Інтерв’ю народного депутата України фракції Народної Партії, заступника Голови Народної Партії Олега Зарубінського на радіо «Ера FM» від 30.06.2011р. 

Чи забезпечує та Конституція, яка є зараз, дотримання базових прав людини у цій державі? Яких змін потребує основний закон та як уникнути політизації цього процесу?

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість: Олег Зарубінський, народний депутат України, заступник голови фракції «Народної партії», голова парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Сьогодні ми присвятимо нашу розмову конституційному процесу та українсько-російським відносинам. Це одвічні теми, які бентежать уми політиків, а відтак і уми наших громадян. Чи забезпечує та Конституція, яка є зараз, дотримання базових прав людини у цій державі? Яких змін потребує основний закон та як уникнути, власне, політизації цього процесу? Як довго росіяни триматимуть українців під тиском газових цін? Чи вдасться на взаємовигідних умовах домовитися з газового питання та який компроміс тут можливий? Чи можливий взагалі?

Основні засади щодо оновлення Конституції вже озвучені. Чи стала українська Конституція цінністю, як це має бути?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Нажаль, ні. Це проблема не змісту Конституції. Я знаю думку багатьох експертів, в тому числі європейських, які достатньо високо оцінюють зміст самої Конституції 1996-го року. Більше того, якщо говорити про попередні Конституції, вони теж були достатньо волелюбними і достатній перелік прав і свобод громадян був виписаний там. Навіть це стосується «сталінської» Конституції 1936-го року. Отже, проблема і цінність Конституції в самому алгоритмі виконання Конституції або в механізмах виконання та реалізації. Якщо говорити про зміст та про те, чи може саме він буде цінністю, то варто навести приклад Конституції в США, де вона дуже маленька і там, в принципі, гарні загальні фрази. Але практика призвела до того, що ці фрази про власність, про те, що дозволяється носити і мати зброю, все це виконується в США. І тому для більшості законослухняних громадян США Конституція є цінністю. Очевидно, що для українців вона цінністю не стала. І саме з причини, про яку я казав. Бо рядовий громадянин бачить, що Конституції дотримуються далеко не всі. І якраз ті, хто зобов’язаний, в першу чергу, дотримуватися Конституції, на неї дивляться крізь пальці. Мені здається, що перспектива розвитку конституційного процесу якраз в формуванні не тільки змістовної частини Конституції, а у серйозних механізмах, які б примусили посадовців, чиновників, депутатів, рядових громадян дотримуватися Конституції. Бо це не декларація, а закон. Це закон, який має вищий статус. Недотримання Конституції, як основного закону, повинно приводити до відповідальності.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Питання дотримання Конституції не лежить в площині намірів змінити саму Конституцію, що відбувається зараз. Тоді можна зробити висновок, що заслуга щодо нехтування основного закону йде саме від високопосадовців.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Не тільки високопосадовців, а посадовців взагалі, тобто тих людей, які виконують певні функції у сфері управління, в сфері правоохоронної системи, в сфері того, з чим стикається наш громадянин далеко не завжди в найкращі свої часи. Наприклад, до мене як до голови парламентського комітету приходить найбільше скарг та пропозицій, «криків болю» від громадян щодо правоохоронної системи, судової системи, як проходять судові засідання, як не виконуються вже судові рішення. Це теж має бути ключовим моментом в реалізації конституційних диспозицій. Коли ми говоримо про зміст Конституції, це добре. Але конституційний процес – це не тільки зміна статей Конституції. Я розглядаю конституційний процес як формування системи дії Конституції. А дія Конституції залежить від того, який каральний механізм наявний у разі невиконання її.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Що, наразі, ми чуємо щодо Конституційного процесу? Ви окреслили його так. На усіх вищих щаблях від переважної більшості політиків яка йде інформація? Це щодо умов початку роботи Конституційної асамблеї, щодо термінів її роботи. Олександр Лавринович сказав, що не раніше наступного року почне працювати Конституційна асамблея. Леонід Кравчук говорить про те, що на зміни необхідно буде 2,5-3 роки. Необхідно вдосконалювати Конституцію до сучасних потреб. Вам не здається, що на разі Конституція набула трьох непривабливих, але надзвичайно характерних рис. Перше, вона сприймається, як формальність, та її не дотримуються. Друге, її використовують, власне, як інструмент для визначення чи розподілу та набуття повноважень. Має значення, але яким методом - ми пригадаємо рішення минулого року восени. І третє. Це такий собі, обов’язковий до наявності документ, реальний сенс якого свідчити про те, що в країні все добре, і ми належимо до демократичної євроспільноти.