25 листопада на розширеному засіданні Комітету з питань освіти та науки було розглянуто урядовий законопроект «Про освіту». Немає потреби доводити, що пропоновані ним новації складають інтерес для всього українського суспільства та практично кожної сім’ї. Цим, зокрема, пояснюється те, що обговорення законопроекту тривало понад 3,5 години і те, що його було повернуто суб’єкту права законодавчої ініціативи на істотне доопрацювання.

Моя аргументація, серед іншого, за таке рішення зводилася до такого:

1. Законопроект далекий від задекларованої мети – інтеграції до європейського освітнього простору, але руйнує перевірені життям напрацювання і традиції. Він суперечить з ряду принципових моментів Конституції. Є виявом різних поглядів влади і суспільства на європейські цінності. Люди не «дотягують» до світоглядних декларацій урядовців, оскільки більшість громадян не йдуть далі бажання «жити як в Європі». А влада не йде далі європейських декларацій, більше того – часто діє всупереч цим деклараціям. Принципи «Свобода і відповідальність» не є для неї визначальними.

2. Відповідно запропоноване базується на домінуванні держави в сфері освіти, дисбалансі прав і обов’язків учасників освітнього процесу. Фактично запропоноване більше нагадує проект закону про управління освітою, а не про освіту.

За умов, коли держава не визначила своїх пріоритетів, і не віднесла до них сферу освіти, декларативно виглядає норма про її фінансування на рівні від 7% ВВП. До того ж спостерігається орієнтація уряду на перекладання проблем соціально-гуманітарної сфери, освіта тут не виняток, на місцеві бюджети.

3. Звужуються соціальні гарантії для освітянського середовища. Пропонується щось на зразок люстрації вчительського корпусу під виглядом запровадження його сертифікації.

4. Запровадження 12-річної освіти не супроводжується баченнями щодо головного і визначального – власне змісту освіти. Треба врешті-решт визначитися: до чого ми готуємо дітей – до екзаменів чи до життя?!

Як кажуть мудрі люди, коли будемо вчити тому, що знаємо самі, то наші вихованці нічого не зроблять краще за нас.

Як на мене, питання освіти – це питання майбутнього і має бути справою широкого загалу, враховувати вітчизняний досвід, а не бути калькою із зарубіжних аналогів.

Пропоную надсилати аргументовані пропозиції до цього законопроекту. Зі свого боку робитиму все, щоб розумні думки були почуті й враховані.