Щотижня українці, та й загалом усі «поціновувачі акторського таланту» очільника уряду, мають виключну можливість переглядати видовище під майже інтимною назвою «10 хвилин із Прем’єр-міністром». Мабуть, на створення цього «шедевру», авторів надихнув інший відомий англійський сатиричний серіал «Так, Прем’єр-міністр».

Жодна ментально здорова людина не зможе осилити навіть ті 10 хвилин, які триває це дійство. Найкращою на нього рецензією мав би стати відомий вираз покійного Діда Панаса: «От така….., малята». Не наважусь процитувати його повністю, через нелітературну складову основної частини. Всі його й так чудово знають.

Проте, як свого часу геніально написав М.Ю. Лермонтов: «…Всё это было бы смешно, когда бы не было так грустно…». 10 хвилин Прем’єр-міністр бідної, морально спустошеної війною та економічними потрясіннями країни, розповідає про успіхи, переважно майбутні, яких Україна обов’язково досягне за його упорядкуванням. Констатує «затерті» фрази, на кшталт «галопуюча інфляція»; пояснює, оскільки треба вірити, що сам це знає, що таке економіка, інфляція; ставить завдання: «Цього року ми зобов’язані розпочати масштабну боротьбу з корупцією!»

Де ж ви були раніше? На що витратили два роки, за які країна просто лягла. Чому за вашого менеджменту такої актуальності набуло питання збереження України як держави? На ці питання Прем’єр пояснень не дає.

Не знаю чи варті ці 10 хвилин бюджетних коштів, проте знаю на сто відсотків, що актора на головну роль необхідно міняти.