Політолог Олександр Логінов вважає, що вчорашні і сьогоднішні події в Україні слід, швидше за все, порівнювати з "арабською весною", і каже, що "коктейлі Молотова", які легітимізував Майдан, будуть величезною проблемою для наших політиків ще довго.

Сьогоднішня "увага" до України з боку Заходу і Росії - це не просто боротьба за Україну, це боротьба за сфери впливу у світі і за ресурси, в тому числі і на території України. Як і чим завершиться ця боротьба, в центрі якої опинилася наша держава? Прогнозувати фінал цієї битви сьогодні, мабуть, ніхто і не візьметься - надто висока ціна "українського питання" і надто непередбачуваними, а іноді і нелогічними здаються кроки основних гравців. Але аж ніяк не факт, що в кінцевому результаті Україна виграє…

На думку політолога Олександра Логінова, Україна потрапила у геополітичні "лещата", коли суб'єкти світової політики банально продемонстрували їй, що зі слабкими державами ніхто рахуватися не буде. Втрата Криму має стати уроком для України - у нових геополітичних реаліях, коли значно загостриться боротьба за ресурси, сподіватися на "меморандуми" і "зобов'язання" не варто, каже політолог.

Про те, як далеко може піти Росія у своїй "допомозі", чому не варто втікача-Януковича списувати з рахунків і яке питання першочергово потрібно вирішувати нинішній владі, у розмові "Міста" з політологом Олександром Логіновим.

- Пане Олександре, яка була карта електоральних настроїв України перед початком Майдану? Чи були зміни політичних настроїв у різних регіонах України і з чим вони були пов'язані?

- Майдан став несподіванкою для політиків, які готувалися до виборчої кампанії, а отримали вуличне протистояння. Тож якщо оцінювати ситуацію останніх місяців, то мова має вестися не про електоральні симпатії або антипатії, а про здатність ключових політичних фігур мобілізувати власних прихильників. Події зими 2013-14 років лише підтвердили припущення, що на виборах 2015-го року, як у 2004-му році, знову сталася би спроба реалізувати сценарії розколу країни. Частково це вдалося здійснити у цьому році.

- Як вважаєте: на сьогодні Майдан уже вичерпав свій запал і потенціал?

- Запал - так, потенціал - ні. Насамперед тому, що Майдан довів виняткову ефективність вуличних протестних акцій і легітимізував насильницькі дії мас щодо представників силових структур й органів влади. І це буде величезною проблемою для політиків упродовж багатьох років.

- Майже з самого початку революційних подій багато експертів і політологів прогнозували для України "румунський сценарій". Втеча Януковича - це кінець чи далі буде?

- "Румунський сценарій" реалізовувався у принципово інших умовах розпаду соціалістичної системи. Якщо і наводити аналогії, то в Україні, швидше можна говорити про продовження хвилі "арабської весни". Нічого доброго від цього сценарію також чекати не слід. В Єгипті нова революційна влада протрималася один рік, а президент Мурсі слідом за своїм попередником Мубараком сів до в'язниці. Щодо Януковича, то його не треба списувати з рахунків. У його розпорядженні та розпорядженні членів його родини - багато активів в Україні, а, відповідно, й значні інтереси, помножені на особисті стосунки з представниками політичної еліти. Тому фактор Януковича ще не раз стане аргументом в українській політиці.

- Ситуація з Кримом для багатьох в Україні стала повною несподіванкою. Поряд з цим є думки (експертів, політиків і політологів), що цього можна було очікувати. Як гадаєте, наскільки "несподіваним" стали події у Криму: від показаних проросійських настроїв до відокремлення?

- Україна потрапила у геополітичні "лещата", коли суб'єкти світової політики банально продемонстрували їй, що зі слабкими державами ніхто рахуватися не буде. Не буде їх ніхто й захищати. Втрата Криму має стати уроком для України - всі сподівання на "меморандуми" і "зобов'язання" у нових геополітичних реаліях, коли значно загостриться боротьба за ресурси, є лише солодкою формою самоомани.

- Як далеко Росія може зайти у своїй "підтримці" і "порятунку" своїх громадян на території України?

- Для Російської Федерації, як і для Заходу, важливе не формальне приєднання України, а контроль над політичними процесами й економікою. Тому ідеальним варіантом для них було б створення на території нашої держави своєрідної "буферної зони". Останні заяви Вашингтона і Москви про бажану федералізацію України якраз ці наміри і підтверджують.

- Схід і Південь України можуть піти шляхом Криму? Наскільки у цих областях сильні проросійські настрої чи все ж люди там більше тяжіють до єдиної України?