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Щодо того, чи є положення чинної Конституції свідченням або барометром демократизму суспільства, очевидно, це не зовсім так. Можна сказати, що зовсім ні. Можна прописати, що завгодно. Європейці вміють аналізувати ситуацію, порівнювати. До речі, в них самих не все гаразд з виконанням багатьох законів. Сьогодні на прикладі багатьох європейських країн, зокрема: Греції, Італії, Іспанії, Португалії, Британії – це дуже добре видно. Питання не в тому, щоб ми змагалися, де більше не виконується Конституція. Самі демократичні положення в чинній українській Конституції –це добре. Коли я кажу про те, що ключовий момент – це формування механізмів реалізації цих положень, це не значить, що треба взяти і виконати ці демократичні положення. Зокрема, розділ чинної Конституції, який стосується прав і свобод людини, прописаний достатньо добре. Там дані такі обіцянки, які, очевидно, на сьогодні за нинішнім станом Україна не всі може виконати, виходячи з реальної економічної ситуації та реального економічного потенціалу. До речі, виходячи з реального рівня політичної культури українських громадян.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Давайте поговоримо про права людей. Права на безкоштовну медицину і освіту, вони, наразі, більше задекларовані, але не гарантовані, виходячи з сучасних економічних реалій та потреб. Як змінювати ці положення? Щоб вони відповідали дійсності, необхідно буде змінювати тепер?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Надзвичайно небезпечно переглядати в плані звуження можливостей людей, теоретичних поки що, в плані звуження проголошених прав і свобод. Я не знаю, чим це може завершитися. Наше суспільство звикло до того, що на виборах в нас виграють ті, хто дає більше обіцянок. Дуже серйозна українська проблема полягає в тому, що питання соціальних виплат і соціальної допомоги, з одного боку, і соціальних обіцянок, то це абсолютно нетотожні речі. Треба не знижувати планку соціальних гарантій, а підводити економічні можливості держави під можливість виконання цих соціальних гарантій. Я аналізував ситуацію з економічною моделлю в Україні і мені на думку спало таке, що 20 років фактично всіма урядами формувалася модель, яка вважається ринковою моделлю. Хтось називає її ринково-олігархічною моделлю, хтось – ліберальною. Але формувалася одна з моделей, яка існує в сучасному розвинутому світі. Я би назвав її Американською. Вона полягає в тому, що сама модель продукує достатньо серйозну і глибоку соціальну прірву. В США величезна кількість мільйонерів, мультимільйонерів і мільярдерів. Але при цьому десятки відсотків населення найбагатшої країни в світі, тої країни, яка витрачає тільки на озброєння в десять разів більше, ніж весь річний бюджет України, десятки відсотків живуть нижче межі бідності, встановленої самими Сполученими Штатами.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але це краще, ніж стільки, скільки витрачає Україна на зброю.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: А 3,5 млн. людей в США – бездомні. При тому, що дійсно можливість для «соціального ліфту» є достатньо потужною. Ми пішли по цій моделі і зараз її бачимо. Достатньо багато надбагатих людей¸ але між ними та значною кількістю населення величезна прірва. Я наполягаю на тому, що нам треба змінювати саму економічну модель. Українському менталітету, історії, народу більш підходить Скандинавська модель. Там заможне суспільство, високий рівень заможності, але при цьому мільярдери та мільйонери – одиничні. При цьому немає такої кількості бездомних. Немає десятків процентів населення, які живуть за межею бідності. В цьому сенс реформування сучасної України. Якщо ми підемо цим шляхом, бо нам треба уходити від розшарування суспільства на супербагатих і супербідних, я думаю, що більшість населення це підтримає.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи підтримає цю модель українська влада? Для цього потрібна політична воля. Чомусь її поки що не вистачає.