Святкування 20-річчя Незалежності України виявило безліч думок і оцінок відносно головних підсумків державного будівництва за ці роки. І найбільш строкатими, мабуть, є думки жителів Донбасу. Адже не секрет, що підтримка ними ідеї незалежності України 20 років тому була викликана насамперед економічними чинниками. Люди сподівалися, що вихід із складу СРСР призведе до покращення їхнього матеріального становища. Але реальність виявилася «трохи» іншою. То ж з яким почуттям зустрічають мої земляки державне свято?

Перед тим, як перейти до конкретних даних, які наводять нам соціологічні опитування, звернемо увагу на один красномовний факт. 19 серпня комуністи провели у центрі Донецьку захід, який можна умовно назвати «плачем за втраченою молодістю». Офіційно свято було визначено як «конгрес» комуністичних партій бувшого Союзу, та насправді ж святкували дещо інше – 20-ті роковини сумно відомого «ГКЧП», учасники якого, як відомо, за допомогою державного перевороту намагалися вберегти СРСР від остаточного розвалу. Та їхня спроба закінчилася нічим, а самі «гекачепісти» увійшли в історію як символ ганьби й політичного безсилля. За ці 20 років нікому не приходило на думку виставляти їх героями чи проводити на їхню честь якісь свята. І ось саме цього року, саме у роковини Незалежності України таке свято проводиться уперше на донецькій землі. І хоча кількість учасників подібного заходу була невеликою та більшість з них складали приїжджі «товариші» з колишніх братських республік, можна чітко усвідомити, у який бік намагаються повернути мислення донеччан та які ідеї їм намагаються «втюхати».

Та повернемося до соціології. У липні цього року поважна компанія Research & Branding Group провела опитування, у якому виявила ставлення мешканців різних регіонів до свята Незалежності. Його результати засвідчують: жодних загрозливих тенденцій, про які так модно стало казати, на південному сході не існує. 66% опитаних тут респондентів, тобто переважна більшість, вважать себе патріотами України, а 60% пишаються тим, що вони є громадянами української держави. 47% готові захищати країну у разі виникнення небезпеки для неї (не готові – 35%). Проте на думку більшості опитаних, жодної загрози для незалежності України на сьогодні не існує.

Чи дають ці дані підстави для оптимізму? На перший погляд, так. Але для повноти картини наведемо й інші цифри. 57% опитаних вважають, що Україна більше втратила, ніж набула від проголошення незалежності. 45% не думають, що Україна має ознаки справжньої державності, навпаки, кажуть, що ця держава не має жодного авторитету на міжнародній арені. 56% оцінюють імідж України у світі як негативний, а 63% вважають, що вона є цілком неконкурентноздатною.

Які висновки можна зробити на підставі цих даних? Перше. Українська держава відбулася, і жодних думок повернутися назад у минуле, у новий варіант якогось «Союзу» чи ще щось подібне, у мешканців Донеччини немає. Проте у них нема й усвідомлення того, що незалежна Україна стала для них країною, де здійснилися їхні мрії, де вони одержали змогу нормально жити і працювати. Скажу навіть так: мої земляки змушені жити у незалежній Україні. Вони не побачили жодного плюсу від незалежності та, водночас, не бачать жодного реального альтернативного варіанту. Тому продовжують жити в Україні, бо приречені жити тут.

І це прикро. Як влучно зазначив Голова Народної Партії Володимир Литвин: «Ми сьогодні все ще живемо за інерцією, вибравши до кінця все, що було напрацьоване попередніми поколіннями. Свого ж не створили, тому й є такі недолугі і нецікаві ні на міжнародній арені, ні всередині своєї країни». Чи зможуть наші політики сформувати «дорожню карту» для України, чи справа в черговий раз обмежиться порожніми балачками? Відповідь на це дасть тільки час. 

Ліана Міщенко,

в.о. керівника секретаріату

Донецької обласної організації

Народної Партії