Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість - Володимир Литвин, Голова Верховної Ради України.
Напередодні дня Конституції ми поговоримо про наміри і перспективи змінити основний закон. Можливо, і пригадаємо всі основні процеси, як творилася Конституція. Нагадаємо, що Президент України Віктор Янукович сказав, що апогеєм реформ стане саме конституційна. І за його словами про якісь чіткі строки ухвалення змін до Конституції можна буде говорити тільки після створення Конституційної асамблеї. Тим часом, голова науково-експертної групи Леонід Кравчук сказав, що Конституційна асамблея готуватиме зміни до Конституції 2,5-3 роки, а створено її буде не раніше, ніж наприкінці поточного року. Перші ж реально узгоджені позиції, які треба буде обговорити, з'являться у другій половині 2012-го року. Сама Конституція має бути сталим документом чи регулярно відтворювати політичні та суспільні зміни?

Володимир ЛИТВИН: Над Конституцією мають працювати люди, щодо яких є суспільна довіра, а також спеціалісти, які не зацікавлені в тому, щоб перетягнути повноваження на той чи інший інститут, ту чи іншу гілку влади. В нас завжди, коли говорять про конституційну реформу, по внесення змін до Конституції, то мається на увазі, насамперед, перерозподіл повноважень. Конституція має бути живим організмом. Вона має розвиватися у процесі практичного життя через прийняття відповідних законів, в яких люди та суспільство відчувають гостру потребу, для того щоб Конституція наповнювалася реальним змістом. Вона не повинна бути догмою. Але водночас наріжні позиції Конституції повинні складати основу всього законодавства, всього життя України. Це загальні правила гри, які не виключають імпровізацію. Але ця імпровізація не повинна виходити за правила гри. Є загальні правила гри в футбол, які дозволяють зрозуміти, як грати команді, і яку роль у цьому відіграє суддя. Так і в суспільстві країни арбітром нації, гарантом Конституції має бути президент. А знаючи всі загальні правила гри, кожен намагається реалізувати себе та свою ініціативу. Це було б дуже правильно.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Конституція це буква чи дух?

Володимир ЛИТВИН: Це буква і дух. Оскільки Конституція - це суспільний договір між державою та суспільством, владою і людьми, це угода, яку виробляє народ, як ми будемо жити, як будемо існувати, які в нас є права у кожного,які повноваження, яку роль в цьому плані має відіграти влада. Влада повинна нагадувати розношене взуття, яке зручне, комфортне і не муляє та не створює мозолів, не тисне на людину. Конституція, насамперед, має створювати умови для функціонування такої влади, бо Конституція - це завжди компроміс. На кожних етапах розвитку ( раніше це були тривалі історичні відрізки) Конституції були стабільні та дозволяли розвиватися без катаклізмів. Кожен знав правила поведінки, а інститути влади знали свої обов'язки.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Що потрібно спочатку - навчатися поважати чинну Конституцію, про що постійно говорять у владі, чи вже братися за зміни до Конституції? Як навчитися поважати цю чинну Конституцію?

Володимир ЛИТВИН: Поважати означає виконувати, дотримуватися. Правила завжди залишаються правилами, які привносять стабільність, коли вони виконуються. Тому зразок того, як потрібно поважати і шанувати Конституцію та дотримуватися її принципів, має демонструвати, насамперед, влада. На превеликий жаль, у попередній період, який називався радянським, з формальної точки зору влада дотримувалася тих принципів, за яких вона повинна існувати. За всі роки незалежності, вивчаючи цей політичний процес, вивчаючи новітню історію України, і беручи безпосередню участь у владі, я маю всі підстави стверджувати, що коли людина або політична сила при владі, в них домінує позиція: "Ми виходимо із державних інтересів, а державні інтереси дають нам підстави нехтувати окремими конституційними приписами або їх трактувати на свій лад, або їх взагалі не помічати". Натомість, після втрати влади одразу починаємо говорити виключно про Конституцію. У зв'язку з цим в нас немає такого виразного обличчя, немає по суті справи життя. Те, що сьогодні відбувається в нас у взаєминах чинної влади з попередньою, і багато хто говорить, що це політичні або політично мотивовані переслідування. Я в цьому бачу один позитив. Ті, хто сьогодні при владі, і ті, хто будуть завтра при владі, повинні зрозуміти, що вичерпався ліміт та терпіння в людей, коли людина при владі виступає з принципів політичної доцільності та ігнорує владу. Те, що сьогодні відбувається, це сценарій і нинішньої, і наступної влади, щоб зрозуміли, що коли не будеш дотримуватися закону, то доведеться за це відповідати.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наскільки все ж таки терплячий український народ, чи не захочеться йому просто погуляти босоніж?

