Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Останній шанс

03.03.2014

Український та російські народи протягом багатьох віків єднали щирі та дружні відносини. Ця дружба не раз допомагала перемогти спільного ворога. Але російський народ та російська влада це, як кажуть у Одесі, дві великі різниці. Згадаймо історію, чи не царат підступно порушив переяславські угоди і знищив українську державність ще в ХVІІ столітті. А чи не вважало радянське партійне керівництво будь який прояв національної самобутності за націоналізм і за це жорстоко карало. Розпалася імперія, що звалася Радянським Союзом. На її місці виникли нові держави, але імперське мислення Кремля так і не змінилося. За більш ніж двадцять років новітньої історії нажаль так і не вдалося налагодити рівноправних партнерських стосунків з Росією. А Україну як і раніше тут вважали лише меншим братом. Коли ж стало зрозуміло, що український народ почав здобувати справжню, а не декларовану незалежність, північний сусід вдався до відкритої агресії.

Проте спробуємо проаналізувати. Чи лише Росії винна у тих процесах, що зараз відбуваються? Можливо є в тому частка і нашої провини. Згадаймо 1991 рік. Тоді український народ був як ніколи єдиний, а переважна більшість громадян навіть в Криму та Севастополі підтримала українську незалежність. Проте українські політики чи то свідомо, чи не свідомо своїми амбіціями розкололи українське суспільство на схід та захід. А коли немає єдності, то такий народ легше перемогти.

Інше питання армія. Багато хто говорить, що українське військо було знищене за останні чотири роки. Але на цю проблему треба дивитися значно глибше. Якби двадцять років тому Україна змогла втримати ядерний статус, то сьогодні б з нею рахувалася і Росія. З перших днів незалежності постійно велася мова про модернізацію збройних сил, а по суті йшло їх знищення та розкрадання військового майна. У бюджет з кожним роком на Міністерство оборони закладалося все менше коштів. При цьому забувалася прописна істина, той народ, в якого немає коштів утримувати свою армію, буде утримувати армію чужу. Як результат Україні вже немає чим захищатися.

Що ж робити сьогодні? У цей досить складний період в історії України нам як ніколи потрібна єдність. Треба забути, що ми живемо в різних регіонах, ходимо в різні церкви, розмовляємо різними мовами, є представниками різних національностей. Адже сьогодні найважливіше, що ми український народ. А слово „опозиція” на найближчий період взагалі повинно зникнути з лексикону. Якщо доведемо, що ми не просто населення, а єдиний народ, то ніхто нас не здолає.

Багато що залежить і від позиції Європи та всього цивілізованого світу. Якщо всі європейські країни, не на словах, а на ділі покажуть свою підтримку Україні, то Росії доведеться зменшити свої імперські амбіції. У тридцяті роки минулого століття Європа проспала Німеччину, дуже важливо, аби на початку нового тисячоліття вона не проспала Росію. А Україні важливо не втратити шанс стати дійсно самодостатньою незалежною державою. Адже такий шанс історія можливо дає востаннє.

 

Едуард Овчаренко

м. Київ

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".