Однією з основних складових благоустрою суспільства, що безпосередньо впливає на якість життя людей, є раціональне використання відходів. За оцінками фахівців, в Україні переробляється тільки 5% сміття, натомість 90% закопують у землю полігонів та сміттєзвалищ, у той час як, наприклад, у Швеції в землю потрапляє лише 1% сміття. Звалища щороку поглинають близько 1500 га землі в Україні, вилучаючи їх із нормального обігу, з економіки та екології країни.

Експерти наголошують, що нашій країні через 2-3 роки загрожує сміттєва катастрофа, якщо на державному рівні не буде запроваджено комплексну програму з переробки та утилізації сміття. Так, за даними Міністерства екології та природних ресурсів, в Україні накопичилося понад 35 млрд тонн сміття, зокрема 2,6 млрд тонн – це високотоксичні відходи. На кожен квадратний кілометр території нашої країни припадає по 500 тисяч тонн сміття. Загалом відходи захоронюються на 4,5 тис. сміттєзвалищ і полігонів, площею понад 8 тис. га. Зважаючи на те, що тільки три чверті населення України можуть скористатися послугою централізованого вивезення та утилізації сміття, у приватному секторі через відсутність належної системи збору відходів утворюється безліч стихійних сміттєзвалищ, які не піддаються точному обліку.

За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, показники утворення відходів становлять близько 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах – досягають 380 кг/рік. Тільки місто Київ виробляє щороку 1,3-1,5 мільйонів тонн відходів. З огляду на те, що ці показники мають тенденцію до зростання, існуючих полігонів та сміттєзвалищ не достатньо для утилізації усіх відходів, які виробляються населенням України. Так, 7% усіх сміттєзвалищ в Україні – перевантажені, ще 20% – не відповідають нормам екологічної безпеки. Потреба у будівництві нових полігонів – приблизно 670 одиниць.

Проблема полягає ще й в тому, що через відсутність комплексної системи розподілу та переробки сміття більшість викинутого українцями у смітник потрапляє на звалища, тоді як значну частину відходів можна було б використати для подальшої переробки. Так, до твердих побутових відходів належать харчові відходи – 35-50%, папір і картон – 10-15%, вторинні полімери – 9-13%, скло – 8-10%, текстильні матеріали – 4-6%,  будівельне сміття – 5%, метали – 2% тощо. Вторинно можна було б використовувати до 30-40% усіх твердих побутових відходів. Однак на практиці збір вторинної сировини, яким займаються заготівельні пункти, а також на сміттєпереробних заводах та на полігонах, становить всього 10% утворених відходів.

Водночас екологи попереджають, що значна частина сміття протягом тривалого часу не розкладається в природі, а решта у процесі розпаду виділяє шкідливі речовини, які забруднюють довкілля, негативно впливають на здоров’я людей. Так, за даними італійських фахівців, скляна пляшка розкладається в природі 1000 років, полістирол – 1000 років, металеві банки – 500 років, нейлонові вироби – 30-40 років, поліетиленові пакети – 10-20 років, сигаретні недопалки – 5 років, папір – 3 місяці.

Вирішити проблему з накопиченням сміття, а відповідно і з забрудненням навколишнього середовища, можна за рахунок зміни підходу до цього питання, впровадження продуманої системи його сортування та переробки.

Для прикладу, більшість європейських країн уже відмовилися від спалювання сміття, натомість його розглядають як ресурс для подальшої переробки та використання. Розвинені країни роблять усе для того, щоб знизити токсичність утворених відходів і водночас переробити сміття на щось корисне. Так, зі шкідливих газів, які утворюються внаслідок розкладання сміття, можна виробляти електроенергію. Такий пілотний проект нещодавно був реалізований і в Україні: електростанцію на біогазі збудували у с. Підгірці Обухівського району Київської області.

Фахівці наголошують, що накопичення відходів – це шлях у нікуди, сміття повинно стати товаром. Необхідно запровадити схему, за якою той, хто займатиметься переробкою сміття, купуватиме доставлені йому містом відходи, а населення платитиме тільки за комунальну послугу вивезення сміття. Таким чином утилізація та переробка сміття має стати предметом бізнесу, а не лягати непосильним тягарем на плечі населення й комунальних служб.

Юлія Бердник