Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
ПОВІЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГРОМАДСЬКІЙ КОМУНІКАЦІЇ

20.02.2017

Зміни в громадській комунікації відбуваються дуже повільно. Це пов'язано з тим, що найбільш масова комунікація завжди найбільш піддається інерції звичок.

Водночас ми переживаємо час, коли комунікація змінюється принципово. На наших очах вмирають безліч функцій найбільш масового донині каналу комунікації – телебачення.

З самого початку телебачення створювалося як лише трансляція. Тобто з технологічної точки зору пафос телебачення полягав саме у монологічній передачі зображення та звуку стандартизованих програм, зокрема в сфері новин та розваг.

Зростання конкуренції призвело до появи авторських аналітичних програм та ток-шоу, які були покликані дати поживу для вибагливих телеглядачів.

Аналітичні програми творили складний дискурс, але водночас і робили їх творців незалежними, дорогими на ринку та малокерованими (малоконтрольованими) з боку влади та/чи власників телеканалу.

Знищення авторських аналітичних програм на українському телебаченні зробили його винятково реакційним і нерефлексивним. Авторська аналітична телепрограма річ надзвичайно дефіцитна в Україні.

Ток-шоу як спроба масової комунікації з'явилися як додаткова функція для телебачення. І одразу ж проявилися усі недоліки телебачення як комунікатора: 1) тематика ток-шоу провела межу між актуальністю для влади-бізнесу та актуальністю для громади, відтак порядок денний з часом там став повністю трешевим; 2) добір учасників комунікації (політиків та експертів) провів межу між запрошуваними зручними і легко керованими та самостійно мислячими, яких або не запрошували, або запрошували дуже рідко і не в прайм-тайм, відтак суспільство бачить одних і тих же зручних чи поверхнево-скандальних медіа-персон, але не бачить справді змістовних і самостійно мислячих персон; 3) телеаудиторія могла оцінювати задані теми та заданих медіа-персон, але так і не змогла впливати на відбір в першому та другому випадках; 4) пряма цензура (примус до тем та їх контекстів) була замінена з часом на форматну цензуру (коли небажані для влади та/чи власників телеканалів теми та гості перестали потрапляти у ефір через невідповідність їх формату).

Всі спроби якось організувати зворотній зв'язок так і не стали ефективними: ані дзвінки в студію телеглядачів на експертних телепрограмах, ані голосування безсловесної аудиторії і таким чином рейтингування учасників комунікації в ток-шоу принципово не змінили ситуацію. Бо критичним для ток-шоу було би пряме і недвозначне рейтингування тем і рейтингування гостей напередодні ток-шоу.

Ви мабуть хочете запитати – як така проста річ не приходила в голову творцям ток-шоу?

Приходила і не раз.

Але влада та власники телеканалів, позірно рекламуючи свій лібералізм, жодного разу не підтримали формат з рейтингованими громадою темами та учасниками в себе на телеканалах. Тобто гроші власники телеканалів дають під певний (винятково маніпулятивний) телеформат. І потім вже не дуже і потрібно його контролювати – спеціально запрошувані учасники телекомунікації (ті ж політики та зручні експерти), отримуючи переважаючий час та провідну роль в комунікації, не дадуть незручним політикам та контраверсійним експертам суттєво вплинути ані на зміст ток-шоу, ані на сам формат.

Тобто з телебачення зникли справді актуальні для громади теми, звідти вивільняються (вимиваються) експерти на позиції громади, а формат не передбачає можливості якось це змінити.

На українському телебаченні зникають контрдискурсії, а домінуючий владно-олігархічний дискурс робить всі інші дискурси позірно маргінальними.

Маніпуляція та цензура стала більш складнішою, але нікуди не поділася.

На місце темників початку 2000-х прийшли форматники 2010-х.

Чи можна зламати телеформат, в який тебе заганяють?

Я сам пробував цим займатися останні місяці на українському телебаченні.

Є два виходи з цієї ситуації.

Або потрібно вести дискурсивну війну з ведучими протягом всього телеефіру, як це було у мене на "News One".

Або потрібно просто виражати протест, іти з ефіру і припиняти співпрацю з телеканалом, як це вийшло в мене на "112 Україна". Не шукайте відео цього епізоду, телеканал його відцензурував і вирізав. До речі, чи є за українським медіа-законодавством цензура відеозапису ефіру теж цензурою?

Зі мною також солідаризувався Олексій Арестович, який теж заявив про припинення співпраці з телеканалом "112 Україна".

Тут дійсно не залишається нічого іншого, бо справа не в персональній образі на ведучих чи на режисерів. Ведучі взагалі виглядають як ляльки з керуванням через наушники у вухах. Їх можна тільки пожаліти. Навіть зустріч з режисерами нічого не дасть, бо дійсні ляльководи знаходяться за межею доступності.

Проблема знаходиться саме на рівні телеформату. А це проблема власників телеканалів, проблема недосконалого законодавства в українському телепросторі і проблема відсутності громадського протесту проти такого телебачення.

Сумно мені за наше українське телебачення. Я вже не вперше піднімаю цю тему. Шкода що вона не знаходить підтримки серед експертів та широкої підтримки серед громади.

Можна звичайно і далі не звертати на це уваги. Але тоді це все призведе до швидкого руйнування українського телебачення в його нинішньому вигляді і до поступового наростання домінування Інтернет-телебачення.

Очевидно, що потрібно переходити саме туди – в Інтернет.

Українське телебачення в його нинішньому вигляді з точки зору громадської комунікації приречене.

Сергій Дацюк

http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/589996d1e06c2/

Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".