Випробувати лідера можна тільки тоді, коли народ не хоче за ним іти. Це в хуліганський спосіб продемонстрував нардеп О. Барна щодо А.Яценюка.

Чи є варварством напад на Прем’єра, як про це йдеться у заяві Кабінету Міністрів України щодо цього інциденту? Зрозуміло, що це є далеким від загальноприйнятої культури політичного діалогу. Але як кваліфікувати, скажімо, справді варварство і цинічне збиткування молодчиків над головою рівненських профспілок Миколою Шершуном? Людину прилюдно розтоптали і поламали, а правоохоронці в цей момент відсиджувалися у автомобілі. І це непоодинокі випадки, це вже система морального і фізичного калічення і приниження людей. Правоохоронні органи, органи державної влади, судячи з усього, розглядають це як нормальний процес наведення порядку в країні, через залякування у такий спосіб незручних і незгодних.

У заяві Кабінету Міністрів стверджується, що напад на Яценюка грає на руку Москві. А на чию руку грають напади на людей, грабежі і катування з боку «зграй патріотів», яких зростили і направляють, за твердженням обізнаних, деякі соратники офіційних представників високопосадовців? Можливо, і є якісь підстави для твердження, що інцидент у Верховній Раді є «наслідком антиурядової кампанії». А наслідком чого є те, що злочинність накриває країну, що люди вже не знають, як уберегтись від «активістів», які відтворюють найгірші зразки активістів, що на роки й десятиріччя після 1917 року вибили українство з життя?

Утім, коли тут думати про простих людей, коли йдеться про загрозу зруйнувати «крихку політичну стабільність в країні». Це з точки зору логіки заяви Уряду. А з точки зору логіки народного депутата О. Барни, виглядало очевидно інакше: букет квітів розглядати як право чинити з А. Яценюком так, як він вчинив.