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Тут треба не політична воля, а треба розуміння того, що продовження реалізація тієї моделі, яка зараз є, може призвести до того, що тим, хто при владі, і до того був, буде дуже погано. Наприклад, я не належу до тих людей, яким приємно жити в особняку, котеджі за 5-10 млн. дол., коли поруч живуть бідні люди. Навіть багаті люди мають бути зацікавлені в тому, щоб вони були в безпеці. А в безпеці вони будуть тоді, коли буде достатньо високий рівень всіх їх сусідів, людей, з якими вони спілкуються та спілкується їх родина. Скандинавська модель, така як у Швеції, Данії, Норвегії, дає переважну більшість заможних. І при цьому кожен, хто набуває певного статусу не думає, щоб і сусіду було гірше. До речі, це дуже серйозна ментальна проблема для України. Такого немає в Скандинавії. Від цього треба відходити. В цьому я бачу перспективу. В тому числі, і перспективу того, щоб конституційні положення, гарантії реалізовувалися.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як Ви загалом оцінюєте саму ідею Конституційної асамблеї як дорадчого органу і хто повинен отримати перевагу при формуванні Конституційної асамблеї? Політики чи експерти? Скільки у нас, справді, є справжніх фахівців з конституційного права?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Їх немало. В нас достатньо вагомий загін конституціоналістів. Проблема в тому, що вони на узбіччі. В більшості випадків зміни до Конституції проходять або сприймаються через призму політичного інтересу. В даному випадку не політичний інтерес має домінувати. Я є прихильником того, що в Конституційній асамблеї та будь-яких інших органах, які будуть виконувати дорадчу функцію, буде вироблятися концепт. Але реалізовуватися та прийматися зміни до Конституції мають відповідно до чинної Конституції, її 13-го розділу, де зазначено, що Верховна Рада має імплементувати ці доробки. Якраз цей базовий проект має бути розроблений професіоналами. А політики мають освятити цю Конституцію і дати їй поступ та ходу. Якщо дивитися на склад цієї Конституційної асамблеї, переконаний, що політики там мають відігравати зовсім не основну роль.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи є небезпека того, що Конституційна асамблея напише гарний текст, а вже Верховна Рада його дещо нівелює, коли документ буде проходити стіни Верховної Ради?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Не думаю. Так не повинно бути і так не буде. Тому що всі сьогоднішні суб’єкти Верховної Ради, всі фракції та депутати публічно оприлюднили свою позицію щодо необхідності оновлення та осучаснення Конституції. Я не чув жодного голосу в останній місяць, які б сказали, що Конституція має залишитися жорстко в тому варіанті, яка вона була прийнята 1996-му році. Отже, в цьому є, у всякому разі, публічний консенсус політиків щодо того, що має відбутися оновлення. Якщо це концептуальне оновлення буде зроблено професіоналами розумно, чітко, аргументовано, ні в кого не підніметься рука, щоб щось голосувати чи показувати всупереч здоровому глузду. Я на це дуже сподіваюся.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Очевидно, зміни до Конституції вже прийматиме наступна каденція парламенту?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Це навіть хронологічно так виходить, тому що зі слів Леоніда Макаровича Кравчука затверджена концепція створення Конституційної асамблеї. Таким чином, Конституційна асамблея може постати лише або в кінці літа, або вже восени 2011-го року. Якщо врахувати, що наступні вибори до Верховної Ради відбудуться за рік і 4 місяці, всі ці процедури зміни до Конституції мають бути відповідно до 13-го розділу. Має відбутися спочатку голосування 226-ма депутатами, потім це передається до Конституційного суду. Конституційний суд перевіряє, чи немає там порушень відповідно до тих чи інших статей, повертає до Верховної Ради. І потім лише можна проголосувати у 300 голосів. Комусь може здатися, що це дуже затягнута і квола процедура. Коли приймається основний закон держави, то жодного поспіху, жодної політичної кон’юнктури не повинно бути.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Виходить така ситуація, що коли будуть ухвалюватися зміни до Конституції, то вони будуть залишені наступній владі. Так само, як це було з політичною реформою 2004-го рок?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Не вийде так. За великим рахунком, оптимальний варіант, коли, наприклад, чинна Верховна Рада приймає ті правила, які діють для нової каденції. І теж саме, що стосується президентських виборів. Оптимальний варіант, коли людина приймається або в парламент, або на пост президента України, чітко знаючи, куди він обирається, під які повноваження, вимоги, критерії. Так повинно бути, у всякому разі .

