У Україні поширена думка, що вирішення наших складних проблем станеться тоді, коли влада оточить себе правильними експертами і, взагалі, сконцентрує у собі “правильних людей”.

Наприклад, люди поглянули Шустера і починають говорити, мовляв, як добре говорять Марчук, Ермолаєв або Чалий. Ось якби таких консультантів та й до влади.

Як почало би квітнути життя в Україні !!!

Потрібно чітко усвідомити собі, що проблема не у гарних чи поганих експертах або консультантах.

Проблема у тому, що у нас немає людей, котрі могли б мислити категоріями країни, бачити ситуацію в Україні в цілому, були б здатними правильно оцінити ситуацію з урахуванням наслідків у різних частинах життя суспільства та держави, розуміти, як їх дії відіб'ються на Токійській, Франкфуртській, Нью- Йоркській, Лондонській біржах, тощо…..

Коли наша Рада ухвалює мовний закон, ще не маючи влади, не маючи ресурсів реалізації своєї політики, не маючи навіть бачення коридору в якому вони підуть, що ми отримуємо? Ми отримуємо Крим, ми отримуємо Харків, ми отримуємо купу вагомих проблем , які в принципі б не були можливими, якби люди думали трохи ширше за інтереси своєї кишені.

Узявши владу, такі б люди не стали майже у свій перший день розформувати «Беркут», розуміючи, що влада це не лише інститути, але і апарат насильства. І якщо ти не маєш можливості змушувати, а переконання не вистачає, то ти виглядаєш як “артист мовного жанру”.

І так у всьому. У нас при владі є дуже велика кількість людей, що не бачать далі свого носа, — це наша головна проблема.

Коли окремі категорії політичних діячів раптом, в силу обставин відкривають для себе світ великої політики, де потрібно швидко приймати рішення, але вони окрім підсосу з бюджету нічого не знають та не вміють.

Ні-чо-го.

Тому ми чекаємо, що рішення за нас прийматимуть НАТО, ОБСЄ, ООН, Барак Обама, але лише не ми самі. Ось сутність нашої кризи.

Ігор Коваленко