Володимир ЛИТВИН: Періодично такі відчуття у людей виникають. Владу ніколи не любили. Це очевидна істина. Більше того, владу ненавиділи, її боялися. І не могли про це сказати. В останній період в середині 80-х років з'явилася можливість говорити та критикувати владу. Ми до нині зупинитися не можемо. У нас іде тотальна критика. Один на одного звалюємо причини наших суспільних бід, особистих проблем. Ми всі відповідальні за те, що відбувається в країні. Коли зустрічаєшся з людьми в сільських населених пунктах, в містечках з людьми, і вони криком кричать, що все погано. Я з ними абсолютно погоджуюся. Що влада погана. А потім запитую: "А яка влада потрібна для того, щоб на кладовищі, де ми всі будемо, щоб там був елементарний порядок, щоб не було сміття та пляшок, щоб кози не паслися, щоб хлопчаки в футбол не грали? Чому ми так поступаємо, коли приходимо у поминальні дні, що у своїх рідних та близьких прибираємо, і в кращому випадку, за паркан звалюємо сміття?" Біля кожного кладовища невід'ємним атрибутом є сміттєзвалище. Яка для цього потрібна влада? Я вважаю, що і 15- тиріччя Конституції, і 20 років незалежності України мали б бути приводами для спокійної та серйозної розмови, що так далі жити не можна. З цим усі згодні. А як далі жити? Що для цього потрібно зробити? В нас люди не вибагливі. Бо абсолютна більшість наших людей не бачила кращого життя. Те, що є, їх не влаштовує, але вони живуть за принципом: "аби не було гірше". Це наше знамените: "Аби не було війни". Щоб було мирно та передбачено, щоб не гинули люди. Ті страшні часи, які пережили наші батьки, діди, старші люди, вони їх привчили до того, що треба цінувати той мінімум, який є. Ви підводите до того, чи можливі в нас якісь складні маніфестації, події? Ні, тому що наука доводить, що люди починають масово заявляти про свої права, коли вони починають усвідомлювати, що може бути і є краще життя, коли вони відчувають смак до життя, коли вони відчувають, що вони можуть жити набагато краще. За нинішніх умов люди переважно займаються тим, що виживають. За винятком невеликих груп активістів, переважно проплачених, які ходять на мітинги за відповідні грошові винагороди. Є ядро людей, політично небайдужих. Але людей це не дуже цікавить і їм, більше того, все це набридло.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Можливо, люди просто більше цінують державу, ніж політики?

Володимир ЛИТВИН: Для багатьох політиків держава та країна - це засіб заробляти, примножувати капітал, у тому числі політичний. А для багатьох людей - це усвідомлення того, що у нас немає громадянських конфліктів, що наші діти не будуть брати участь у "гарячих точках", захищаючи невідомо які принципи. Якщо говорити про Конституцію, то всі говорять про свято, а для людей - це додатковий вихідний день, і можливість бути в селі, на дачі, спілкуватися безпосередньо в сім'ї. Поки що усвідомлення того, що це свято, до нас не прийшло, я думаю, з огляду на те, що Конституція повноцінно не працювала.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи є на сьогодні нагальна потреба в оновленні основного закону?

Володимир ЛИТВИН: Нагальна потреба є сьогодні у виконанні цього закону. Я не бачу гарячки в тому, щоб негайно вносити зміни. Чинна Конституція складається з двох чинників. Перше, вона стала результатом компромісу, вимушеного, під тиском в середині країни і під тиском зовні, в тому числі європейських структур. Цей компроміс найбільше знайшов відбиток у розділах, де йдеться про повноваження гілок та інститутів влади. Якщо брати перший розділ "Загальні засади Конституції", і другий розділ, де йдеться про права і свободи людини та громадянина, то вони носять такий ідеалістичний характер. Там дуже правильні записані формули, які все ще перебувають у стадії перспективи, ніж нашого практичного життя.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Дух Конституції - це права і свободи громадянина, а можливо буква Конституції...