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але саме щодо українських реалій чи не є якраз це небезпекою? Виписування правил під наступні вибори, зокрема президентські, і що тут може зіграти виписування правил під себе?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Набагато гірше, коли хтось виписує правила безпосередньо для себе в даний момент. Тут буде працювати корпоративний інтерес. Так само, як він працює у бригаді будівельників. Не для себе мають писатися правила, а такі, щоб їх не можна було б спростувати.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Давайте порівняємо з виборчим законодавством. Виборчий законопроект вже направлений на розгляд до Венеціанської комісії у тому вигляді, який надзвичайно довго обговорювався і в експертному середовищі, і серед політиків. Як Ви оцінюєте виборчий законопроект, який пропонується і чиї інтереси тут захищаються? Виборців чи корпоративні?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: По-перше, законопроекту ніякого немає. Законопроект – це документ, який зареєстрований у Верховній Раді України. Лише тоді він набуває статусу законопроекту. На сьогодні те, що нароблено в Міністерстві юстиції, робочою групою, це один з варіантів, документів, який спрямований до Венеціанської комісії, і правильно зробили, що туди спрямували. Коли ми у Верховній Раді побачимо офіційно зареєстрований законопроект, коли можна буде його взяти та подивитися кожну статтю, співставити всі зміни, все, що змінюється у порівнянні з чинною редакцією, тоді можна буде робити серйозний аналіз. Ключовий момент у напрацьованому документі – це зміна виборчої системи в контексті самого механізму обрання депутатів. Тобто половина складу Верховної Ради пропонується до обрання за партійними списками, як це робиться сьогодні на 100%, і це всі критикували.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Щодо напрацювань виборчих правил, які направлені до міжнародних організацій і чиї інтереси там представлені?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Однозначно не можна говорити, чиї інтереси там представлені. Тому що сам факт появи знову мажоритарних округів - це не тільки можливість заможним людям «окучити» ці округи, і можливість людям - обирати не партійні списки, а безпосередньо тих людей, які будуть привезені до цих територій. Тут є плюси і мінуси. Коли мені хтось скаже, що краща система партійних списків або мажоритарна система, то я не повірю ні тим, ні іншим. В світі є більше 100 різних виборчих систем. В даному випадку, треба порівнювати з тим, що ми говорили з приводу Конституції. Не так від виборчого законодавства щось залежить, а від того, наскільки буде реальним волевиявлення людей, наскільки буде реальний механізм, щоб люди обирали тих, які, на їх думку, зможуть реалізовувати їх інтереси. Не виходячи з харизми, з гарних обіцянок, з гарної зовнішності. Якщо подивитися на США, то там сенатори зовсім не моделі і не мачо. Там сенатори по 60-70 років. Тому що їм довіряють виборці, тому що ці сенатори довели, що вони можуть працювати на тому окрузі, по якому вони обиралися і вони не вилазять з цього округу. Для нас депутатська робота - це не гламурні тусовки, які потім висвітлюються по українському телебаченню, бо це дуже цікаво. І не «висмоктування» тих чи інших сторін інтимного життя. Це тільки законодавча робота і представлення інтересів мешканців свого округу. Тому мені абсолютно неможливо зараз казати, що та чи інша система є краще чи гірше. Мені здається, що мають робитися кроки на шляху до того, що депутат має бути поруч з виборцями, а не за стіною.

