продовольчої кризи, що невпинно насувається на економічно розвинені країни, сільськогосподарська продукція має на світовому ринку все більший попит. З огляду на те, чим володіє наша країна і що ми можемо запропонувати тому ж таки глобальному ринкові, головною конкурентною перевагою України є унікальні чорноземи і, звісно ж, працьовиті хлібороби. Отож розвиток аграрного сектору має стати одним із пріоритетних напрямів нашої економіки.

Тим часом усі країни, які віддають перевагу аграрному сектору розвитку економіки, аби убезпечити себе від збитків через різні обставини, пішли шляхом розвитку агрострахування. Та українські сільгоспвиробники спочатку мають усвідомити, що страхування сільськогосподарських ризиків – це економічно обгрунтований і набагато ефективніший, ніж прямі бюджетні виплати, підхід до вирішення двох важливих завдань – стабілізації селянських доходів та запобігання банкрутству сільгосппідприємств, а відтак сприяння їх економічній життєздатності.

Зараз є низка чинників, що гальмують розвиток агрострахування. До них належать, зокрема, погане розуміння механізмів управління ризиками  в сільському господарстві; недостатня технічна спроможність страхових компаній; відсутність страхових продуктів, підкріплених належними розрахунками; обмежений доступ до перестрахування та брак у сільгосптоваровиробників довіри до страхування як такого. Неспроможність ефективно керувати ризиками на рівні того чи іншого господарства обмежує доступ сільгосптоваровиробників до фінансів, а значить, заважає розвитку їхнього бізнесу. Як же побудувати систему якісного агрострахування в нашій країні?

"У нас є дуже серйозна потреба у створенні системи агрострахування, – вважає голова Полтавської регіональної організації Народної Партії Костянтин Боровик. – Воно є об'єктивно необхідним для того, щоб така країна, як Україна, з величезним потенціалом в аграрному секторі, могла його повною мірою реалізувати. Але найголовніше у цій сфері – це страховий продукт, який би значно більше, ніж нині, враховував інтереси селян. І тут, на мою думку, основне – виписати в угодах усі можливі страхові моменти, аби спірних та неоднозначних ситуацій було якомога менше, а сам страховий процес відповідав логіці сільськогосподарського виробництва".

Тим часом Міністерство аграрної політики і продовольства хоче створити Державну аграрну страхову компанію. Про це йдеться в проекті урядового розпорядження про затвердження "Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні". Згаданий документ пропонує страховому держагенту виконувати функції страховика, перестраховика та адміністратора системи страхування сільгосппродукції. Розробники концепції вважають, що аграрії повинні платити страховим компаніям лише 50% вартості страхового поліса, а решту – держава. При цьому після підписання договору з аграрієм страхувальник ( про це йдеться в тексті проекту концепції) може відразу звернутися в Державну аграрну страхову компанію то отримання решти 50%.

Після такого звернення державна компанія передає пакет документів (від страхувальника) у Мінагрополітики. Протягом місяця міністерство має виплатити Державній аграрній страховій компанії цю суму, а вона вже – власне страховикові. І тільки після отримання страховими компаніями повної вартості полісу договір про агрострахування гарантує аграрію, у разі настання страхового випадку, повну компенсацію. У міністерстві сподіваються, що таким чином вдасться поліпшити співпрацю між сільгоспвиробниками, страховиками і державою.

Як це відбуватиметься насправді, навряд чи хто спрогнозує: на  створення Державної аграрної страхової компанії (до статутного її фонду) з держбюджету потрібно виділити ні багато, ні мало... мільйон євро. І хоч концепцію планують втілювати в життя поетапно, та, як кажуть у народі, дай Боже нашому теляті та вовка з'їсти... 

І.Філоненко

(Полтава)