Шевченкові застороги. Вони актуальні і нині. До свого прозріння і справжньої незалежності ми ідемо тяжко, повільно, чи на кожному кроці спікаючись об своє безпам’ятство і роз’єднаність. Вчімося у Шевченка!

Велике щастя бути вільним

Спізнавши гіркоту кріпацького безправ’я і здобувши жадану волю особисто, він понад усе бажав такої ж волі усьому своєму народові. Тому прагнення до свободи стало наріжним каменем і наскрізною ідеєю його мистецьких і філософсько-світоглядних уявлень. Звертаючись до брата Микити, відразу після викупу із кріпацтва, ще зовсім молодий Тарас писав: «Учусь малювати... заробляю... нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окрім Бога, - велике щастя бути вільним...»

Мотив «Думи мої...», звернутий до України, стає провідним, набирає глибокого змісту. Пізніше він трансформується у заклик порвати кайдани і ворожою кров’ю окропити волю. А в міру духовного зростання поета ця думка вивершується у його

національно-державницьку свідомість, у лаконічну і по своїй всенародності геніальну формулу:

«В своїй хаті - своя правда,

І сила, і воля.»

Про місце України у світовій спільноті

Розмірковуючи над місцем України у загальносвітовому процесі, Шевченко прийшов до висновку про її роль як одного з фундаторів і повноправного члена слов’янської конфедерації. Саме ці ідеї привели його до Кирило-Мефодіївського братства, яке, за словами Грушевського, ставило собі за мету утворення слов’янської спільноти на засадах звільнення народів від рабства, забезпечення рівності, «свободи мислі, совісти і слова», щоб «кожний слов’янський народ мав творити осібно республіку». За ці благородні ідеї, намагання утворити «українсько-слов’янську громаду» Шевченко заплатив десятьма роками жорсткої солдатчини, яка підточила його здоров’я, але ще більше загартувала дух, вигранила думку.

Про історичний шлях України

Все свідоме життя Тараса Григоровича мучили болісні роздуми про історичний шлях України. Перший приїзд на Батьківщину після петербурзького періоду справив на поета гнітюче враження. Все побачене викликало у нього внутрішню потребу, за словами Євгена Маланюка, «вдихнути історичне життя в завмерлий національний організм».

Своїми «Гайдамаками» він переконливо довів, що український національно-визвольний процес є безперервним, показав, що волелюбний дух Хмельниччини живе у свідомості народу, нуртує в його жилах. Поет осмислено став на сторону гайдамаків. Йому хотілось, за твердженням Богдана Лепського, оборонити їх перед закидом звичайного розбишацтва, «поставити на п’єдесталі оборонців народної волі, не тільки суспільно-економічної, але й політичної».

Про російсько-українські взаємини

Чимало списів зламано істориками і літературознавцями навколо того, як ставився Шевченко до російсько-українських взаємин і як розумів їх суть. Погляди мислителя на цю проблему впродовж життя зазнали кардинальних змін - від ненависті лишедо царату, як першопричини усіх бід українського народу, до глибокого усвідомлення того, що вся російська держава є рафінованим апаратом поневолення, започаткованим на дрімучому великодержавному шовінізмі. Отож, у поемах «Сон» і «Кавказ», як ніхто перед ним і після нього, поет розкриває механізм імперії, дає геніальний аналіз психології російського імперіалізму: «... нам тільки сакля очі коле: чого вона стоїть у вас, не нами дана?».

Правоту Шевченка підтвердили наступні історичні етапи - політика шовінізму була визначальною і в царській Росії, і в буржуазно-демократичній, і в радянській. Складні взаємини з північним сусідом в Україні і нині.

Про українську ментальність

Безперечно, Шевченко був великим патріотом. Проте він ніколи не ідеалізував українство як суспільне явище. В одному з листів до Кухаренка він з тривогою зазначав «... це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш». Йому, як нікому, боліло те, що віки перебування під чужоземним гнітом глибоко укорінили в психологію українця свідомість раба, роздвоєність душі, коли лицарський поклик волі уживався з почуттям меншовартісного прислужника поневолювачів, а то й - визискувача єдинокровців. Звідси заклик:

«Схаменіться!

Будьте люди,

Бо лихо вам буде.»

Микола Костецький
Черкаська обласна організація
Народної Партії