Володимир ЛИТВИН: Дух матеріалізується в букві.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Погоджуєтеся Ви зі словами, що із цим текстом Конституції, який зараз, можна жити і сто, і двісті років, але треба, щоб були налаштовані ті чинники влади, які будуть керуватися нею і стовідсотково дотримуватися, то в рамках цієї Конституції можна зробити блискучі речі у цій державі?

Володимир ЛИТВИН: Можна. Можна взагалі жити без Конституції. Формального тексту Конституції немає у Великобританії. Я думаю, вони від цього проблем не відчувають. Можна жити, послуговуючись і дотримуючись заповідей Христових, і цього буде достатньо. Ми перебуваємо в доволі цікавому періоді життя людства, коли приходить нестабільність та непередбачуваність, коли буде зростати протистояння та загострюватись боротьба за енергоносії, продукти харчування, особливо за водні ресурси. За таких умов, я думаю, що кожна країна повинна мати свій паспорт. Конституція - це теж паспорт, який би добре розуміли та сприймали в середині країни громадяни, тоді буде стабільність та передбачуваність і для того, щоб з цим паспортом країни рахувалися інші держави. Зрозуміло, потрібно оновлювати Конституцію. Тим більше, що багато чого змінилося в нашому житті, що багато ми повинні змінити. Але це не повинно носити характер політичних кампаній. Це не повинно нагадувати намагання пристосувати під певні політичні фігури чи певні політичні моменти.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як зробити, щоб не вийшов процес заради процесу?

Володимир ЛИТВИН: Для початку треба, і з нагоди 15-тиріччя Конституції, і у зв'язку з 20-тиріччям незалежності здійснити повну інвентаризацію нашого життя, і в тому числі зробити ревізію основного закону, і подивися, що в ньому працює, що не спрацьовує, і чому. Коли в конституційну ніч намагалися знайти компромісне рішення, і бачили, що глухий кут і з нього не можуть вийти, то говорили, що давайте цю формулу запишемо, але скажемо, що вона буде працювати за умови прийняття відповідного закону у розвиток цього положення. Юристи нараховують необхідність прийняття майже 100 законів для того, щоб ця Конституція працювала. Значна частина з них не прийнята до цього часу. Скажімо, тривають дискусії про державну мову, про приватну власність. В нас немає в цих питаннях ясності і немає в цих питаннях загального консенсусу.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Леонід Кравчук вважає, що в чинній Конституції практично всі статті необхідно змінювати і вдосконалювати. Чи згодні Ви з цим? Він також сказав: " Ми бачимо, що до Конституції потрібно вставити розділ про відповідальність посадових осіб за дотримання або недотримання Конституції, тому що сьогодні ці проблеми є дуже і дуже важливими." Можливо, варто внести лише цей один розділ?

Володимир ЛИТВИН: Це не авторитет для мене, який Ви цитуєте. Я не випадково спочатку нашої розмови сказав, що в цьому процесі мають бути задіяні люди, які мають суспільну повагу.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Розроблятимуть ці зміни, потім вони будуть проходити в парламент, але під головуванням Леоніда Кравчука буде ця Конституційна Асамблея. Він говорить, що до неї увійде близько 100 осіб, серед яких фахівці у царині Конституційного права, представники громадських організації, та опозиції. У складі цього органу передбачається створити комітети, кожен з яких готуватиме зміни до конкретного розділу Конституції. Щодо ста осіб, а в нас є сто спеціалістів - конституціоналістів?