СЛУХАЧ: Які статті Конституції будуть змінені?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Найперше треба змінювати, а фактично вводити реально нову редакцію розділу, який буде стосуватись місцевого самоврядування. І та модель економічного розвитку, яку я пропонував, якраз і передбачає, коли місцеві громади самі визначають, на що віддати гроші, зароблені на цій території. Чи на школу в цьому році, чи на ремонт дитячого садочку. І коли буде лише маленька толіка перераховуватися в центральні органи влади, а більшість буде залишатися, заробленого, в самій території, тоді і буде мотивація мешканців цієї території обирати тих депутатів районної ради, міської ради, які будуть реалізовувати їхні інтереси, а не слухати команду свого партійного вождя.

СЛУХАЧ: До яких пір Україна буде колоніальною Кремлівською державою?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Не є ми колоніальною державою. Не треба згущувати фарби. Те що ми сьогодні слабкіші, ніж Росія, при чому слабкіші не в системі управління, а тому що все, що ми виробляємо, вся наша економічна міць - це те, що ми робимо головами і руками. В Росії це газ і нафта. Ні для кого не секрет, що левова частка всього російського бюджету - якраз це гроші за нафту і газ, які є в російській землі. Тому не треба займатися національним мазохізмом. Не треба говорити, що ми - колонія. Тим більше, що останні дії показують те, що на зовнішньополітичному театрі, на театрі світової політики Україна відіграє достатньо активну роль і нікому не підіграє. Я хотів би, щоб така тенденція продовжувалася. Не підігравати, а реалізовувати свій національний інтерес. Це звучить пафосно, але так робить Росія, Франція, США.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Московська «Незалежна газета» констатує, що чергове перенесення українсько-російської міждержавної комісії з 29-го червня на кінець липня цього року означає глибоку кризу у стосунках між Москвою та Києвом. Навіть ще гострішу ніж за часів президентства Віктора Ющенко, коли йшлося більше про незгоди у гуманітарній сфері, ніж в економічних питаннях. Наші незалежні експерти говорять, що переговори між Україною та Росією складаються досить цікаво. Україна викладає економічні аргументи, ми отримуємо у відповідь з Росії політичні ультиматуми. Ви погоджуєтеся з такою характеристикою переговорного процесу?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Ні. Тому що, а що вважати кризою? Якщо ми відстоюємо свої інтереси і не йдемо на всі вимоги, або на вимоги, які нам нав’язуються з боку братських стратегічних партнерів, то це криза? А може, хтось не пам’ятає, які були «бананові війни» між ЄС та США чи між США та Японією? Що в їх стосунках весь час криза? Ні. В них є жорстка економічна конкуренція. Коли мова йде про свій економічний інтерес, держава має діяти жорстко, послідовно і, не реагуючи на такі фрази з приводу колонії. Криза - це тоді, коли ми здаємо свої інтереси, коли ми заключаємо договори, невигідні для України. Криза - це тоді, коли ми на 10 років робимо собі поставки газу дорожче, ніж до Німеччини. Це криза. А відстоювання, жорстке, своїх інтересів - це нормальний процес. Це показник того, що ми починаємо себе усвідомлювати, що ми не колонія.

