– Афганці, студенти виходять на мітинги, навіть футбольні вболівальники виявляють свою громадську позицію і свої політичні уподобання. І здебільшого це відбувається під стінами Верховної Ради. За вашими прогнозами, що влада повинна робити, щоб спрямувати ці акції у більш конструктивне русло?

– Влада повинна більше говорити, переконувати, давати необхідну аргументацію і бути більш відкритою. Наприклад, коли ми вносимо на розгляд парламенту бюджет, то треба сказати, який це бюджет, чому саме така доходна частина бюджету, з чого вона складається. В принципі, це робиться, але цього, вочевидь, недостатньо. Що ми повинні зробити, який здійснити „маневр” інститутів, гілок влади, кожної людини для того, щоб вгамувати суспільний крик. А те, що наростає суспільне невдоволення, - для цього є причини. Не демонструють задоволення навіть у Європі. Це свідчить про те, що сьогодні ми маємо „суспільство споживання”. Україна стає „суспільством споживання”, а раніше ми були „ідеологічним суспільством”, раніше ми говорили про те, що у нас є своя особлива гордість, і якщо нас намагалися критикувати, ми горою стояли за свою країну і доводили, що наш курс є передовим. Коли ж проголосили „суспільство споживання”, коли є величезний доступ до інформації, зрозуміло, що люди не хочуть миритися з труднощами. Якщо робити висновок з огляду на те, що сьогодні „золота сотня” – я маю на увазі 100 найбагатших людей – мають статки понад 60% ВВП країни, то треба приймати рішення, щоб не було такого розриву між невеличкою групою багатих і основною масою бідних людей.

 – Але рішення прийнято щодо позбавлення людей пільг, і це зараз викликає обурення у громадян. Цей законопроект пройшов перше читання: як ви прогнозуєте подальшу його долю?

– Можна заспокоїти людей: у найближчих планах Верховної Ради України немає розгляду цього питання. Прем’єр-міністр пообіцяв, що він буде проводити нараду з представниками громадських організацій чорнобильців та інших категорій. Я вважаю неправильною політикою, коли звучить теза: „У нас розмова не складається – тепер м’яч на полі Верховної Ради України”. При такому підході Верховна Рада може прийняти рішення: першу частину прийняти законом там, де йдеться про гарантії виконання судових рішень, а заключні положення, де йдеться про право Кабінету Міністрів регулювати видатки соціальних законів, не розглядати. Тут лежить спільна відповідальність – на уряді і на Верховній Раді України. І немає поділу на провладну більшість і опозицію. Така ганебна практика – коригувати соціальні закони – була введена у нас з 2000 року, і „старожили” Верховної Ради, їх не так багато, мають нагадати самим собі, коли вперше було прийнято таке рішення. А „піку” така практика досягла при розгляді питання про прийняття бюджету на 2008 рік. Тоді було зупинено дію 66 законів по понад 102 позиціях, ціною у 105 мільярдів і тоді говорили: „Ми виходимо з економічних реалій держави”. Я не знаю, яка була на той період розстановка політичних сил, проурядову більшість складали фракції БЮТ і „Наша Україна”, вони кількістю 228 голосів прийняли відповідне рішення. І, фактично, зараз запропоновано те ж саме, і суд, фактично, заборонив при прийнятті бюджету коригувати соціальні видатки. Тому нічого нового в цьому плані немає. Це та сама практика, яка була започаткована у 2000 році.

– У проекті бюджету на 2012 рік не передбачено пільги для 16 категорій громадян – це інформація Сергія Терьохіна. Тобто уряд наперед передбачив, як буде розвиватися ситуація з законами, про які ви говорите. І ця ситуація уже фактично вирішена?

– Інформацію потрібно брати з першоджерел. У проекті державного бюджету на 2012 рік видатки трошки більші, ніж ті, які здійснюються на сьогоднішній день. Кабінет Міністрів виходить із нинішніх реалій і пропонує визначити базу  соціальних пільг. Тож говорити, що нічого не передбачено для пільгових категорій громадян – абсолютно неправильно. Передбачено, але мало: не у повному обсязі, як того вимагає закон.

– Залишилось кілька днів до жовтня, а це місяць, коли починається відлік часу до виборів – рівно рік. У парламенті ще немає закону про вибори, чи встигнуть депутати його розглянути і прийняти? Адже змінити законодавство можливо лише за рік.

– Відповідно до чинного законодавства можна вносити зміни до закону за рік до виборів. Але коли у нас не вкладаються у визначений законом термін – таку норму закону скасовують, тим паче, що ця норма не є конституційною, і для цього достатньо 226 голосів. Моя позиція: нам треба знати правила гри заздалегідь, вони повинні бути чіткими, простими і зрозумілими. Люди повинні отримати можливість зробити раціональний вибір, контролювати депутата. Переконаний, що закрита партійна система є для нас неприйнятною, оскільки вона знеособлює кандидатів. Певним чином вона нівелює роль Верховної Ради України. Зростає роль політичних партій, іде звуження демократичних засад власне у парламенті.