- Дивлячись, як поведе себе нова українська влада по відношенню до населення цих регіонів, а також, як відіб'ються на них неминучі і вже анонсовані Урядом соціальні потрясіння. Погіршення економічної і соціальної ситуації неминуче призведе і до появи політичних гасел.

- Із самого початку єврореволюції дехто говорив про необхідність проведення загальноукраїнського референдуму, на який слід було винести єдине: Ви за підписання Асоціації з ЄС чи проти? Тоді ж говорили, що це буде нелегітимним референдумом і т.д. Але саме такий референдум провели у Криму. Ваша думка: якби тоді в Україні провели референдум по євроінтеграції, чи могло б це якось вплинути на хід подальших подій?

- Вважати, що референдум розв’яже політичні проблеми та об'єднає громадян, які вимушені будуть погодитися з його результатами не зовсім правильно. Але очевидно, що причетність громадян до вирішення важливих питань державного будівництва дасть можливість дещо знизити градус протестних настроїв. Хоча зробити це доволі складно - люди побачили, що вулична політика є більш ефективною, аніж традиційні політичні процедури (вибори, референдуми, переговори), а тому бажаючих заробити політичний капітал, оперуючи гаслами розколу, буде вдосталь.

- Невже Україна справді така різна: ментально і за політичними уподобаннями?

- Упродовж усіх років незалежності ніхто серйозно й не намагався об'єднати її на фундаментальному рівні усвідомлення себе єдиною нацією. Слід розуміти, що нинішня територія України склалася лише після ІІ Світової війни доволі штучним шляхом і сталінською волею. Після здобуття незалежності політична еліта сподівалася, що за кілька десятиліть еволюційним шляхом нація сформується сама собою. Проте виявилося, що для мешканців різних регіонів близькими є не об'єднуючі гасла, а гасла на кшталт "хто не скаче - той москаль" і "бандеровцы - вон".

- Ваш прогноз: як далі загалом будуть розвиватися події в Україні і навколо України? Вибори президента 25 травня дадуть старт до повного перевантаження влади по усій державі?

- У державі виникла доволі складна політико-правова ситуація, коли ухвалено рішення про повернення до Конституції 2004 року з метою зменшення президентських повноважень і збільшення важелів впливу з боку Уряду. Водночас, парламент, який має формувати Уряд з широкими повноваженнями, має бути сформований на пропорційній основі. А ця умова не виконана. Тобто необхідно проводити щонайменше ще одні вибори - до Верховної Ради. Крім них - місцеві вибори, якщо обіцянки влади розширити повноваження місцевих органів влади у частині ліквідації державних адміністрацій і формування виконкомів не є пустими словами. Але чи витримає країна у стані погіршення соціально-економічної ситуації стан перманентних виборів?

- Чи справді Росія своїми діями щодо окупації і територіальних претензій щодо України започаткувала новий переділ кордонів на карті світу?

- Швидше за все, так. Ми живемо в переломний момент світової історії, коли наддержави у своїй боротьбі за ресурси все менше будуть оперувати такими поняттями як "права людини", "суверенітет" або "міжнародне право". Якщо сильніша країна потребуватиме доступу до нафти (як було у Лівії) або родовищ сланцевого газу (як от у Криму), то вона менш за все буде рахуватися із думкою слабшої країни.

- Ви вважаєте, що зараз відбувається, грубо кажучи, велика геополітична гра за сфери впливу і ресурси. І в центрі цієї гри опинилась Україна, до того ж, слабка Україна. То що виходить: від нас нічого не залежить?

- Ось ви самі і відповіли на запитання. На слабких ніхто не зважає. Саме тому час замість самоуговорів, що "ми найкращі", перейти до державного будівництва. Інакше все буде, як з флотом, який при розподілі Чорноморського флоту Україна отримала цілком боєздатний. Однак розпорядитися ним не зуміли, і як наслідок - втратили.

- На яку реальну допомогу Заходу може розраховувати Україна?

- Недоведення до дефолту і банкрутства. На сприяння в переговорах з міжнародними фінансовими інституціями. Можна також розрахувати на участь Заходу в інвестиційних проектах і програмах. Хоча, судячи з того, що Міжнародний валютний фонд кредит досі не виділив, поспішати Захід не буде. А відтак нашій державі та нашим політикам знову ж потрібно сподіватися і розраховувати на свої сили.

- На Вашу думку, яке на сьогодні найважливіше питання для України, яке потребує першочергового вирішення?

- Легітимізація влади як в очах міжнародного співтовариства, так і всередині країни. Зробити це можна лише шляхом виборів. Тому, попри усі проблеми та негаразди, і президентські, і парламентські, і місцеві вибори мають відбутися уже найближчим часом.

Ірина ЖУК