Україна справді переживає найдраматичніший момент за всю історію своєї державності. Реальною є загроза чергової Руїни.

Влада загалом, окремі її інститути та очільники своє головне призначення вбачають в заявах, категоричних попередженнях, закликах, та спілкування в інформаційних мережах. До того ж змагаються, хто перший це зробить, продемонструє свою максимальну відкритість.

Схоже, що цілісного бачення ситуації та її загрозливості, а відповідно опрацьованих реальних підходів до її нормалізації для убезпечення країни від розшматування немає. Більше переймаються перспективами президентських виборів, розстановкою кадрів та опануванням фінансових потоків, на яких сиділи «попередники».

Для розгляду пропозицій Комітету з питань національної безпеки і оборони дивовижно не вистачає часу. Наприклад, після прийняття закону про Національну гвардію до цього часу ВР так і не призначила її керівника. Натомість Внутрішні війська обезглавлені і деморалізовані.

Діяльність органів сектору безпеки і оборони не скоординована, кадрові призначення, як визнають навіть їх ініціатори, невдалі. Принципи, за якими вони підбираються, не витримують критики. Виходить, що одні гинули на Майдані, інші підкрадалися до влади. І повернулося чимало з тих, до яких є питання. Але вони вже «жертви злочинного режиму».
Головна біда у проголошенні намірів, які не реалізуються, постійному запізненні з рішеннями. Про них починають говорити лише тоді, коли протилежна сторона вважає для себе це пройденим етапом і вимагає більшого.

Потрібні осмислені й рішучі дії з наведення конституційного порядку. Причому по всій Україні, без зіштовхування надміру активних людей – «сепаратистів» і «активістів». Зміст таких дій очевидний і немає потреби їх в черговий раз переповідати. Необхідні негайні кадрові переміни.

На завершення про приємне. Перервавши суботнє та недільне «бдіння» в Комітеті, відвідав книжкову виставку в Мистецькому арсеналі. Відвів душу і отримав інтелектуальну насолоду.

По-перше, вразив величезний наплив відвідувачів. Особливо приємно було бачити молоді сім’ї з дітьми. Відчувається, що у такі складні моменти для країни люди особливо тягнуться до культури, відчувають потреби піднятися над непростими буднями.

По-друге, вразили широкий вибір книжкової продукції, рівень поліграфічного виконання, широке представництво видавництв. Особливо велика і напрочуд якісна палітра видань з нагоди 200-річчя Т.Шевченка. Зокрема, радив би придбати книжку «Довженко без гриму» (К.: Комора, 2014, упорядники Віра Агеєва та Сергій Тримбач), яка видана за сприяння фонду «Відродження».

Володимир Литвин