На початку листопада минулого року фракція Народної Партії у Верховній Раді України поповнилася новим депутатом. Ним став лідер вінницьких народників Василь Черній, який замінив Олега Поліщука, у зв’язку зі складенням останнім депутатських повноважень. Василь Черній має багаторічний досвід роботи в органах виконавчої влади, зокрема очолював Липовецьку райдержадміністрацію Вінницької області та був заступником голови Вінницької облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу. На виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 р. він був обраний депутатом Вінницької обласної ради. Ми попросили Василя Васильовича розповісти про зміни в його житті у зв’язку з новою посадою, законодавчі ініціативи, роботу з виборцями в окрузі, власне бачення законопроекту про ринок землі та поділитися планами на майбутнє.

- Василю Васильовичу, у листопаді минулого року ви стали народним депутатом України. До цього часу працювали в системі виконавчої влади – заступником голови Вінницької обласної державної адміністрації з питань АПК. Як змінилося ваше життя у зв’язку з новою посадою? На вашу думку, на якій посаді працювати складніше?

- Моє життя змінилося кардинально, оскільки проживання в київському готелі дуже нагадує мені студентські роки. Дещо молодіжною є сама система проживання без певних зручностей та з постійними переїздами. Але життя є життя і потрібно завжди бути налаштованим на різні ситуації. Пройшовши певний життєвий шлях, прилаштовуватися до таких умов уже значно простіше.

Робота народного депутата абсолютно інша, ніж робота заступника голови обласної державної адміністрації, яка передбачала величезну відповідальність за весь виробничий процес, оскільки Вінниччина є аграрною областю. 85% валового виробництва на Вінниччині – це сільське господарство та галузі, пов’язані з ним. Попередня робота була досить непередбачуваною, враховуючи усі складності з фінансуванням галузі, роботу в цеху просто неба, природні катаклізми. Робота ж народного депутата чітко визначена: тиждень ведеться підготовка до пленарних засідань, а саме – депутати працюють у комітетах і фракціях, тиждень депутати працюють у режимі пленарних засідань, а тиждень – робота з виборцями. Свою депутатську роботу можу чітко планувати заздалегідь. Тому ця посада не піддається ніякому порівнянню з попередньою, адже правила та підходи до виконання тут різні. На попередній посаді на Вінниччині у мене була величезна відповідальність за регіон, за долі людей, робочі місця, валове виробництво, забезпечення продукцією харчування та її цінову політику. Тут же моральна відповідальність в цілому за ефективність прийняття того чи іншого законодавчого акта. Це доволі непросто, оскільки існують власні переконання, бачення та досвід керівництва галуззю АПК на Вінниччині.

- У Верховній Раді України вже розглядався законопроект про аквакультуру, співавтором якого ви є. Яка подальша доля цього документа?

- Саме 20 березня цей законопроект розглядався у Верховній Раді України. Від Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин надійшла пропозиція внести певні поправки до нього і винести його на розгляд парламенту на друге читання.

- Які нові законодавчі ініціативи плануєте вносити на розгляд парламенту найближчим часом?

- Ми працюємо над кількома важливими для суспільства напрямками. Зокрема, плануємо підготувати законопроект щодо якості та безпеки продуктів харчування, що представлені на вітчизняному ринку. Адже, на превеликий жаль, великий відсоток їх є неякісними, що досить небезпечно для наших громадян, особливо для дітей, організм яких формується.

Маю зізнатися, мене вразила висока вартість та низька якість продуктів харчування у столичних супермаркетах. На попередній роботі мені вдавалося тримати це питання під жорстким контролем. Завдяки успішній боротьбі з цією проблемою, зокрема шляхом знищення простроченої та неякісної продукції, якість товарів у вінницьких супермаркетах значно покращилась.

У нашій державі вже давно відсутні стандарти на продукти харчування для підприємств-виробників. Радянські стандарти вже не діють, а нові ще не введено. Маємо привести якість вітчизняних продуктів харчування до високих загальнонаціональних стандартів. Існує низка підприємств, у тому числі на Вінниччині, які працюють за системою HASP, коли контролюється увесь ланцюг виготовлення продукції від сировини до кінцевого продукту.

Переконаний, що одним із найактуальніших питань сьогодення є збереження здоров’я нації. Доволі важливим є також питання енергозбереження та пошуку альтернативних джерел енергії. Вважаю, що саме над цими напрямками нам варто працювати і готувати законопроекти.

- Досить великого і неоднозначного резонансу в суспільстві набуло прийняття парламентом у першому читанні проекту Закону «Про ринок земель». Яким є ваше бачення цього доленосного документа?

- За чотири місяці роботи найбільше мене зацікавив згаданий законопроект, який уже був на попередньому розгляді. Я вніс більш як сотню поправок до нього, але в другому читанні, на жаль, він не розглядався. Чому, на жаль? Тому що на півдорозі зупинятися не можна. До прийняття цього закону ми йшли багато років, робили поступальні кроки, а зараз зупинилися. Зрозуміло, що політика – це складна й делікатна справа і є певні політичні аспекти прийняття того чи іншого рішення. У будь-якому разі мусимо прийняти цей законопроект. Шкода, що політичні аспекти тут переважають.

