Перед тим, як дати ствердну відповідь, подумаймо, а хто на лавах запасних? І тут, побачимо давно знайомі обличчя тих, що вже вишукавсь у чергу, і все стане зрозумілим.

А ми, знову кричатимемо «Зрада», «Ганьба», «Геть» та виношувати план наступного Майдану, тобто Повстання.

Як вирватись з цього кола?

Насамперед, слід зрозуміти, що нинішня держава, її псевдо еліти, економіка й фінанси залишаються рудиментом зовнішнього управління, який дістався нам у спадок від ССР. Намагаючись її реформувати, ми тим самим не лише продовжуємо агонію імперської Росії з її голодоморами, шовінізмом та презирством до Людини, а й позбавляємо себе можливості для суверенного розвитку. Нинішня система соціально-економічних відносин, що втілена в сьогоднішній державі є ідеальною, виключно для керівництва ззовні. Тому, на зміну Москві нами керуватимуть всі, хто забажає: Берлін, Вашингтон, МВФ з відповідними рекомендаціями цін, тарифів, розміру зарплат, пенсій і курсу гривні.

Аби здобути гідне життя, нам конче необхідно вийти, насамперед, з-під зовнішньої залежності! Бо колонізатор (метрополія) завжди буде стримувати розвиток своєї колонії (як то України). До речи, не важливо хто є колонізатором Росія, чи ЄС з США – політика, як соціальна так і економічна, в колонії, завжди буде продовженням політики метрополії, звісно в інтересах останньої.

Нам необхідна консолідація суспільства навколо головної мети: чіткого вироблення і розуміння Цивілізаційного Суверенного Україноцентричного плану побудови Нової Країни, кроків по його реалізації та методів зрозумілого контролю!

Тоді, переконаний і красти менше будуть.

Олексій Якименко, політолог