Життя людини нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись природними ресурсами, не завдавала помітної шкоди довкіллю. Проте з посиленням практичної діяльності, пов’язаної із винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. У зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним та масштабним. 

У 1972 році Генеральна асамблея ООН проголосила 5 червня всесвітнім днем охорони навколишнього середовища, і з того часу це свято щорічно відзначається усім світовим товариством. Таке святкування є одним із основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати політичний інтерес до вирішення екологічних проблем.

Проблеми екології, не тільки української, а й світової, є найактуальнішими проблемами сьогодення, що стосуються усіх жителів планети, і від них залежить майбутнє людства. Така загрозлива ситуація для довкілля була спричинена недалекоглядним, необґрунтованим ставленням людини до природи. 

Історія охорони природних ресурсів

За свідченням літописів, вавилонські правителі, китайські та монгольські імператори, європейські монархи дбали про охорону навколишнього середовища і видавали накази про збереження природи. Українська козацька старшина, не зважаючи на великі багатства нашої землі, теж переймалася збереженням довкілля і видавала накази щодо охорони Придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, необґрунтованого винищення звірів та риби. Проте ці заходи не врятували світ від екологічної кризи.

Так, із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, стрімким зростанням кількості населення на планеті, обсягів виробництва та його відходів загострилася проблема відносин між суспільством та навколишнім середовищем. Тільки в Україні зникло декілька сотень дрібних річок, постійно змінюється флора і фауна Чорного та Азовського морів, винищено частину Карпат, забруднено промисловими та автомобільними викидами великі міста й обласні центри.

Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і виснаження природних ресурсів, що призводить до змін природного колообігу речовин на планеті. Це спричинило прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути незворотного характеру, і навколишнє середовище стане непридатним до існування людей та живих організмів.

На сьогодні особливо зросло забруднення довкілля у великих містах, зокрема в індустріальних центрах, адже відбувається неконтрольована концентрація людей у містах, зростають багатомільйонні міста-мегаполіси.

Нині планета також потерпає від антропогенного тиску, який виявляється через надзвичайно високий рівень забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів і деградацією екосистем, ґрунтів, винищення лісів. До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів та мінеральних добрив, що застосовуються у сільському господарстві, транспортних викидів, належать також виробничі та транспортні шуми, іонізуюче випромінювання, світлові та теплові впливи.

В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови призвели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.

Тож у відносинах з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи. 

Екологічна небезпека

Найбільша частка забруднення навколишнього середовища в Україні припадає на викиди теплових електростанцій, металургійних та хімічних заводів. Так теплові електростанції забруднюють 35% від сумарного забруднення води і 46% – повітря. В атмосферу потрапляють сполуки сірки, вуглецю та азоту. Викиди теплових електростанцій завдають не тільки хімічного, а й теплового забруднення, через високу температуру стічних вод.

Діяльність металургійних підприємств спричиняє забруднення довкілля викидами пилу, оксиду вуглецю, сірчаного та коксового газу, фенолу, сірководню.

Найбільша частина забруднень довкілля у містах (70-90%) припадає на викиди автомобільного транспорту, де переважають оксид вуглецю, диоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні. Взаємодія вуглеводнів та оксидів азоту викликає пригнічення рослинності, у людей – подразнення дихальних шляхів та ураження легень. 

Вода як джерело життя

Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв супроводжується збільшенням використання води. Велику кількості води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для забезпечення людства продуктами харчування дедалі ширше застосовують зрошувальне землеробство, площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.

Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів ґрунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Унаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а влітку, в посушливі періоди – міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушення боліт. Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.

Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин – харчових та інших відходів, для розкладання яких потрібна велика кількість кисню. Значними забруднювачами води, подібно до побутових стоків, є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації, адже концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових.

Також загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океану нафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів, транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначна концентрація нафти в морській воді здатна порушити життєдіяльність і спричинити загибель морських тварин і рослин.

Велику небезпеку для усіх водних джерел становить радіоактивне забруднення. Унаслідок випробувань атомної зброї, викидів промислових підприємств, відходів атомних човнів та аварій на атомних електростанціях у водойми потрапляють радіонукліди, які накопичуються і згубно впливають на живі організми. При цьому концентрація радіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячі разів перевищує їх концентрацію у воді. Тому споживання продуктів Світового океану стає небезпечним.

Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими і каналізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами, мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють із полів разом зі струмками дощової й талої води, утворюється вода, непридатна для життя людини, рослин і тварин. 

Шляхи вирішення екологічної кризи

Сучасний стан природного середовища планети, спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками, оцінюється як критичний. Учені США, Японії, Росії та України після поглибленого аналізу, ретельних досліджень і моделювання сучасних природних процесів, які розвиваються у біосфері, висловили припущення, що за неналежної уваги до вирішення проблеми екологічної ситуації на Землі уже в наступному столітті наша планета може перетворитися на безлюдну пустелю, а ресурсів біосфери вистачить лише на кілька десятиліть.

Нині людство має докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. Сьогодні є всі умови виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, а й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів планети. Нині людство ще має шанс істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. 

Наталія Куксенко