Кожен із нас за певних умов подумки зупиняється і аналізує свої дії, прагне осмислити пройдене, зазирнути в майбутнє. А для всього суспільства таким Рубіконом є Новий рік і Різдво Христове. Це так званий момент істини, час масового прозріння – чи так живемо, чого хочемо і що можемо. Як на мене рік, що відходить попри його тривожну карму (високосний, завершальний у планетарному циклі за календарем майя), був позначений життєстверджуючими подіями, які безперечно матимуть вплив на нашу подальшу долю. Можливо вперше світ так широко почув побачив і пізнав державу Україна в ході проведення Євро – 2012. Хоч літо було спекотним, інколи до знемоги, ми все ж таки з хлібом з поля, плодами із саду, іншими продуктами до столу. Не збулося пророцтво і фінансових оракулів – інфляцію вдалося загнуздати і втримати. Черкащина підтвердила лідерство в Україні з виробництва зерна, за урожайністю культур. Позитивні зрушення намітились з виробництва тваринницької продукції.

Важче було вгамувати політичні пристрасті. Ними рік був насичений по вінця, а іноді вони хлюпали аж через край. Та як би там не було, парламент таки обрали. І зараз проблема в тому, щоб склеїти його до купи. Бо з перших днів його роботи стали видно – за що боролись, на те й напоролись. Як би мені хотілось, щоб зникла з нашого життя оця безглузда боротьба. Адже всі ми хочемо спокою, злагоди, добробуту, шаноби і поваги одне до одного. А ще справедливості! Нестабільність у суспільстві – це тиха громадянська війна. Подумаймо по-простому, по-людськи – чи поважаємо ми сусідів, у яких безперервні чвари, лайки, а то й тягання за чуба. Тикаємо пальцями на таких. Але, коли є такі збурення загалом в Україні, то і на нас світові держави поглядають скоса, а то і з погордою.

У ході передвиборних перегонів вже було очевидним, що новий парламент не буде однорідним. Та й не треба такого. Але всі його формування мають керуватись Конституцією, законами України і загальнолюдськими гуманістичними цінностями, а головне працювати на просту людину. А такого поки що нам ой як не вистачає. У цьому переконався, вірніше з усіх боків мене переконували, що чесним і толерантним шляхом перемоги на виборах та ще й на мажоритарному окрузі не бачити. Так воно і сталося. Але я не жалкую, бо духовно і морально виріс у своїх очах, та й, сподіваюсь, в очах моїх прихильників, бо залишив і в окрузі, і в області слід із добрих справ, які роками слугуватимуть черкащанам. А грошові подачки, як перший сніг на мокру землю, забіліли і зникли. Шкодую тільки за тим, що коло аграрників, які розуміють сільське життя, селян, суть аграрних реформ, у новому парламенті ще більше звузилось. У прийнятому  поспіхом Державному бюджеті, кошти для сільського господарства обкраяні до Охрімової свити. А це значить, що сподівання селян, які я вислухав у ході більше як п’ятиста зустрічей, знову відкладаються на невизначений час. Своїм колегам парламентарям сьомого скликання побажаю одного і дуже важливого – не бути кадилом для освячення забаганок правлячої верхівки.

Щоб там не було, як там не діятиметься, щиро вірю у поступ України, у те, що народ досягне таки гідного рівня життя. А незгоди треба сприймати по-соломонівськи. Пам’ятайте, коли цар Ізраїлю став часто впадати у депресію, він попросив поради у мудрих. І вони йому дали каблучку з написом зовні: «Це мине». Коли ж стане зовсім в невтерпіж, треба зняти каблучку і прочитати внутрішній напис. Правитель дійшов до критичного стану, коли таки треба було скористатись і цією порадою. А там, що ви думаєте було написано: «І це мине».

Тож напередодні Нового року і Різдва Христового щиро побажаю землякам, шановним черкащанам: хай минуться всі прикрощі та негаразди. Хай благотворне тепло наповнить наші душі! Хай у наших домівках запанують мир, щастя і благополуччя! З Новим роком і Різдвом Христовим!

Сергій Терещук