Володимир ЛИТВИН: В нас сьогодні вже сотні кафедр Конституційного права, але фахівців - конституціоналістів можна перерахувати на пальцях однієї руки. Судячи з того, як розвиваються події, Конституційна асамблея - це буде черговий мітинг, учасникам якого запропонують підготовлений у вузькому колі спеціалістів відповідний проект Конституції. Мені здається, цю проблему вже забалакали ті, кому доручено цю справу, і є намагання просто продовжити далі процес. Для суспільства головне - не процес, а що буде на виході, наскільки в нас буде діалог з суспільством з цього приводу. На сьогодні має діяти принцип: "Сім років мед не родив, і голоду не було." Нам потрібно на сьогодні реалізувати саме цей потенціал та саме цієї Конституції. Коли ми остаточно подолаємо економічну кризу, вийдемо на простір стабільного та передбаченого розвитку, коли в людей буде можливість піднести голову та подивитись навколо себе, тоді вони почнуть цікавитися конституційними процесами.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Що обіцяли зробити на поточній сесії, яка добігає свого завершення? Що зробили, а що не зробили? Ухвали зміни до Податкового кодексу стосовно спрощеної системи оподаткування, закон "Про доступ до публічної інформації", антикорупційний закон, воєнна доктрина, яка закріплює позаблоковий статус України, закон про амністію, закон про червони прапори, повітряний кодекс та зміни до держбюджету зі збільшення зарплат бюджетникам на 12,6%. Обіцяли, але не ухвалили: пенсійна реформа, митний кодекс, кримінально-процесуальний кодекс, закон "Про вибори народних депутатів", закон "Про скасування техогляду", податок на нерухомість, закон "Про геометричні паспорти" і житловий кодекс. Які перспективи того, що пенсійна реформа буде додана до списку того, що зробили впродовж поточної сесії?

Володимир ЛИТВИН: Мені цікаво було почути, що хтось щось обіцяв. Обіцяти - це ще не значить одружитися. Ніхто нікому не обіцяв, що на цій сесії буде ухвалено житловий кодекс. Я вважаю, що треба приймати такий документ, який не буде викликати заперечень людей або, як мінімум, буде сприйматися ними нейтрально. Там є ряд змін, які є неприйнятними. І ніхто його не визначав, як ключовий до розгляду у ВР. І в цьому переліку я можу викреслити більшу кількість документів. Що стосується закону про пенсійне законодавство, то це новація Кабінету міністрів України, а не Верховної Ради України, яка комусь щось обіцяла. Я також дотримуюсь тої точки зору, що далі з такою пенсійною системою рухатись нам нікуди. У нас 13 млн. 800 тис пенсіонерів. Натомість ми маємо 14 млн. працюючих. У нас надзвичайно низькі пенсії. Величезний розрив між абсолютною більшістю людей, які отримують пенсії до 1 тис. гривень і групою людей, яка отримує максимальні пенсії за особливі заслуги перед українським народом. Треба переходити на ту систему, щоб людина, починаючи працювати, знала, що вона отримує на виході, коли вона буде завершувати свій трудовий період. Тому і ставиться питання про пенсійну реформу. Влаштовує той законопроект, який вніс Кабінет міністрів України? Відповідь однозначна - ні. Потрібно нам приймати відповідне пенсійне законодавство? Відповідне, а не те, що запропоноване. Відповідь однозначна - так. Тому я запропонував депутатам після обговорення урядового законопроекту. А до цього в нас був не підтриманий перший варіант, який вносив Кабінет міністрів України. Я його повернув назад до Кабінету міністрів. Ми провели парламентські слухання, виробили відповідні рекомендації і скерували