– У пресі говорять, що парламентські вибори можуть бути перенесені на травень, тобто на півроку раніше. Чи варто серйозно ставитися до такої ідеї?

– Мене останнім часом все більше і більше дивує низький рівень фаховості різного роду публікацій. Сірість починає заповнювати інформаційний простір. Нинішній термін проведення парламентських виборів визначений у конституційний спосіб. При внесенні змін до Конституції зафіксована дата проведення і президентських, і парламентських чергових виборів. Я не бачу жодного потенціалу набрати 300 голосів і скасувати відповідне конституційне рішення, тим більше, що для цього потрібен рік, а крім того, це буде суперечити здоровому глузду.

– Оскільки ми почали говорити про публікації – „Комерсант Україна” пише, що фактично завершено переговори між Партією регіонів і вашою партією про злиття. Це вже ніби факт, який здійснився. І ви нібито повідомили головам регіональних організацій про те, що партії зливаються і ви будете заступником голови Партії регіонів. Що ви скажете про це?

– Сам факт того, що такі переговори, такі консультації тривають, очевидний. А все інше, що було написано, - абсолютно не відповідає дійсності. По-перше, слід враховувати, що у нас не було засідання Політвиконкому партії. А оскільки не було засідання Політвиконкому, я не міг повідомляти про факти, які відбулися, а тим більше – про працевлаштування своєї персони – це було б недоречно і неграмотно з усіх точок зору. Я розумію, що той, хто писав, має право на фантазію. Разом з тим ця фантазія має бути приземленою і базуватися на фактах. Хоча я можу передбачити, що сам факт такої публікації може бути спрямований на те, щоб внести сум'яття у партійний актив. Усе, що написано, окрім того, що у нас є консультації, не відповідає дійсності.

Я б до цієї проблеми підходив ширше. Ви розумієте, що Сильній Україні простіше приймати рішення про консолідацію з Партією регіонів. А у народників є фракція у Верховній Раді. Ми знаємо, що практика формування виборчих комісій - це справа фракцій, які були сформовані на момент обрання до Верховної Ради України. Ми це бачили, зокрема, під час проведення місцевих виборів. Отже, не йдеться про те, щоб втратити певну кількість комісій, які можуть запропонувати Народній Партії. Тому тут процес має свої специфічні особливості.

Я б дивився на цю проблему глибше. У цьому навіть можуть бути підказкою дії політиків у Росії, де зроблено кроки з розширення бази партії „Єдина Росія”. Давайте будемо виходити з реалій. Партія регіонів - це реалії нашого політичного життя, причому реалії на тривалу перспективу. Від цих реалій залежатиме, як розвиватимуться процеси в Україні. Відповідно, всі зацікавлені у тому, щоб Партія регіонів більшою мірою відображала настрої усього українського суспільства. Якщо йдеться про те, що з Партією регіонів об'єднає свої зусилля Народна Партія, яка має сьогодні третє після Партії регіонів і БЮТ представництво в місцевому депутатському корпусі, - це буде плюс. Якщо відбуватиметься онароднювання, олюднення Партії регіонів - це користь для країни й активних людей, які хочуть, щоб їх голос був почутий.

– На розгляді Верховної Ради України є законопроект щодо декриміналізації економічних злочинів, так його спрощено називають журналісти. Президент подав свій законопроект – там, здається, має місце гуманізація порушень, пов’язаних із підприємницькою діяльністю. Скажіть, чи можна у цьому контексті розглядати, що і справа Тимошенко буде, виходячи з цих законопроектів, проводитися так, щоб декріміналізувати і цю справу?

– 28 вересня розглядали законопроекти, внесені до Верховної Ради України, у тому числі, законопроект Президента України „Про декриміналізацію злочинів на економічному грунті”. Йдеться про те, щоб, насамперед, змінити кримінальну відповідальність на матеріальне відшкодування заподіяної шкоди. Повинен сказати, що там не йдеться про декриміналізацію статті, за якою висунуто обвинувачення Юлії Володимирівні Тимошенко. Разом з тим, у Верховній Раді України є декілька законопроектів, у яких пропонується декриміналізувати і цю статтю. Гадаю, що після того як Верховна Рада України прийме законопроект до розгляду у першому читанні, при його підготовці до другого читання, очевидно, виступлять із пропозицією і щодо цієї статті. Час покаже, які є можливості для знаходження консенсусу в цьому питанні. Якщо ні – тоді будуть розглядатися окремо ті законопроекти, які є в Верховній Раді України.

5 канал, програма „Час”, 28 вересня 2011 року