Питання лікування онкологічних хвороб у дітей – гостра проблема для України. Щороку в країні виявляють онкозахворювання у 11-12 дітей на 100 тисяч населення дитячого віку, половина з яких помирає. Близько 23% хворих помирає протягом першого року після діагностування хвороби. В Європі кількість онкозахворювань становить 13-15 випадків на 100 тис дітей. Така різниця цифр щодо дитячої онкології у нашій державі, порівняно з європейськими країнами, пов’язана з недосконалою системою підрахунку і низькою освіченістю в питанні дитячої онкології педіатрів та інших лікарів. Експерти зазначають, що багато дітей, які потребують допомоги, отримують її занадто пізно, оскільки у місцевих лікарнях занадто пізно виявляють онкозахворювання. Така ситуація пов’язана не лише з труднощами виявлення хвороби, а й із відсутністю спеціальних знань у галузі дитячих онкозахворювань у більшості дитячих лікарів. Перш ніж дитина опиняється в дитячому онкологічному відділенні, її місяцями лікують від інших хвороб, втрачаючи дорогоцінний час, адже правильно і вчасно поставлений діагноз – це половина успішного лікування.

Виклики сучасності

На сьогодні в Україні відсутні клініки, де виконується алогенна неродинна трансплантація кісткового мозку, тому допомога зарубіжних лікарів у цьому питанні вкрай необхідна. Крім цього, не вистачає також коштів на лікування в Україні та порядку прозорості при формуванні списків хворих дітей, які потребують лікування та операції за кордоном.

На першому місці серед хвороб, із якими пацієнтів направляють на лікування за кордон, – злоякісні утворення крові. Також у зарубіжних країнах надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з України, які страждають на онкогематологічні, онкологічні, нейрохірургічні, кардіохірургічні захворювання і вроджені аномалії розвитку. Тому на сьогодні проблема своєчасного лікування українських пацієнтів і можливості його проведення в принципі залишається більш ніж актуальною. Експерти відзначають, що за наявності в Україні клініки, у якій здійснювалося б лікування лейкозу, вартість операції становила б близько 50 тис. грн. А в Європі такі операції коштують сьогодні 160-200 тис. євро.

Спеціалісти зазначають, що Україна й Албанія – єдині країни в Європі, де не проводиться неспоріднена трансплантація кісткового мозку. Українські діти лікуються в Росії, Білорусі, Італії, Німеччині, Австрії. На жаль, в Україні неспоріднена трансплантація зараз неможлива з технічних причин, адже з усіх онкохворих дітей кожна восьма-десята дитина потребує трансплантації кісткового мозку, і в кожної десятої дитини в сім’ї немає родинного донора.

Експерти наголошують: в Україні є можливості та умови для створення клінік, де б проводилися подібні операції. Так, наприклад, раніше дітей із захворюваннями серця направляли на лікування за кордон, а сьогодні такі операції успішно проводяться на території нашої держави. До того ж, у лікарні Охматдит уже успішно проводять споріднені трансплантації. Проте клініка потребує не тільки серйозної модернізації та додаткового новітнього обладнання, а й побудови нових корпусів, адже кількість хворих із року в рік невпинно зростає. Згідно з офіційною статистикою, щороку діагноз „онкологія” ставлять 1,5 тис. українських дітей. А проблеми в медичній галузі не тільки не вирішуються, а й загострюються. Сьогодні медичну допомогу складно надавати не лише тим дітям, які потребують трансплантації кісткового мозку, а й тим, яких можна вилікувати за допомогою звичайної хіміотерапії. А таких хворих – 90%. На жаль, держава через постійний брак бюджетних коштів не може забезпечити їх найнеобхіднішими ліками.

Єдиний вихід – будівництво в Україні лікарні, де проводили б такі операції. До речі, у Німеччині таких центрів – 38, у Росії – 4, в Білорусі – 1. Свого часу Європа допомогла білорусам із побудовою центру, в якому уже близько 10 років успішно здійснюють трансплантації.

