Відійшовши від активної політики у 2006 році, бізнесмен Ігор Єремеєв неодноразово заявляв, що не збирається туди повертатися. Проте в останніх своїх інтерв’ю для ЗМІ Ігор Миронович уже говорить про можливість своєї участі у виборах 2012-го. Що заставило його змінити думку? Відверто про політику і бізнес екс-народний депутат розповів на недавній прес-конференції.

Про політику

— Бути народним депутатом — це дуже відповідально. Якщо ним дійсно бути, — переконаний Ігор Єремеєв. — Чи хотів би я бути народним депутатом? Напевно, ні. Я маю чим зайнятися. Але коли я дивлюся на законодавчі акти, які пропонуються до прийняття, на рівень депутатів… Нічого не маю проти водія, але водій не може бути народним депутатом. Як мінімум він має розуміти, за що голосує, як максимум — подавати свої пропозиції. Я не збираюся виїжджати з України і жити в Ніцці чи Женеві. Тому мені не байдуже, які закони діють у цій державі. Тому, якщо не змінять Закон «Про вибори» та залишать «мажоритарку», я, напевно, піду на вибори по округу.

Про бензин

Говорячи про законодавчу сферу, в розробці якої міг би брати активну участь, пан Єремеєв зазначив, що найбільше орієнтується в енергетиці й агропромисловому комплексі. Перший закон, який би вніс на розгляд, — про заборону міні-нафтопереробних заводів. Вони, на його думку, завдають надзвичайної шкоди: по-перше, податків не платять, по-друге, виробляють неякісну продукцію.

— Міні-НПЗ — це примітивна форма переробки нафти, — пояснив свою позицію Ігор Єремеєв — один із власників Херсонського нафтопереробного заводу. — В результаті отримуємо 40% сурогатних нафтопродуктів і 60% мазуту. Авторитетно заявляю: не можна купити тонну нафти на ринку, переробити на міні-НПЗ і отримати прибуток. Для порівняння: Дрогобич має 54% глибини переробки — сьогодні стоїть, Херсон має 56%, також стоїть. Але 30 міні-НПЗ із глибиною переробки у 40% працюють. Парадокс?

Вони переробляють від двох тисяч тонн нафти на місяць. За логікою, мали б за дуже короткий термін закритися. Але вони не закриваються. Тому що не купують нафту на ринку. Це нафта і газовий конденсат, які або добуті незаконно з надр України і за них не заплачені податки, або крадені з магістральних трубопроводів, які постачають нафту на вітчизняні НПЗ. Після закриття міні-НПЗ нафтовидобувна галузь України на відсотків 10 збільшить видобуток нафти. Це приблизно 360 тонн. На них, відповідно, будуть заплачені податки, акцизи і таке інше.  

Ще одне питання — якість продукції. Міні-НПЗ — це своєрідний самогонний апарат. До продукту переробки додають технічний спирт і отримують так званий еко-бензин. Ця бодяга потрапляє на автозаправні станції і продається як 95-й або 92-й бензин. А потім ми думаємо, чому так часто ламаються двигуни в автомобілях.

Говорячи про паливний ринок, Ігор Єремеєв зазначив, що ціни на бензин об’єктивно збільшуватимуться через зовнішні фактори. До цього слід бути готовими. І попередив: якщо почнеться війна в Ірані, то вони можуть зрости до 40%.

Про ціну на молоко

Останнім часом закупівельна ціна на молоко катастрофічно падає. Селян обурює така ситуація. «Відомості» скористалися нагодою і запитали Ігоря Єремеєва про причини, адже у торговельних мережах вартість молочної продукції не зменшується.

