Неспокійний рух України з часів Помаранчевої революції сформував два міфи, які проковтнули представники Європейського Союзу. Перший міф полягає в тому, що найбільша проблема України – це її лідери та політичні сили. Другий міф – що країна понад усе потребує стабільності. Перемога Віктора Януковича на останніх президентських виборах показала хибність обох вищезазначених тверджень, пише Тобі Фоґель.

Більшість українців вважає, що політики погано їм служать, а демократія не змогла забезпечити виконання обіцянок, ідеться у статті. Такої ж думки дотримується Арсеній Яценюк, який наприкінці квітня дав інтерв’ю виданню European Voice. «Представники старої політичної системи не спромоглися зробити хоч щось для країни, але зробили чимало для себе», – наводить його слова автор статті. На думку Яценюка, Україна зійшла з демократичного шляху через брак інституцій, і за це несе відповідальність Янукович. Утім Януковичу не вдалося б здійснити свій план у «більш зрілій політичній системі із правильним механізмом стримування та противаг».

Затримання Юлії Тимошенко, яке сталося минулого тижня, ще більше зіпсувало імідж українського керівництва за кордоном. Вибір часу та способу розслідування справи Тимошенко дає зрозуміти, що це «не просто судовий процес». Такі речі мали б стурбувати Євросоюз, який цього року планує підписати угоду про асоціацію з Україною, вважає Тобі Фоґель.

Українське керівництво доволі незграбно вирішує проблему Тимошенко. Саме через безглузду поведінку української влади, вважає автор статті, ця справа отримала міжнародний розголос. У лютому Тимошенко заборонили приїхати на зустріч правоцентристської Європейської народної партії у Брюсселі. Згодом, щоправда, владні органи збагнули і виправили свою помилку – уже в березні Тимошенко поїхала на саміт ЄНП у Брюсселі і дала низку «войовничих інтерв’ю».

У березні Тимошенко сказала European Voice, що Україна сіла «на потяг, який їде у протилежному до демократії напрямку», а саме «до авторитаризму». На її думку, дуже важливо, щоб цьогоріч була підписана угода про асоціацію України та ЄС, оскільки вона зможе стати «каталізатором позитивних змін».

«Бракує інструментів, які ЄС може ефективно застосовувати для того, щоб протистояти руйнуванню демократії та заохочувати зміцнення держуправління», – вважає лідерка опозиції. Вона також додала, що Європі не варто називати авторитарні тенденції в Україні «стабільністю».

Тимошенко таким чином закинула камінь в город Євросоюзу, який схильний вважати, що «Україні потрібен спокійний період, аби вирішити свої проблеми, і що Янукович – це та людина, яка може його забезпечити». Концентрацію влади у президентських руках європейські посадовці сприймають як стабільність. Вони зітхнули з полегшенням, коли нарешті закінчилася боротьба між колишніми президентом і прем’єр-міністром, до того ж багато хто вважає, що у «стані перманентного конфлікту» винна Тимошенко, пише Фоґель.

«Дехто з тих, хто вірить, що за останні місяці в Україні відбулася нормалізація політичного життя, використовують як доказ Яценюка», – пише автор статті. Яценюк міг стати прем’єр-міністром при Януковичі, однак замість того пішов в опозицію. На думку Тобі Фоґеля, «Фронт змін» Яценюка став гідним суперником для Партії регіонів Януковича та Блоку Юлії Тимошенко. Його підтримка виходить за межі поділу на україномовний захід та проросійський схід. Автор припускає, що в Яценюку Україна може побачити нового політика в час нормалізації, яку забезпечить президент з авторитарними нахилами. «Проте це однаково не полагодить інституцій та не забезпечить більш здорової політики у майбутньому», – додає він.

Оригiнал матерiалу:
http://www.europeanvoice.com