Дитяча лікарня без майбутнього

Потужним центром дитячої медицини мала б стати „Дитяча лікарня майбутнього”, збір коштів на побудову якої розпочався у 2006 році. Масштабний проект перетворився на мильну бульбашку, адже лікарню так і не було збудовано. Звичайно, керівництво центру знайшло пояснення, що лікарню не побудовано з об’єктивних причин, проте зібрані кошти було витрачено. Так, за 2006-2012 роки було зібрано більше 143 млн грн, із них 71 млн грн фонд витратив, так нічого і не збудувавши, з них 7 млн – на адміністративні потреби та рекламу.

Як передбачалося, у 2009 році центр мав прийняти перших пацієнтів, проте до 2012 року жоден із них лікарні не бачив. Керівництво центру пояснило, що прогноз щодо будівництва центру був занадто оптимістичним, що особливості архітектурного рішення та наданої ділянки під забудову не дали можливості виконати будівництво вчасно. Згодом взагалі виявилося, що проект державний і без підтримки держави реалізувати його неможливо.

Подальша доля центру не відома до цього часу, адже навіть в уряді не дійшли згоди у вирішенні цього питання. Так, восени 2011 року голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я зазначила, що держава не може взяти на себе відповідальність щодо завершення будівництва лікарні через те, що це був недержавний проект. У той же час Прем’єр-міністр України переконував громадськість, що „Дитячу лікарню майбутнього” буде добудовано, хоча і він зізнався, що чіткого плану заходів немає.

Існує безліч варіантів використання вже зібраних коштів: оснащення необхідним обладнанням уже існуючих лікарень, оплата операцій із трансплантації кісткового мозку дітям за кордоном. Адже зрозуміло, що на існуючі кошти побудувати центр не можна. Мабуть, доцільніше було б посприяти лікуванню дітей за кордоном, адже маленькі пацієнти помирають, так і не отримавши шансу на життя.

Реформа в дії

Медична реформа, що проводиться в Україні, не отримала схвалення у суспільстві. Хоча, здавалося б, галузь потребує серйозної та виваженої модернізації, проте результат таких дій поки невтішний. Так, реформа частково зачепила і дитячу лікарню „Охматдит”, на яку батьки хворих дітей покладають останні надії. Виявляється, лікарня надалі буде надавати хворим тільки високоспеціалізовану допомогу, а дітей, яким така допомога не потрібна, направлятимуть на лікування у міські лікарні.

Проте дитячу лікарню „Охматдит” чекає більш ґрунтовна модернізація – побудова нових корпусів та готелю на території центру. І якщо необхідність побудови нових приміщень частково виправдана (хоча за умови надання лише високоспеціалізованої допомоги кількість хворих зменшиться), то поява готелю для медиків та батьків хворих дітей наштовхує на думку, що лікуватися тут будуть не тільки українські, а й закордонні пацієнти. Адже українські батьки не зможуть дозволити собі жити у готелі через високу вартість лікування дитини, на яке вони витрачають останні копійки, продаючи власне майно та нерухомість. Будівництво нових корпусів та повна реконструкція лікарні має завершитися у 2013 році. На ці цілі український уряд, за словами Прем’єр-міністра України, у 2011 році виділив 270 млн грн бюджетних коштів, а в 2012 – планували виділити 900 млн грн. Проте вже навесні 2012 року було суттєво зменшено фінансування „Охматдиту” з 399 млн грн до 50 млн грн. Згідно з постановою уряду №443 від 21 травня 2012 року, ці зміни внесено в додаток до державної цільової програми підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Звичайно, проведення цього чемпіонату в Україні – це надзвичайно важлива подія, проте здоров’я українських дітей – безцінне.

Маємо надію, що нові корпуси „Охматдиту” не спіткає доля „Дитячої лікарні майбутнього” й у недалекому майбутньому українські дітки матимуть можливість отримувати необхідне лікування в рідній країні, а із засобів масової інформації зникнуть прохання про допомогу щодо збору коштів на операцію дитині, адже сподіваємося, що якісне лікування нарешті стане доступним українським родинам.

Наталія Куксенко