— Ціна падає у зв’язку зі скороченням експорту сиру в Російську Федерацію, — переконаний бізнесмен. — Наведу такі цифри: на виробництво однієї тонни твердого сиру треба 22 тонни молока, на тонну йогурту — тонну молока. Якщо «Комо» у минулому місяці експортувало тисячу тонн твердого сиру, це означає, що ми купили 22 тисячі тонн молока. Якщо ми не експортували, то 22 тисячі тонн молока не куплено. Відповідно, ціна падає. Коли відбуваються «війни» такого характеру, виробник не може зупинити падіння ціни. Адже лише 15% виготовлених на «Комо» твердих сирів споживається в Україні. Решту ми експортуємо. І найбільше в Росію. І так кожне українське підприємство.

Ігор Єремеєв наголосив, що українські чиновники у «сирній» війні з Росією поводяться часто-густо неправильно: замість того, щоб домовлятися, вони роблять гучні заяви, які лише шкодять. Як, наприклад, заборона імпорту білоруської молочної продукції. Білоруський імпорт настільки мізерний відносно українського експорту, що на ціну молока це не вплине, зате ще більше посилить конфлікт із Росією, адже Білорусь — член Митного союзу. Якщо говорити про якість сирів, то, на переконання Ігоря Єремеєва, Росія має підстави говорити про рослинні добавки з одним «але».

— Росія споживає в рік у межах 800 тисяч тонн твердих сирів. 10-15% із них німецькі та голландські (вони дорогі). 35% — українські й литовські (ці дещо дешевші). І 50% — російські та білоруські. Візуально відрізнити українські й російські сири споживач не може. Тому російський дрібний товаровиробник часто-густо фальсифікує свій сир під український, адже він дорожчий. Аби здешевити, додає у продукцію рослинні жири. Упаковку можна зробити без проблем у Китаї. І такого сиру в них 30% від 50% того, що виробляють у Білорусі й Росії. Це понад 130 тисяч тонн підробленого під український сиру. За прикладами далеко ходити не треба. Місяць тому в Мурманську в сирі «Комо» знайшли рослинну добавку. Ми приїхали. Дійсно, добавка є. Упаковка наша. Але сиру такого не виробляємо. Це очевидний факт. Я гарантую: «Комо» рослинних жирів у свої сири не добавляє.

Про газ

Говорячи про ціну російського газу, Ігор Єремеєв висловив думку, що Україна втратила час для втілення енергозберігаючих технологій.

— У нас стільки років був дешевий газ із Росії! Нам треба було ставити котли, склопакети, змінювати технології. А ми просто брали дешевий газ, робили дешеву продукцію. Думали, що це буде вічно.

Бізнесмен переконаний, що українці можуть вирішити газову проблему, втілюючи енергозберігаючі технології. До того ж населенню України мало б вистачити газу власного видобутку.

— У нас достатньо свого газу для того, щоб забезпечити ним наших громадян. Однак уряд зробив помилку, коли дозволив одному з виробників газу взяти в оренду свої підприємства. Після цього цей газ зник із тендерів для постачання для населення.

Про багатство

Один із найбагатших українців Ігор Єремеєв не проти, аби платити податок на багатство.

— Навіть мене, людину небідну, дивує, чому в Україні більше «Майбахів», аніж у Німеччині, де ці авто виробляють. Я вважаю, потрібно, щоб люди, які дозволяють собі купувати такі речі, платили відповідні податки.

Сам же бізнесмен, за його словами, свій податок на багатство платить давно: визначену дещицю прибутків вкладає у розвиток своєї малої батьківщини — села Острожець — й в інші благодійні проекти, які реалізує по всій Волині з 2002 року його благодійний фонд «Волинська родина».

Цього року в планах для Острожця — замінити вікна у поліклініці та дитячому садочку, зробити ревізію системи опалення у школі, поставити ще один енергозберігаючий котел, збудувати дитячий майданчик.

Автор Наталка Слюсар

Газета «Відомості-UA» (м. Луцьк) № 11 (599) 15-21 березня 2012 р.

http://vidomosti-ua.com/newspapers/599_03.pdf

http://vidomosti-ua.com/news/42200