А заодно – людей. Саме так, у межах пристойності, можна узагальнено сказати що те, що думають і дедалі відвертіше висловлюють люди на адресу постмайданної влади. На запитання «коли буде краще?», самі ж говорять, що «краще вже було».
Особливе невдоволення демонструється на адресу В.Гройсмана. Мабуть через те, що прем’єр невпинно переконує у позитивних результатах реформ, а кожна людина на собі відчуває лише їх негатив і не хоче миритися з подачками. Коли, скажімо, у Нафтогазі керівникам виписуються премії на десятки мільйонів невідомо за що. Про Президента тепер говорять вже не так часто, що, як на мене, має своє пояснення: схоже, він дистанціюється від того, що називається реформами і не педалює ці дражливі теми.
Під час зустрічей у Ємільчинському і Пулинському районах, окрім вже, так би мовити, традиційних проблем, люди нарікають на закриття аптек, відсутність транспортного сполучення з райцентрами, вкрай незадовільне поштове обслуговування. Окрема наболіла проблема – повна вбитість доріг. У тому числі лісовозами, адже масово дорізаються і вивозяться залишки лісових багатств Житомирщини. Новопосталі олігархи – керівники лісової сфери розперезалися остаточно, прикриваючись у тому числі членством у керівній партії та депутатством місцевих рівнів. До речі, ними масово просуваються їх підлеглі в ОТГ. Особлива тема – рейдерство у земельній сфері. Приклад у цьому подають окремі керівники державних адміністрацій. Передбачаю, що тема землі найближчим часом набуде особливо конфліктного виміру.
Все інше – «добре». Особливо політичні рейтинги, війна яких на підході, судячи з останніх оприлюднених результатів. Виходить, що масово незадоволені люди хочуть мати теж саме.

Володимир Литвин, голова Народної Партії