Світлана ОРЛОВСЬКА: А те, що, насправді, ми виставляємо економічні аргументи, а на нас Росія тисне політично?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: А що Ви хочете? Так буде завжди. Завжди країна, яка має більшу потужність, яка має більше важелів, в тому числі, інформаційного впливу, буде так робити. Але головне - як ми робимо.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Які перспективи в нас добитися знижки на газ? Чи є у нас вагомі аргументи? Чи займаємо ми рівнозначну позицію в цьому переговорному процесі?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Знаєте, коли будуть реальні не знижки на газ, а коли буде адекватна ціна на газ? В даному випадку на російський газ. Коли в нас будуть диверсифіковані джерела постачання енергії. Я маю на увазі не тільки територіально і регіонально, я не маю на увазі тільки не з Росії, а з Туркменістану, з інших країн. Наприклад, скраплений газ з Близького Сходу. Я маю на увазі, коли Україна, нарешті, зверне увагу на видобуток свого газу і своєї нафти. А вона є. Коли політичні ігрища з приводу того, віддавати в концесію шельф чи не віддавати, припиняться. Бо Азербайджан віддав в концесію свій шельф і сьогодні він стрімко розвивається в економічному плані. Бо інвестори приходять не з Занзібару, а з цивілізованих країн і приводять нові технології. Тому треба припинити політичні ігрища, треба диверсифікувати джерела постачання енергії. В тому числі, уважніше подивитися до сланцевого газу. Подивитися на свої можливості, копалини. І реально, а не на словах, сприяти розвитку відновлювальних джерел енергії. Українській парламент, всі його «мотузять» і, можливо, правильно роблять, але прийняв дуже хороший закон, вибачте за нескромність, можливо, тому що я запропонував цей закон «Про зелений тариф», який робить і дає зелене світло розвитку гідроенергетиці малих річок. Нешкідливі і дуже вигідні, сонячній енергії, вітряній енергії, переробці газу метану. Щоб шахти не підірвалися із-за цього газу, що він нікому не потрібний, а щоб було вигідно цей газ переробляти в енергію. І тоді нікуди не дінуться ні росіяни, ні хтось інший. Коли є жорстка позиція? Коли є монопольне право диктувати свої умови. А коли це монопольне право диверсифікується, розсіюється, тоді і ціни будуть нижчі.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але це перспектива не сьогоднішнього дня?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Це те, що треба було робити вчора. Це перспектива і сьогоднішнього і завтрашнього дня. Це треба робити негайно.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Але українську економіку чекає, що вже у четвертому кварталі цього року буде ціна під 400 дол. і нам необхідно вирішувати цю проблему сьогодні. Сьогодні вирішити її за допомогою диверсифікації джерел, за допомогою збільшення видобутку власного газу неможливо. Тому нам потрібно вирішувати це питання з Росією. Сьогодні в нас в ефірі був незалежний експерт Олександр Нарбут. Він сказав, що українська економіка зараз таку ціну не витримає. Хімічна промисловість, однозначно, «ляже». То сьогодні ми маємо аргументи, щоб нам знизили ціна на газ? Але за для цього, щоб ми не йшли на стратегічні поступки перед Росією.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Маємо аргументи.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Які?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Перший аргумент - це ціна на транзит російського газу в Європу. Частка російського газу в Європі складає майже чверть, 23%. Тобто ЄС дуже серйозно залежить від українського транзиту. Ціна на транзит російського газу до країн ЄС менше в два в два з половиною рази, ніж це має бути. Другий аргумент, ми весь час не хочемо жорстко ставити питання з приводу міжнародних судів. Є такий Стокгольмський арбітраж, є інші міжнародні інстанції, які дуже уважно дивляться за енергетичною безпекою. Перш за все, європейські країни. Вони про себе думають. Чому не скористатися тим, що європейські країни не хочуть монопольної залежності від однієї країни. А дійсно працюють на диверсифікацію. Я не кажу, що вже сьогодні треба взяти і подавати до суду. Але аргумент той, що міжнародне співтовариство, судові міжнародні незалежні інстанції можуть вирішити це питання на користь України. Бо позиція України, в даному випадку, є позиція сильна. Тому що недавно були оприлюднені дані про те, якою має бути ціна на російський газ. І сказали, що це має бути 270,5 дол. яка має бути ціна на транзит, то майже 6 дол на 100 км прокачки. От Вам аргументи, але при цьому не треба істерики, надриву. Потрібна спокійна, послідовна робота, треба долучати і інтерес, європейський.

СЛУХАЧ: Владимир, Киев. Если бы я не знал людей лично с Вашей партии, то я бы сейчас, наверно, хлопал бы в ладоши и кричал браво. Но знаю, какая исходит мысль от Вас и какая там в кулуарах. Противно это слушать. Еще три года назад Литвин сказал, что «поотбивает руки» тому, кто дотронется до этой Конституции, что лучше этой Конституции нет. А тут совсем противоположная мысль.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Я думаю, що Ви дарма такий праведний чи не праведний гнів спрямовуєте на мене і на моїх колег по партії. Тому що вони поряд інші ніж ті, за яких Ви голосували. А чому я маю право так сказати, бо коли говорять про лисих, фарбованих, то треба бути чесними перед собою. Ви голосували за одну із політичних сил, яка влітку 2009-го року була на 1% від того утворити при БЮТ. На 90% цей договір вже був напрацьований. І день залишався для того, щоб підписати його. Ініціаторами були БЮТівці. Коли країна ділилася на дві частини і на дві олігархічні компанії, якби Ви тоді реагували? Тому спокійніше ставтеся до нашої партії, бо в нашій партії олігархів нема. Що стосується Конституції, то я думаю, що правильно було сказано, що Конституція 96-го року є одною з найкращих в Європі. Що ми змінили? Яку позицію? Якщо я говорю, що самоврядування в Україні, є перспектива реального самоврядування, то чи Ви можете мені в цьому суперечити? Я не думаю, що Ваш надрив є об’єктивним.

