Яка модель економіки найбільше імпонує Україні, як забезпечити соціальні виплати громадянам, який прохідний бар’єр на чергових парламентських виборах є оптимальним? Про це розповів народний депутат України фракції Народної Партії у Верховній Раді України Олег Зарубінський у ході онлайн-конференції 29 червня 2011 року.

– У світі є ряд успішних держав з федеративним устроєм: США, Німеччина, Швейцарія, Бельгія. Як ви ставитесь до федералізації України з метою викорінення синдрому „дармівщини” в деяких регіонах?

– Ви маєте рацію. Проте у світі також багато успішних унітарних держав, серед них Франція, Італія, Нідерланди, Швеція та багато інших. До речі, успішних унітарних держав набагато більше, ніж федеративних. Тому благополуччя країни залежить не від форми державного устрою, а від багатьох інших, більш дієвих факторів. Україні не варто поспішати з федералізацією, і не тільки тому, що в теперішніх своїх кордонах Україна сформувалась тільки в 1954 році, а й тому, що ефективніше буде приділяти увагу реальному місцевому самоуправлінню. І коли на територіях буде залишатися левова частка коштів, зароблених мешканцями цих територій, а невелика частина буде передаватися у центр, тоді кожна територія, усі її мешканці будуть жити так, як вони того заслуговують, як вони працюють. У такій ситуації про „дармівщину” говорити не доведеться.

– Як ви вважаєте, чи потрібен Україні інформаційний націоналізм для захисту від інформаційного фашизму недружніх щодо нас країн?

– Інформаційні війни ведуться уже багато віків, проте особливо інтенсивно вони ведуться з другої половини двадцятого століття. Зверніть увагу: суб’єктом інформаційної війни у більшості випадків виступає сильніша держава, а об’єктом – слабша. Крім того, коли йдеться про інформаційний націоналізм, мені здається, що не він має бути оптимальним варіантом політики країни. Ефективнішим і продуктивнішим є інформаційний об’єктивізм.

– Як ви вважаєте, якщо будуть скасовані пільги, то всім?

– Усі пільги скасувати не можна, для цього й існує держава. Об’єктом для пільг мають бути малозабезпечені та люди, які в силу об’єктивних обставин потребують державної підтримки. Пільги мають бути адресними і реальними, тому категорія громадян, яким держава дійсно повинна надавати пільги, не має бути аморфною чи віртуальною. Це мають бути дійсно ті, хто потребує допомоги. 

– Як ви ставитесь до заборони грального бізнесу і яка позиція Народної Партії з цього питання?

– Ми голосували, і я особисто, за закон про заборону грального бізнесу. В цьому і є моя позиція.

– Чи в змозі держава забезпечити сьогодні виконання соціальних обіцянок?

– Є велика різниця між соціальними виплатами і соціальними обіцянками. Дуже часто соціальні обіцянки не конвертуються у соціальні виплати. Сьогодні для того, щоб виплатити обіцяне, країні тільки в 2011 році необхідно 160 млрд додаткових доходів. Як ви розумієте, це утопія. Я прибічник того, щоб усе обіцяне було реалізовано.

– Як ви ставитесь до можливого підвищення прохідного бар’єру на наступних виборах до Верховної Ради України?

– Прохідний бар’єр має бути розумним, тобто таким, щоб парламент не був мозаїчним та фрагментарним з одного боку, і з іншого – щоб у значних груп населення була можливість мати своїх представників у законодавчому органі. Для того, щоб партія пройшла до парламенту, виходячи з українських реалій, необхідно, щоб за неї проголосували приблизно 1 млн 200 тис виборців. Я вважаю, що 3-4% – це  оптимальний виборчий бар’єр.

– Україна видобуває власний газ, який у декілька разів дешевший, ніж російський, тим паче, що об’ємів українського газу вистачає для забезпечення українців газом та теплом. Чому ж тоді такі високі комунальні тарифи?

– На жаль, українського газу вистачає тільки для того, щоб увімкнути газові комфорки на кухні. Теплокомуненерго, які займаються подачею гарячої води та забезпечують теплом будинки, змушені використовувати імпортний газ. Саме тому ключове питання тут, по-перше, у кардинальному збільшенні видобутку вітчизняного газу, і, по-друге, у значному збільшенні частки альтернативних джерел енергії. До речі, другому дане „зелене світло” після прийняття мого закону про „зелений тариф”.

– Олеже Олександровичу, як ви ставитесь до санкцій, які були застосовані Росією стосовно Білорусії?

– Наскільки я володію інформацією, ці санкції спричинені невиплатою білоруською стороною за уже надану Росією енергію. У будь-якому випадку, сьогоднішні стосунки Росії та Білорусії ще більше підтверджують той факт, що для хороших та братських стосунків дві держави мають бути сильними та багатими. В економічній конкуренції поцілунки та обійми – це тільки антураж.

– Чому, маючи 30% світового чорнозему, Україна залишається у буквальному розумінні бідною країною?

– Україна – не бідна країна. Кількість автомобілів, при чому не „Запорожців” та „Москвичів”, якими керує 18-20-річна молодь, уже зашкалює не тільки у столиці, а і в обласних центрах. Швидше, тут є інший фактор: люди, які досягли певного рівня доходів та благополуччя, об’єктивно хочуть увесь час займати нові сходинки. Я був вражений, коли дивився по телебаченню репортаж про те, як у квітні дідусь на базарі скаржився, що в нього не вистачає грошей на молоду картоплю. А років 10-15 тому він взагалі думав, що картоплю купують на базарі? І тим більше молоду, і тим більше у квітні?

 Проте,  не варто докоряти людям, що вони хочуть жити краще. Вирішити питання може зміна економічної моделі України. Наша модель нагадує американську, де багато мультимільйонерів, мільярдерів і, як наприклад, у США 3,5 млн бездомних. Мені більше імпонує, і, я думаю, вона є ближчою українському народові, модель скандинавська, де все суспільство заможне за відсутності в масовому форматі тих, що живуть нижче рівня бідності, а також відсутності нуворишів.

– Олеже Олександровичу, розкажіть, будь-ласка, про свою родину.

– Моїх батьків, на жаль, уже немає в живих. Мама понад сорок років працювала вчителем у середній школі, батько був виробничником. Вони були трудівниками у повному розумінні цього слова і мені їх дуже не вистачає.

Моя дружина займається викладацькою діяльністю, вона захистила дві дисертації з питань соціальної компетентності. За освітою вона викладач англійської та німецької мов.

Донька закінчила дев’ятий клас київської школи, закінчила виключно на „12” балів, крім того вона професійно займається бальними танцями.

 Підготувала Наталія Куксенко