Нещодавно прикордонники України і Черкащини зокрема не святкували, а  в умовах гострого військового протистояння з ворожими силами сусідньої держави і місцевими сепаратистами на Південному Сході відзначали своє професійне свято. Всі, хто зібрався у Парку Перемоги обласного центру - ветерани-прикордонники Великої вітчизняної війни, ветерани прикордонних військ колишнього Радянського Союзу, а найбільше охоронці рубежів уже незалежної України, демонстрували свою готовність всіма силами допомогти відстояти територіальну цілісність матері – Вітчизни.

Вони, як колись на плацу, знову вишикувались у стрій зі штандартами назв військових частин, де проходили вишкіл, згадували службу і друзів. А в очах тривога і смуток. Бо їхні хоч і зовсім юні побратими з Навчального центру прикордонної служби «Оршанець» нині далеко від рідного гнізда, аж у  прикордонному селі Олексіївка Амвройсійського району Донецької області. Вони зі зброєю в руках удень і вночі тепер у дозорі, готові кожної миті вступити у бій із найманцями і сепаратистами. А в бою, як у бою – доля не минає.

Заступник командира навчального центру Сергій Перепелиця у своєму вітальному слові найперше передав всім присутнім телефонне вітання від командира черкаських захисників, об’єднаних нині у 2-гу мотоманеврену групу, полковника Ігоря Момота.

- Настрій у нас нормальний, та й із забезпеченням усе гаразд, - повідомив Ігор Федорович, - А ситуація тут залишається напруженою, вночі перестрілки, напади. Йде справжня неоголошена війна. Та ми з поставленим завданням справляємось, місію свою виконуємо. А черкащан-прикордонників, нинішніх і колишніх зі святом таки!

Сергій Перепелиця приєднався до слів командира, оголосив привітання від голови Державної прикордонної служби України, генерала армії Миколи Литвина. За всіх часів нашої держави, наголошено у вітанні, прикордонники були і залишаються взірцем патріотизму, волі, вміння вистояти у найскладніших умовах. Прикордонники і сьогодні доводять це на перших рубежах охорони цілісності Батьківщини від будь-яких посягань на нашу незалежність. Адміністрація Державної прикордонної служби України, облдержадміністрація за багаторічну співпрацю у сприянні організації та проведення культурно-просвітницьких заходів, активну роботу із військово-патріотичного виховання персоналу Навчального центру «Оршанець» нагородила багатьох черкащан своїми відзнаками. Серед них колишній командир центру полковник Федір Олексенко,  ветерани Василь Касян, Андрій Ліньов, Леонід Ліпецький, Олександр Левченко, Володимир Яковенко, Олександр Радуцький.

- Служу народу України,- звучало у відповідь.

- Нема колишніх прикордонників, вони душею і серцем з тими, хто призваний сьогодні боронити свою землю.

- Мій батько був на війні в Афгані, брат теж військовий – він льотчик, - ділиться 25-річна Ірина Мороз із Сумщини, нині курсантка навчального центру «Оршанець». Ситуація в країні, поклик серця підказали, що я мушу іти на військову службу. І така я не одна. У мене в групі є жінки у віці 37-39 років. Хіба це не вияв любові до Вітчизни, коли вона у небезпеці.

Від народників Черкащини  учасників свята тепло привітав колишній начальник прикордонної застави, комендант прикордонної  комендатури «Головніно» на Курільських островах, а нині директор насіннєвої компанії «Зоря-Маїс Насіння» Сергій Пасєка.

Протоієрей Євгеній благословив прикордонників,  розповів, як він тиждень перебував разом із черкаськими юнаками – учасниками антитерористичної операції у Донецькій області. Мене вразив, - каже він, - їхній дух патріотизму, любові до України. Ці почуття незгасні, бо їх живлять отакі заходи, як наше, міцне прикордонне братство. Напевне тому навіть діти рівняються на мужніх, створили і діють в організаціях «Юні друзі прикордонників».

Під акомпонемент невмирущої і трепетної пісні «Степом, степом» до стели полеглим прикордонникам лягають гірлянда слави, квіти вдячності. Зворушені, схвильовані, в полоні високих почуттів прикордонники всіх поколінь ще довго спілкуються, діляться наболілим. А наостанок пригощаються нинішньою солдатською кашею і, звичайно, не обійшлось без фронтових 100 грамів. І тост був найпопулярнішим: «Єднаймося, бо ми того варті!».

Микола Костецький