їх до уряду. Оскільки він несе відповідальність саме за цю сферу і він буде виступати в ролі ініціатора того, яке потрібно приймати законодавство. Тому я запропонував депутатам після обговорення вже другого варіанту, який Кабінет міністрів вніс або давайте цього приймемо в тому вигляді, якому запропонував Кабінет міністрів, написавши після назви закону ініціаторів і авторів поіменно. Для того щоб український народ це знав. Таке їх не влаштовує. Є ще варіант, продовжувати далі кричати, демонструвати динамічну любов до українського народу, ситуація буде все більше некерованою. Є варіант складний, важкий, відповідальний, невдячний - це взяти і запропонувати свої бачення. Крики перевести в конкретні пропозиції для того, щоб був той закон, який можна буде пояснити людям. І саме цим третім шляхом ми пішли. Цей закон буде прийнятий, коли буде мати прийнятний зміст. Я вважаю, що цьому плані брати соціалістичні зобов'язання і демонструвати гонитву не потрібно. Все буде залежати від якості пропозицій, які вносяться до цього закону. А вони будуть вноситися до 30-го червня включно. Після того будуть узагальнюватись і після того як ми, в тому числі я, подивлюся, що ми реально можемо мати, після того цей закон буде запропоновано до розгляду до ВР України. Коли ми не будемо готові його приймати повністю, я пропоную приймати його частинами. Але по всіх питаннях повинно бути зрозуміло для кожної людини. Бо це буде зачіпати всіх людей. Зокрема підвищення пенсійного віку. Я розумію, що ми нікуди не дінемось, але врешті - решт прислухалися до моєї пропозиції, щоб тут був принцип добровільності. Хочеш працювати - працюєш, але ти повинен знати, що потім отримаєш. Зараз додатково плюс 5% до пенсії. Очевидно, треба порахувати і збільшити цей показник. І цей принцип добровільності треба застосовувати не на перехідний період, а коли в нас пенсії стануть прийнятними для людей і в них не буде мотивація працювати понаднормово. У нас в Україні майже 200 тис. лікарів, якщо бути точним 197 тис. 430 тис працівників, які належать до молодшого медичного персоналу. І кожен четвертий із них пенсійного віку. Вони працюють. Треба сказати, якщо ви працюєте - спасибі. Але держава буде доплачувати за кожен рік. Якщо ці люди підуть на пенсію, то в нас виникне розвал системи. Якщо подивитися по ряду областей, наприклад, на Західній Україні, то там укомплектованість лікарями 102-105%. Якщо брати ближче до центру,наприклад, Житомирську область, то 75%. Це, до речі, до питання, що в нас багато розмов про безробіття. Теж саме і вчителі. Сьогодні просвіта багато в чому тримається за рахунок вчителів-пенсіонерів. То треба ж їм зробити відповідні компенсації. Якщо в цьому законі це передбачити і буде посилюватися мотивація, то це ж добре. Те ж саме до розриву пенсії. Пенсія 1 тис грн. і пенсія 14-15 тис. грн. очевидно, що треба зрівняти. Їх треба обкласти податком. І хай за великі пенсії платять великий податок. Але я при цьому хотів би, щоб наші люди звернули увагу, коли виступають із парламентських трибун і ці захисники кричать, що цю пенсійну реформу треба не підпускати до розгляду, то це, в багатьох випадках, люди, які вже встигли оформити собі пенсію за особливі заслуги перед українським народом. І вони борються не за людей, а за себе. Або виступають рупорами тих, які за ними стоять. І це правда, яку я хочу, щоб люди почули.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чому в парламенті більше дискусій навколо максимальних пенсій? Всі кажуть, що всі борються за закон.

