Зрозуміти проблеми виборців – легко. Знайти рішення – важко, але реально! Та не менш важливо прийти до людей і чесно, подивившись їм в очі, вислухати та відповісти на найболючіші питання. Інколи справою, інколи порадою. Хоча, не кожному це вдається. Нажаль, не кожен хоче і може це робити, тому що прості люди одразу розпізнають фальш, зверхність, улесливість... Олександр Кириченко не боїться і не цурається простих людей, що  й доводять зустрічі з мешканцями Чернігівського району. Про що говорять люди? Що відповідає кандидат? Читайте нижче....

Виборці: Чому у нас, селян, молоко закуповують по 2 грн., а в місті продають вже по 5 грн.?

Олександр Кириченко: Така ситуація склалася тому, що на формування ціни на молоко – як і інші товари – впливає, перш за все, продавець. В більшості, це мережі  супермаркетів, які дають націнку до 40%. До того ж, я сам, як людина, яка займається виробництвом м’ясної продукції, знаю, що мережі магазинів беруть товар під реалізацію, а гроші повертають через кілька місяців. Залишок же повертають виробникові. А також слід брати до уваги зменшення купівельної спроможності простого жителя України. Відтак, виходить, що страждають всі: виробник (який змушений занижувати ціну на сировину, та виробляти менш якісний, але дешевший продукт), селяни (які своєю важкою працею надають харчовій промисловості сировину, продаючи її по мізерній ціні), покупець (який отримує або занадто дорогий, або, частіше, дешевий неякісний товар). Рішенням даної проблеми є встановлення державного врегулювання цін і націнок.

Я, ставши депутатом Верховної Ради, ініціюватиму законопроект, який обмежить максимальну націнку на товар до 17%.

Виборці: Чому в бюджеті сільської ради немає грошей, адже у нас працюють сільськогосподарські підприємства?

Олександр Кириченко: Зараз склалася ситуація, коли підприємства розміщуються на території сільських рад, але їхня юридична адреса – в кращому випадку, в Чернігові. Отже й виходить, що податки, які мали б йти до сільських бюджетів, гроші, які мають використовуватися на ремонт доріг, відновлення будинків культури, дитячих садків, шкіл, ФАПів, реконструкцію та будівництво водогонів, каналізації, газопроводу тощо, прямують до бюджетів великих міст, які і так мають звідки брати кошти для себе. А сільські голови змушені ходити з протягнутою рукою і вимолювати копійки задля найнеобхіднішого, що потрібно його громаді: ремонт парканів, східців, кладовищ тощо. Ця ситуація докорінно неприпустима.

Я, наприклад, зареєстрував власне підприємство на території Рудківської сільської ради Чернігівського району і сплачую до її бюджету всі необхідні податки та збори. Тому, я, ставши депутатом Верховної Ради ініціюватиму законопроект, за яким власники сільськогосподарських та переробних підприємств повинні реєструвати свої господарства за місцем їхнього розташування з усіма відповідними законодавству зобов’язаннями.

Виборці: Чому виходить так, що ми працюємо на фермера, щодня ходимо на роботу, віддали йому паї, а тепер сталося так, що ми отримуємо за пай 700 грн., а зарплату він сплачує нам із затримкою в півроку?

Олександр Кириченко: Зараз ситуація із землею докорінно міняється: коли раніше земельні наділи були незатребувані, то тепер майже на кожну земельну ділянку є кілька конкурентів. В Україні з’явилося чимало і вітчизняних, і іноземних компаній, які готові орендувати землю сільськогосподарського призначення з метою подальшої її обробки. Це означає, що з’явилася здорова конкуренція на земельному ринку країни. І, якщо, орендар не виконує своїх зобов’язань перед власником земельних паїв, або пропонує невигідні останньому умови, власник може укласти договір з іншою зацікавленою особою, на більш вигідних умовах для обох сторін. Але, часто-густо, у влади місцевого рівня не «доходять руки» до вирішення «цих дрібних» питань, туму селяни мають знати та вміти захищати власні права самостійно.

Я, в свою чергу, не залежно від того, стану депутатом Верховної Ради чи ні, захищатиму права селянина, відстоюватиму права трударів на достойну працю, зарплату та використання їхнього майна. Я виступаю за проведення тендерів самими селянами щодо оцінки кращих для них пропозицій з боку ймовірних орендарів. Це вирішить широке коло гострих питань на селі, унеможливить наживу на праці трударя.

Виборці: Чому понад двадцять років тому на заробітну плату ми могли жити, а сьогодні за отримані гроші, ледве виживаємо?

Олександр Кириченко: Вже понад 20 років ми будуємо нову ринкову економіку, хочемо створити щось своє і нове. Але здебільшого виходить так, що до створення цього нового долучаються псевдоспеціалісти і приватний сектор економіки, який мав би стати, в даному випадку, сектором рушійної сили, перетворюється на сектор «спекулянтів», Країна з року в рік все менше виробляє, а більше купує. А ще більш перепродає. Це призводить до того, що держава бере на себе тягар «безплідної» та «безтілесної» економіки. А вихід є: ми маємо інвестувати та залучати інвестиції у наукоємні галузі, розбудовувати виробництво не лише сировини, а й товаровиробництво, яке затребуване в світі. Як це вплине на життя простого українця? Лише міцна економіка, а не Колос на глиняних ногах, зможе підтримати розвиток соціальних високих стандартів, що забезпечить достойне життя кожного.

Я закликаю всіх нас відійти від принципу купи-продай, а працювати всім разом заради нашої стабільності та упевненості у майбутньому. Обирайте новий парламент розумом! Відчувайте відповідальність за свій вибір! Змінюйте майбутнє нашої країни!

Записала Марина Котова,

громадсько-політичне видання «Чернігівщина народна», №3

від 16.10.2012 року