СЛУХАЧ: Юрко, Полтава. Дивлячись на те, що в нас майже 900 університетів, а в Англії 75, то що будуть робити випускники вищих навчальних закладів в майбутньому? Як Ваша партія дивиться на тему реформування вищої освіти?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Ви дійсно поставили професійне питання. В Україні стільки університетів, що очевидно в сумі їх більше ніж в половині країн Європи. Те, що Ви кажете, є абсолютна правда. До мене, як до народного депутата, звертаються багато людей для працевлаштування. Я - не відділ кадрів, але намагаюся їм допомогти. Люди, які в тому числі, із червоним дипломом закінчили ці університети, ці інституті, академії. Тобто, очевидно, в Україні на сьогоднішній день є перевиробництво людей, які мають дипломи вищих навчальних закладів. І проблема сьогодні полягає, що ця ніша, яка існувала 20-25 років тому, яка формувала не інженерів, а умовно кажучи, технологів, не інженерів-будівельників, а будівельників, сантехніків або плиточників фактично знищена. Тому мені здається, що перспектива полягає в тому, щоб чітко класифікувати навчальні заклади за напрямком підготовки спеціалістів. Одні мають готувати спеціалістів на рівні технолога, інші - на рівні інженера. Потім після закінчення аспірантури і після наукових ступенів це мають бути вчені. Але в цілому така кількість університетів не відповідає сьогоднішнім потребам України. Мені здається, що жоден український університет не входить не тільки в 100, а й в 200, та й в 500 найкращих за всіма рейтингами університетів світу. Значна причина і полягає в тому, що не створені справжні великі наукові центри, науково методичні центри, академічні центри, які б були дуже пов’язані з університетами, які фактично в межах університетів працювали б, які б видавали новітні технології. Все новітнє, щоб ми були конкурентоспроможними.

СЛУХАЧ: Андрій, Київ. В наших українських реаліях, я вважаю, що необхідно підвищувати відповідальність президента, міністрів і депутатів. Зробити так, щоб в Конституції прописати, яку відповідальність несе президент, депутат, міністр за порушення Конституції. Наприклад, вибори по відкритих партійних списках суворо. І закон, якщо депутат переходить із фракції у фракцію, то автоматично позбавляється мандату і на нього накладається великий штраф. Росія нещодавно підняла мито на українські товари і обмежила українські товари на свій ринок, а ми вводимо якісь відповідні заходи проти російських товарів?

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: Щодо підвищення відповідальності я не є прихильником того, що це має записуватися в Конституції. Конституція - основний закон. Якщо в кожному законі окремий розділ приділяти тому, яка має бути відповідальність за виконання цього закону, то не зрозуміло, для чого існують закони. Там закон апріорі - є документ, який обов’язковий до виконання. І відповідальність має прописуватися не в самій Конституції, не в самому законі, а в кодексах. Кримінальному кодексі, Кримінально-процесуальному. Відповідальність має фіксуватися і бути кучно сформульована в окремій частина законодавства. Що стосується переходу із фракції у фракцію, я є Вашим прихильником. Тут мені це не подобається, але якщо забороняється перехід з фракції у фракцію, то мова йде про імперативний мандат. Тут давайте будемо чесними. Якраз Венеціанська комісія категорично виступила проти імперативного мандату в Україні. Тому давати все приймати, що робить Венеціанська комісія, або нічого не приймати. Щодо того, що Росія підняла мито, то вона і буде підіймати мито, бо вона захищає свого виробника. Україна має захищати свого виробника. В Україні є також антидемпінгове розслідування з приводу російських товарів. Просто, очевидно, нема такого піару навколо цього. Думаю, що Ви праві, позиція України має бути адекватна, паритетна тим зусиллям, які робляться Російською Федерацією для захисту свого виробника. Так самомає діяти будь-яка держава.

Програма «Від першої особи» на радіо «Ера FM», від 30.06.2011 р.

http://www.radioera.com.ua/eranews/?idArticle=33741