25 травня, разом з позачерговими виборами Президента України, в багатьох населених пунктах України, в тому числі і в Чернігівський області, відбудуться позачергові вибори голів територіальних громад. В якості кандидата на посаду Старобасаньского сільського голови виконком Бобровицької районної організації Народної Партії вирішив підтримати кандидатуру нашого однопартійця Лідії Олексіївни Єреп. Лідія Олексіївна віддає серце своїй маленькій Батьківщині, тому й має намір розгорнуту програму подальшого розвитку свого рідного села. Отже, сподіваємося, що на виборах люди зможуть зробити правильний вибір, підтримавши її своїми голосами.

- Лідіє Олексіївно, розкажіть, будь ласка, про себе .

- Я народилася 1 січня 1965 р. у с. Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області. Батько, Олексій Федотович, працював трактористом у місцевому колгоспі. Мати, Раїса Михайлівна – листоношею. Нині батьки – покійні.

З 1972 по 1982 рік навчалась у місцевій школі. У старших класах очолювала комсомольську організацію. Була учасницею шкільного вокального та вокально-інструментального ансамблів. Після закінчення школи я вступила на зоотехнічний факультет Української сільськогосподарської академії в м. Києві, де навчалася три роки, а потім перевелася до Ніжинського педінституту, який закінчила заочно у 1989 році.

З 1985 р. і донині працюю у Старобасанській середній школі. Після закінчення педінституту сім років працювала заступником директора з виховної роботи, потім, вісім років – заступником директора з навчальної роботи, а з 2004 р. обіймаю посаду директора школи. З 2002 – по 2006 р. була обрана депутатом Бобровицької районної ради.

Маю родину. Мій чоловік, Михайло Михайлович, за освітою музикант (диригент хору). Довгий час він працював учителем музики в середній школі та вихователем у школі-інтернаті. Маю двох синів – Ярослава і Олександра. Нині я ще й щаслива бабуся. А ще, у мене є брат Станіслав, який також мешкає у Старій Басані разом із сім’єю.

- Щодо Вашої професійної діяльності. Скажіть, що за ці роки змінилося на краще або на гірше і які, на Вашу думку, повинні відбутися зміни?

- Одразу хочеться сказати про краще. Останні 10 років школа – до речі, нашій школі 109 років – працювала над проблемою «Творчий розвиток особистості через впровадження народної педагогіки та національних цінностей». Зібраний матеріал з цієї проблеми знаходиться у світлиці. Ми ділимось досвідом з цієї проблеми зі своїми колегами з інших шкіл – учителями історії, української мови, літератури, початкових класів, фізики – під час проведення районних семінарів. На базі нашої школи проходила нарада директорів району. У школі відбувалися зустрічі з відомим народознавцем Василем Скуратівським, після смерті якого ми підтримуємо зв’язок з його донькою, Яриною Скуратівською, родиною, журналом «Оберіг». Також ми проводили й зустрічі з народними артистами України, наприклад, з бандуристом Володимиром Єсипком. У другу неділю травня, у нас започатковано традицію проводити свято зустрічі випускників.

Взагалі, учні школи – часті призери спортивних змагань, творчих конкурсів.

За десять років мого керівництва в школі було покращено матеріально-технічну базу: викладено доріжки тротуарною плиткою; відремонтовано дах школи; прочищено свердловину; побудовано нову веранду; проведено холодну і теплу воду до їдальні; підведено воду до рукомийників; пофарбовано другий поверх школи; побудовано новий паркан та газову котельню; підключено газове опалення до школи та прочищено систему опалювання; придбано парти у початкові класи, стільці для 5-го класу, 32 табуретки для їдальні; підбито стелі у кабінетах біології, математики, історії, учительській, кабінеті директора; також полагоджено стелю, оформлено стіни і встановлено 4 пластикові вікна у шкільному спортзалі (це спеціально пристосоване приміщення); переоформлено світлицю (мальовані художником стенди, підбита стеля, оформлений матеріал); придбано сучасні стенди у кабінети історії, математики, біології, української мови, літератури, світової літератури, початкових класів (до речі, у коридорах школи та кабінетах біології, початкових класах, їдальні, також знаходяться стенди, які оформлено художником); переоформлено кабінет ТЗН, в якому є 5 комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет, телевізор, 2 музичні центри, 2 магнітофони, сканер, принтери, ксерокс та мультимедійна дошка.

