На жаль, український парламент в уяві українців асоціюється з негативними речами. Як тільки не називають нинішню Верховну Раду України: і олігархічним гніздом, і клубом за інтересами, і притулком секретарок та водіїв, які вірою і правдою служать своїм «босам». І в кожному з цих ярликів є певна доля правди. Такі оцінки використовують зацікавлені політичні опоненти, які переводять стрілки і вказують на вдаваних ворогів, мовляв, потрібно усунути це зло, а ми будемо кращими.

Не шукайте поміж цих рядків лукавих виправдань нинішньої Ради. Вона справді багато в чому така. Але за своєю суттю вона залишається найвищим законодавчим органом України. Попри намагання остаточно її дискредитувати, Верховна Рада працювала протягом усього скликання, супроводжувала українське життя відповідними законами.

Особисто я на роботу іду, як на сповідь перед народом, перед землею своєю, перед батьками, з почуттям високої відповідальності за кожне сказане і проголосоване слово. Основна робота народного депутата – це не тільки участь у пленарних засіданнях Верховної Ради і голосування за той чи інший законопроект, чи блокування трибуни, виголошення політичних заяв із приводу та без. Люди бачать саме ці аспекти депутатської діяльності і судять за ними про ефективність роботи Верховної Ради.

Але основна робота народного обранця – підготовча, яку серед нас називають чорновою. У цій роботі ті, хто хоче працювати, є першопрохідцями. Законопроекти не беруться з інтернету чи навчальних посібників. Їх розробляють відповідно до потреб і на замовлення суспільства. Тому в непленарні дні я вивчаю, аналізую, узгоджую позиції того чи іншого законопроекту з чинними законами. Як заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, як сільгоспвиробник зосереджуюсь, насамперед, на законопроектах, необхідних для подальшого розвитку аграрного сектора економіки. У нинішньому скликанні я долучився до розробки й ухвалення 120 Законів України. Був одним із авторів Закону «Про насіння і садивний матеріал». Його значення полягає ось у чому: за рахунок нових гібридів і сортів забезпечується 30-40% приросту урожаю, щорічна вартість насіння по країні сягає 7 млрд грн, а якщо врахувати, що 70% насіння тільки овочевих культур імпортується, то уявіть, якою є віддача від цього нині працюючого закону.

Мені було доручено очолити робочу групу з підготовки Закону «Про карантин рослин» та законопроекту «Про пестициди і агрохімікати». Довелося докласти багато зусиль, щоб урегулювати законодавчі положення із європейськими стандартами, визначити нормативи їх ввезення з інших країн та виробництва вітчизняних.

Свого часу я очолював робочу депутатську групу щодо доопрацювання загальнодержавних програм розвитку рибного господарства, селекції у тваринництві. Пропозиції і напрацювання із цих питань представляв із трибуни Верховної Ради.

Нині суспільство стурбоване так званою молочною проблемою. Її не було б, якби працював Закон «Про молоко і молочні продукти», про суть і зміст якого мені теж випало доповідати на засіданні Верховної Ради України ще у 2003 році.

На жаль, на практиці положення цього закону не дотримуються, особливо що стосується регулювання питань ціноутворення на молочну продукцію, економічних стимулів утримання корів та ремонтного стада. Замість конкретних дій і допомоги селянам поки що ведуться розмови на рівні уряду.

У законотворчій діяльності я принципово наполягаю на необхідності розробки законів перш за все в інтересах народу, того ж сільського мешканця, аграрія-виробника. Зазначу, що у Верховній Раді не так багато фахівців сільськогосподарського виробництва, які мають практичний досвід (бо з дипломами чимало). А хто ж стане  на захист селянства, хто донесе його голос до Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради? У законодавчому органі селянству потрібні свої постійні представники від області.

На початку нинішньої каденції я добровільно взявся опікуватися турботами і проблемами всієї Черкащини. І роблю це постійно вже п’ятий рік. Однак «доброзичливці» намагаються знівелювати це, закидають мені підтримку провладного курсу. Їм відповідаю: я підтримую і законопроекти опозиції, які слугують українському суспільству. Не завжди погоджуюсь із тим, що пропонує уряд. Так було, коли голосував проти урядових законопроектів щодо спрощення процедури надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних із користуванням надрами. Також не підтримав урядові законопроекти декларативного характеру щодо забезпечення громадян доступним житлом без належного фінансування. І навпаки – підтримав законопроекти Анатолія Гриценка щодо забезпечення військовослужбовців житлом (ідеться про запровадження компенсацій замість отримання житла), а також зміцнення обороноздатності країни. Анатолій Гриценко – наш земляк, до його думки я дослухаюся, ми спільно намагаємося вирішувати проблеми нашого рідного краю.

Окрім аграрних проблем, у полі мого зору постійно знаходяться питання освіти, медицини, культури, соціального захисту працівників цих сфер.

Зроблено, як на мене, чимало. Та не все. Дещо не закінчено, багато чого – ще в планах. А головне – набуто значного досвіду парламентської роботи, який хотілося б спрямувати на користь виборців рідної Черкащини.

Сергій Терещук,

народний депутат України

фракції Народної Партії у Верховній Раді України