За статистикою, 86% населення не підтримують цей документ, оскільки не розуміють його суті, а не тому, що вбачають якісь негаразди у зв’язку з його прийняттям. На мою думку, закон має називатися не про ринок землі, а про обіг землі. Адже слово «ринок» означає продаж чогось. Але весь світ живе, використовуючи ринок землі, і має з цього зиск та прогресує.

Я завжди навожу приклад європейського земельного законодавства, що вже давно передбачає приватну власність. Мені дуже імпонує датське та швейцарське земельне законодавство. Зокрема, швейцарське земельне законодавство виписано найбільш демократично. Так, у ньому першим пунктом передбачено, що землю сільськогосподарського призначення може купити будь-хто, а в наступному пункті зазначено, що для громадян інших країн земля коштує у 5 разів дорожче, ніж для громадян Швейцарії. Отже, кожен, хто більш-менш розбирається в питаннях економіки, розуміє, що, купуючи землю у 5 разів дорожче і закладаючи її вартість у собівартість вирощеної продукції – ніколи не отримає конкурентний товар. Ще одна особливість швейцарського земельного законодавства – землю може придбати лише той, хто має сільськогосподарську освіту та навчався за системою: два роки навчання, рік роботи. Таким чином усі, хто хотів би бути торгашем землі, одразу відсіялися, а лишилися лише ті, хто насправді знається на ефективному використанні земель сільськогосподарського призначення. Тому маленька гірська країна Швейцарія з невеликими можливостями земель сільськогосподарського призначення сама себе годує. Грамотно, патріотично виписане земельне законодавство знімає усі проблеми. Невже хтось в Україні заперечував би прийняття такого чітко виписаного земельного законодавства? Найважливіше в такому законі його якість. Переконаний, що ми доопрацьовувамемо проект Закону «Про ринок землі», оскільки в цьому є велика потреба. Сподіваюся, ніякі політичні перепитії не стануть на заваді ухваленню земельного законодавства. Навпаки, державні інституції мають надавати роз’яснення щодо актуальності цього документа, а також його основних постулатів. 

- Чи відповідає цей законопроект сучасним вимогам розвитку сільського господарства?

- Усі країни, де земля є приватною власністю, успішно використовують земельне законодавство, за винятком кількох країн, де вона є загальнонаціональною. Саме там, де земля перебуває у приватній власності, бачимо високоефективне сільськогосподарське виробництво, зокрема в країнах Заходу та Сходу. З усіх країн, які я бачив, найбільше мені імпонують земельні реформи Польщі та Китаю. Скажімо, в Китаї земля перебуває в оренді. У цих країнах абсолютно різні принципи та підходи до використання землі, натомість висока ефективність використання земельних ресурсів.

В основі всього має бути людина. Її працю необхідно стимулювати і підтримувати, аби вона могла заробити собі на гідне життя. Переконаний, що вільна праця є більш ефективною, ніж наймана, оскільки людина працює на себе і є господарем свого щастя. А якщо людина буде найманою, вона ніколи не заробить того, що вона могла заробити, працюючи на власній землі. Маємо зробити все, аби пишатися рівнем життя українських громадян. Праця має гідно винагороджуватися.

Слід офіційно визнати, що Україна є аграрною державою і відповідно до цього формувати власну зовнішню і внутрішню політику. Ще з радянських часів усі боялися слова «аграрна», трактуючи його як «відстала». І сьогодні досі бояться цього слова. Але змінилася ситуація, і виробляти продукти харчування стало престижно, оскільки світ голодує.

- У Верховній Раді України ви працюєте в Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин. Як ви оцінюєте обсяг фінансування, який виділено з Державного бюджету 2012 року на розвиток агропромислового комплексу?

- У Державному бюджеті на цей рік закладена чимала сума, але тільки 10% учасників виробничого процесу можуть скористатися державною підтримкою. Так не повинно бути, оскільки ми повинні підтримувати або всіх, або ж нікого. Працюючи на попередній посаді, я вносив пропозицію щодо зміни системи підтримки сільгоспвиробника: 70-75% виділених з держбюджету коштів направляти на стимулювання всіх сільгоспвиробників, а 25% – на інвестиційні програми, технічне переоснащення. На жаль, мої пропозиції поки що не реалізовані, але я планую їх озвучити з трибуни Верховної Ради. Прикро, що на цей рік Державний бюджет уже прийнято, тож будемо міркувати над тим, як закласти мої ініціативи у бюджет на наступний рік. На моє переконання, це було б більш ефективно, ніж фінансування за державними програмами. Які державні програми будуть профінансовані цього року, сказати складно.

- Оскільки депутатська діяльність не обмежується лише підготовкою законопроектів та роботою в комітеті, розкажіть, як ви ведете роботу з виборцями. Як часто зустрічаєтеся з людьми на Вінниччині?