Хотілося б довести до ладу й другий поверх школи, який потребує капітального ремонту. На все потрібні кошти і час.

Але завжди існує «але». В школі я працюю багато років і за ці роки відбулося багато змін, але за час мого перебування на посаді директора не змінилося, нажаль, лише ставлення держави до сільської школи. Все, що тут було зроблено, було зроблено за рахунок батьків та спонсорських коштів. У таких малокомплектних школах, як наша (тут на сьогоднішній день навчається 48 учнів, у штаті працює 10 учителів і 6 чоловік молодшо-обслуговуючого персоналу) дуже важко працювати директором, адже за штатом немає жодного заступника. На мою думку, ця проблема може бути вирішена тільки шляхом оптимізації шкіл. І дуже хочеться, щоб новий склад Міністерства освіти, на чолі з новим міністром, переглянули питання паперотворення. Якщо цього не можна зменшити, тоді у кожній школі має бути введено посаду секретаря на ставку. Отже, проблеми існують.

- Але окрім професійних, ви виконуєте й громадські обов’язки. Чи важка ця справа? Які проблеми доводилося вирішувати? З якими питаннями до Вас звертаються люди?

- Як я вже згадувала, певний час я була депутатом від Народної Партії у районній раді. Свою депутатську діяльність я проводила на користь громади і, звісно, школи. Люди зверталися і звертаються, в основному, з особистими питаннями. Якщо я можу, допомагаю. Взагалі ж, я вирішую питання і проблеми, що стосуються нашої школи.

- Взагалі, чим сьогодні живе Стара Басань?

- У селі проживає 793 чоловіки, 30 дітей дошкільного віку. На території села – дві школи: середня і школа – інтернат. На часі стоїть питання і добудувати дитячий садок.

- А яким Ви бачите майбутнє Старої Басані і які перші кроки керівника Ви вважаєте за потрібне зробити у разі своєї перемоги?

- Село занепало духовно і морально, отже, потрібно працювати над створенням здорового клімату у громаді та позитивного іміджу села. Тому – разом із однодумцями, спонсорами та небайдужими людьми – задля покращення долі села я планую у повній мірі відновити роботу будинку культури (по п’ятницях та суботах відновити роботу танцювального майданчика); організувати роботу вокального та фольклорного гуртків; організувати роботу гуртка з важкої атлетики (обладнати тренажерний зал) та відновити й славу футбольної команди села: закупити нові форми для команди. Хотілося б очистити від парослі та сміття місцевий стадіон; встановити лавочки, контейнери для сміття.

Слід привести у порядок місцевий парк (обладнати зону відпочинку); навести порядок на кладовищах; відкрити нове сміттєзвалище; привести (за допомогою РЕМу) до ладу лінії електропередач.

Конче важливим є встановлення відповідного зв’язку з власниками магазинів та ведення контролю – разом із відповідними органами – за якістю продуктів та цінами.

Також слід навести відповідний порядок на греблях села (зробити висипку та встановити опори); відкрити дитсадок; розпочати роботу по ремонту 2-го поверху школи та роботу щодо відкриття кафе-їдальні для проведення там урочистих та важливих подій села та його мешканців. А ще, підтримувати постійний повноцінний зв’язок із колективом середньої школи, школи - інтернату, ТОВ «Земля і Воля», пошти, ФАПу, підприємцями.

Не можна забути і про опіку над самотніми, пристарілими, малозабезпеченими та багатодітними сім’ями.

- Кажуть, гуртом і батька бити легше. Хто допомагає Вам у буденні, підтримує Вас у житті?

- Звісно, одному важко. А допомагають мені колеги, друзі, однодумці. Дома підтримує чоловік та діти. Свого часу значну підтримку мені надавав Анатолій Іванович Велігорський, який очолював у районі парторганізацію народників. За його допомоги до сторіччя нашої школи була побудована веранда (5 тисяч грн., на той час це були великі кошти), а ще школі подарували караоке (така апаратура була тільки у районній школі).

- Які Ваші найбільші життєві досягнення?

- Найбільшим своїм професійним досягненням вважаю все те, що мені вдалось зробити для школи. У особистому житті – це моя родина: чоловік, сини, невістка, онука. Дуже хочу відчути радість стати бабусею вдруге.

І хочу працювати задля добробуту рідного села.

 - Дякуємо, Лідіє Олексіївно. І, звісно, бажаємо перемоги!

Прес-служба

Чернігівської обласної організації

Народної Партії