Про історію кохання між Європою та нинішньою українською владою говорити не доводиться, а президента України Віктора Януковича зображують за межами країни як авторитарного і проросійського політика. І хоча ця не найкраща характеристика небезпідставна, президент не такий вже й простий – а в Україні відбувається більше подій, аніж змальовують в авторитарній картині коментатори, зауважує Райан Менон.

На основі розмов із керівниками громадських організацій та журналістами під час поїздки в Україну минулого місяця автор статті робить висновок, що демократія в країні не в найкращому стані. Ці люди, зазначає Райан Менон, не мають тих можливостей, що за минулої влади, говорити про такі явища, як, наприклад, поширення корупції. Журналістів нерідко запрошують на «бесіди» з правоохоронними органами. І, на думку автора, що гірше – у довгостроковій перспективі немає такої сили, яка б стримувала команду Януковича від того, аби стати ще більш недемократичною.

Важливим тестом на демократію для Януковича стануть парламентські вибори 2012 року, зауважує автор статті. Представники громадських організацій побоюються, що влада визначить їх результат, змінивши правила гри на користь правлячої партії та укомплектувавши виборчі комісії лояльними до неї членами. «Розколота і деморалізована» опозиція виглядає не надто привабливо. І навіть резонансну справу проти Юлії Тимошенко опозиція навряд чи зможе перетворити на засіб мобілізації протестів, зазначається у статті.

Тим не менше в Україні ЗМІ і надалі різноманітні, тут існує також багато громадських організацій. І попри повсюдну апатію в країні, згідно з опитуваннями, 45% українців готові вийти на вулиці, зауважує автор статті. А тому українська демократія, попри тиск, ще не знищена, висновує він.

Райан Менон вважає, що команда Януковича добре попрацювала, аби відійти від антиросійської позиції України, що панувала за попереднього президента Віктора Ющенка, та ідеалів Помаранчевої революції. Янукович також дав зрозуміти, що Україна не вступатиме в НАТО – в обмін на цю поступку Росії він нічого не вимагав, зауважує автор.

Найбільш суперечливим кроком президента Райан Менон називає підписання Харківських угод з Москвою, згідно з якими російський Чорноморський флот зміг залишитися в Севастополі ще на 25 років. Однак автор наголошує, що це був не лише меседж про підпорядкування східному сусіду, а й намагання домогтися для України вигідних цін на газ. Але, на жаль, Україна не отримала те, на що сподівалася, і зараз платить за газ більше, ніж європейські імпортери, хоча й купує в Росії найбільше газу.

Автор статті зауважує, що інша важлива частина української зовнішньої політики, а саме переговори України з ЄС щодо угоди про поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі, в ЗМІ висвітлюється мало:. На думку автора, ця угода – щось більше за план лібералізації торгівлі. Угода передбачає регулювання таких аспектів, як захист довкілля та енергетична політика, права інтелектуальної власності, а також дотримання демократії і якісного управління державою.

Звісно, Янукович може підписати угоду і не виконувати її, припускає автор статті. «Демократія і прозорість – не те, про що він мріє. Але такі дії призвели б до конфлікту між ЄС та Україною у той час, як Янукович має продемонструвати економічні досягнення напередодні виборів 2012 року», – пише автор. А в разі невиконання угоди Україна не отримуватиме переваг від лібералізації торгівлі та інвестицій, що позначиться на пересічному громадянину та може вплинути на перебіг виборчої кампанії.

Райан Менон спілкувався з українськими урядовцями і в нього склалося враження, що уряд Януковича серйозно налаштований щодо угоди. Окрім того, Україна відмовилася від вступу до Митного союзу, а першим візитом Януковича на посаді президента був візит до Брюсселя, пише автор статті. Кажуть, що йому не подобається російський прем‘єр Путін, і, можливо, Віктор Янукович мріє увійти в історію як президент, який зблизив Україну з Європою, припускає Райан Менон. Вступ до Митного союзу перетворив би його на російського сатрапа. А українські олігархи, що дбають насамперед про свої бізнес-інтереси, побоюються, що в разі вступу до Митного союзу, їх поглинуть російські колеги. «Можливо, вони й не демократи, але не є дурнями», – пише автор статті.

У статті наголошується, що ув’язнення Тимошенко може загальмувати підписання угоди. Окрім того, чимало побажань українців, зокрема, безвізовий в’їзд у країни ЄС, не будуть реалізовані найближчим часом, однак українські та європейські дипломати наполягають, що до кінця року угода буде підписана.

На думку автора статті, залишається одне велике питання: як відреагує Росія? Політичний вплив та економічна присутність Росії в Україні, безперечно, в разі підписання угоди будуть обмежені. До того ж Росія матиме серйозні перешкоди для здобуття контролю над українською енергетичною компанією «Нафтогаз», хоча у Москви все ще залишається в розпорядженні її улюблений засіб впливу – перекриття поставок газу сусіду, який зазнався.

«Країна робить вибір, який визначить її майбутню траєкторію – а також траєкторію Європи. Так само, як американці тепер кажуть, що знадобився Ніксон, аби налагодити відносини з Китаєм, українці, можливо, колись визнаватимуть –знадобився Янукович, аби спрямувати країну в напрямку Брюсселя», – висновує автор статті.

Оригiнал матерiалу:
http://www.foreignpolicy.com