- Скажу відверто, я не збираю великі зали людей та не обіцяю їм світле й щасливе майбутнє. Люди цьому вже не вірять, оскільки їх неодноразово обманювали. Тому віддаю перевагу безпосередньому спілкуванню з людьми. У партійному офісі працює моя громадська приймальня як народного депутата України. Один тиждень на місяць я працюю у виборчому окрузі, систематично зустрічаюся з людьми на Вінниччині і вирішую різні питання, з якими до мене звертаються.

- З якими проблемами найчастіше йдуть до вас громадяни? Яку частину з них вдалося вирішити?

- Люди приходять з різними проблемами. Переважна більшість – це особисті питання. Враховуючи низький рівень життя в країні, надходять прохання надати матеріальну допомогу на лікування й таке інше. Також звертаються люди з активною життєвою позицією з тих чи інших суспільних питань. Наприклад, до мене звернулася жіночка, яка активно добивається перегляду закону про перехід на зимовий і літній час. Вона досить аргументовано підійшла до цього питання: зібрала підписи молодих матерів, які переконані, що переведення годинника на зимовий та літній час згубно впливає на здоров’я дітей. З цього приводу ми звернулися до Прем’єр-міністра і отримали відповідь від Міністерства економіки з обґрунтуванням щодо необхідності переведення годинникових стрілок у зв’язку з енерговитратністю в ході виробничого процесу. На жаль, у цій відповіді жодного слова не було про здоров’я людей.

Також досить часто звертаються у зв’язку з прийняттям упереджених рішень суддями. Це вражає, оскільки таких звернень у цивілізованій країні не повинно бути. Просять допомогти й представники малого та середнього бізнесу щодо вирішення питань з податковою службою.

Усі звернення намагаюсь задовольнити. Якщо власних фінансових ресурсів не вистачає, на вирішення певної проблеми, тоді звертаюсь по допомогу до друзів, колег, бізнесменів. Скажу лише одне – жодного звернення я не залишаю поза увагою, оскільки людина є основою в суспільстві.

- Країна перебуває в очікуванні парламентських виборів, що відбудуться восени цього року. За новим Законом «Про вибори народних депутатів України» 50% складу парламенту обиратиметься за партійними списками, а інші 50% – в одномандатних виборчих округах. На вашу думку, як це позначиться на майбутньому складі Верховної Ради?

- Політика для мене ніколи не була на першому місці. Досі я працював у виконавчих органах влади, що забирало практично увесь час, оскільки доводилося працювати з 7 ранку і до 21-22 години. У зв’язку з відсутністю великого політичного досвіду мені складно робити прогноз щодо наступного складу парламенту. Але, спілкуючись з колегами, доводилось чути думки, що якісний склад нового парламенту може бути не зовсім таким, як того потребує країна. Переконуюсь, що наша українська ментальність дещо хибна, оскільки людям подобається чути те, що їм хочеться почути, не оцінюючи, наскільки є реальним виконання того, що їм пообіцяли. Мене це вражає і непокоїть. Сьогодні українська політика ототожнюється з великою брехнею. Переконаний, що Україна вже давно могла бути зовсім іншою країною за якістю життя. Натомість люди чомусь обирають популістів і демагогів, які не пройшли певного життєвого шляху, не керували протягом свого життя навіть десятком людей, але хочуть керувати усією державою. За такого підходу, у нас досить небагато шансів сформувати гідну державну владу та команду.

- Чи плануєте брати участь у майбутніх виборах?

- Так склалося, що я вже відійшов від виконавчої влади. Моя участь у наступних виборах залежатиме від рішення Народної Партії. Якщо партія прийме рішення про необхідність мого висування на виборах, обов’язково виконуватиму його.

- Як очільник Вінницької регіональної організації Народної Партії, які ставите завдання перед організацією у передвиборчий період? Що для вас є пріоритетом у партійній роботі?

- У нашій партійній організації були різні періоди. Ми маємо свою фракцію у Вінницькій обласній раді, а також майже у кожній районній раді. Загалом у нас більше тисячі депутатів рад різних рівнів та голів сільських рад. Навіть тоді, коли Народна Партія була в опозиції до діючої влади, ми на Вінниччині були при владі. Працював заступником губернатора. Мали 5 голів районних адміністрацій, які є представникам Народної Партії. Ми з партії не виходили в цей період і нас ніхто не звільняв з роботи. Тоді людей оцінювали за рівнем професіоналізму.

А завдання ставлю перед організацією такі: виконувати ті обіцянки, які ми давали людям, коли йшли на вибори. Ми ставили конкретні завдання перед собою, і сьогодні їх реалізуємо. Зокрема, виконали свою ініціативу щодо виділення з обласного бюджету коштів на придбання машин швидкої допомоги для лікарень. І це враховуючи, що депутатів-народників в обласній раді лише п’ятеро зі 130.

Народна Партія завжди була ефективна завдяки людям і цінна людьми. На щастя, в нашій партії немає таких, які переходили з однієї політичної сили до іншої. Протягом багатьох років у нас працюють відповідальні й авторитетні люди, здатні підвищити рейтинг і напрацювати нові напрямки роботи з виборцями. Головне завдання для нас – забезпечити гідний рівень життя людей.

Розмову вела Леся Кіхно

Опубліковано в газеті «Народна» №13 (343) від 7 квітня 2012 р.