Володимир ЛИТВИН: Як кажуть в народі: "курка гребе від себе через те, що вона дурна".

Світлана ОРЛОВСЬКА: Якщо законопроект між першим і другим читанням не буде якісно доопрацьований і не буде прийнятним до ухвалення, то його ухвалення буде перенесено на осінь чи будуть додаткові засідання парламенту?

Володимир ЛИТВИН: Якщо закон не буде прийнятий, то він буде розглядатись на цій сесії та на наступній сесії. Коли він буде готовий, тоді ВР буде його розглядати.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Щодо перспектив земельної реформи. 20-го червня урядовці схвалили законопроект "Про ринок землі." І почали говорити про перспективи земельної реформи. На чому варто робити акцент? На продажу землі чи на її оренді?

Володимир ЛИТВИН: Я запропонував Кабінету міністрів України відкликати проект закону "Про ринок земель", який не може бути зареєстрований у ВР України. Оскільки відповідно до закону "Про регламент" якщо на сесії ВР України розглядала закон "Про ринок земель" і не підтримала його, то він вважається відхилений і на цій не сесії не може розглядатись. Верховна Рада вже розглядала декілька законів про ринок землі і їх не прийняла. У нас виникли деякі суперечності з окремими народними депутатами, які також намагалися зареєструвати свої варіанти законів про ринок земель. Їм також було відмовлено. Це, щоб була якість в організаційних питаннях. На наступній сесії, очевидно, ВР України буде розглядати ініціативу Кабінету міністрів. Більше того буде розглядати ініціативу Кабінету міністрів України. Для нас на цій сесії важливо прийняти закон "Про земельний кадастр", який би дозволив нам вирішувати питання інвентаризації земель, наведення порядку в земельних питаннях. Для того щоб було можна кожному громадянину показати, скільки в будь-якого громадянина землі, де і на яких засадах. Я вважаю, що до того, як нам переходити до ринку землі, треба навести порядок в земельних питаннях і все, що не законно, повернути назад. Щодо ідеї закону "Про ринок землі", неодноразово у президента України проводились відповідні наради, де обговорювалось це питання. Добре, що це питання ретельно, багаторазово обговорювалося. Слухали різні точки зору, була можливість ознайомитись з досвідом європейських країн, і в тому числі наших сусідів. Це дозволило розширити уявлення для більш чіткого розуміння цієї проблеми. Зараз склалась така ситуація, що люди, які володіють земельними паями, значна частина з них виступають за те, щоб в них було право вибору. Коли ми видаємо акт на право приватної власності, то це означає, що людина,яка набула в законний спосіб приватну власність на землю, вона може свою цю власність подарувати, продати, передати. І їй ніхто це не може заборонити. Це буде суперечити Конституції. Найбільшими сьогодні опонентами виступають люди, які мають багато землі в оренді і за цю землю, ті, хто їм дав в оренду, тобто власникам паїв платять копійки.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Коло тисячі гривень за рік?

Володимир ЛИТВИН: В середньому в нас грошима на пай платять 272 гривні. Це третина, а дві третіх люди отримують натуроплати, зерно, олію. За таких умов у нас нема реальної ціни на землю. Коли говорять про ринок землі не говорять про те, що завтра будуть купувати чи продавати. Мова йде про те, щоб ввести довгострокову оренду на землю. І жодним чином не будуть права мати на придбання землі іноземці. А коли буде довгострокова оренда, то будуть умови, що людина повинна цю землю засівати, обробляти і що вона повинна платити. І коли людина буде мати право на оренду на 10 чи більше років, то вона зможе брати кредити. Бо в землю треба вкладати, щоб земля віддавала. Саме з огляду на це питання стоїть в такій площині, щоб капіталізувати українську землю. І як доручення вже було, щоб Кабінет міністрів прийняв рішення на 70% Підвищення вартості української землі. ті, хто бере в оренду чинять цьому опір. Я вважаю, що тут більше криків, страху, ніж просто реального господарського підходу до землі.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Скільки часу потрібно, аби ціна на українські чорноземи стала співставною до європейських цін? Який має бути перехідний період?

Володимир ЛИТВИН: Вважаю, що це від 5 до 10 років. Якщо в нас середня вартість гектара землі 12 тис. грн. це просто ніщо. Особливо з огляду на те, що земля - це не відтворене багатство. Я маю на увазі, що площі земель збільшити неможливо. Хоча родючість і захист ґрунтів одне з ключових питань. Повірте, ніхто не хоче зробити гірше. Ми не можемо весь час жити в негативі, що щоб не пропонувалось, все з порога відмітається. Можемо ще років п'ять терпіти, не робити, а потім все зупиниться. Не повинно бути сьогодні такого враження, яке сьогодні намагаються навіяти, що приходить президент, уряд, я, Голова Верховної Ради сідають у зручні крісла, кажуть, що кондиціонери повинні подавати охолоджене повітря, а після того думаємо, що ще поганого зробити для людей. Що можна занести в свій актив поганих справ для народу. Це не так абсолютно. Нажаль, у тих, хто належить до політичної еліти, до політиків йде боротьба не за людей, а йде боротьба за владу. І ті, хто хочуть щось зробити, то весь час хапають їх за руки і не дають можливості зробити.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Кого Ви відносити до політичної еліти а кого до того, що хапають за руки, не дають нічого зробити.

Володимир ЛИТВИН: Я був би взагалі дуже поганою людиною, коли б я, будучи головою ВР, розповідав би, що всі погані. Є різні люди, як у будь-якому колективі. Я маю забезпечити роботу Верховної Ради. Давайте згадаємо 2008 рік, коли я прийшов головою у ВР, вона ж до того часу рік не працювала. А що стосується політичної еліти, то політична еліта - це відповідальність. У нас є правлячий політичний клас, а переважно політичної еліти нема.

"Від першої особи",

радіо "Ера-FM"