Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Інформаційні війни навколо «блокади ОРДЛО»

21.02.2017

Вже кілька тижнів ми маємо ситуацію з блокадою поставок вугілля (та інших товарів) з непідконтрольних/окупованих територій Донбасу. Свою позицію вже висловили майже всі політики, чиновники, громадські діячі, різноманітні політологи, політтехнологи та ін. Автор не є фахівцем у енергетиці, тому жодним чином не буду у цьому матеріалі писати про неї. Даний матеріал стосується інформаційної війни, месседжів та смислів, що через ЗМІ та ФБ розповсюдились.

У інформаційній війні ми маємо два табори, що воюють між собою – ті що за блокаду, та ті що проти блокади. Але ми живемо в постмодерний час і отже, сама «блокада» вже не є темою дискурсу, особливо у її противників.

З чого все почалося? Блокада ОРДЛО розпочалася з ультиматуму, який висунули 16 грудня минулого року «ветерани-добровольці»: або звільнення українських військових та цивільних заручників, або цілковита блокада сполучення з непідконтрольними/окупованими територіями, визнання території окупованою. Як часто за тижні блокади ми чули ці вимоги, як часто в нас обговорюється цей аспект? Вся інформація йде щодо вугілля, енергетики, і жодним чином не стосується звільнення заручників!!! Це важливий момент, який треба запам’ятати, бо щодо цього немає ніяких новин, а самі перемовини щодо реалізації «Мінських домовленостей» майже заморожені (і про це мовчить чинна влада)!

Україна, у особі її вищого політичного керівництва, не реагує на вимогу, яку поставили протестувальники. Я назвав учасників блокади протестувальниками не просто так. Перекриття доріг – це одна з насильницьких форм протесту (Генпрокурор Луценко також згадав цей момент)! Це ще один акцент, який залишається поза увагою ЗМІ та ФБ-спільноти. Отже, блокада – це насильницька акція протесту. І розглядати її потрібно саме з цієї точки зору! Другим елементом обґрунтування «блокади» — є неприпустимість торгівлі з окупантами, терористами. Протестувальники висувають тезу, що торгівля з окупованими територіями вигідна ватажкам ЛДНР та українським олігархам та чиновникам. Цю тезу висунув один з організаторів – екс-керівник батальйону «Донбас» — Семен Семенченко. Власне навколо цієї ПОЛІТИЧНОЇ заяви і почалася інформаційна війна!

В Україні вже традиційно все політизується та зводиться нанівець демагогією та влаштуванням «циркової вистави», це притаманно гібридній державі (я намагався позначити її тут). Участь таких діячів, як Семенченко та Парасюк, лише дає козирі у інформаційній «каналізації» протесту. Серйозні політики сьогодні осторонь «блокади», що дуже дивно.

Противники блокади влаштували справжній штурм на позицію блокувальників. Публічна українська влада в особі депутатів, політологічної обслуги, підконтрольних ЛОМів (порохоботи) та ЗМІ демонструють унікальну близькість думок та слів. Дійшло до того, що різні депутати, блогери, політологічна обслуга публікували/виступали на ТВ на 90% з однорідними текстами, що дозволяє стверджувати, що тексти мають одну природу та походження (а це показує, що є центри, які генерують месседжі та через ФБ їх розповсюджують (постає питання хто їх фінансує!)) . Основний наголос влада робить на економічних проблемах, що найближчим часом спіткають Україну через «блокування» ОРДЛО. Другий аргумент – це особистості Семенченка та Парасюка (до речі, вони дійсно надзвичайно «токсичні» для більшості). Третій – це подальший політичний дрейф територій ОРДЛО від України.

Риторика та месседжі влади, її обслуги та прихильників дуже нагадує події Майдану, коли Янукович, Азаров та їх обслуга погрожували різноманітними проблемами (овал гривні, падіння економіки та ін.), активістів називали агентами іноземних служб, екстимістами і т.д. При тому у своїх звітах влада показує «стабільність» та «зростання». Поки, що немає лише одного месседжа: «майданы – идите работать», все інше дуже схоже.

Висока інформаційна складова у війні влади і протестувальників пояснюється кількома факторами. Перший, участь у акції протесту беруть вояки-добровольці, які мають надвисоку моральну підтримку серед населення України, тому потрібна девальвація (тому я вірю, що влада може дійсно дійти до відключень світла). Другий, застосування сили (а власне на це є законні підстави) при наднизькій довірі до правоохоронців, створить миттєво вибухову ситуації і це може призвести до акцій громадської непокори, збройних виступів та у найгіршій ситуації до повноцінної громадянської війни, параду сепаратиських виступів по всій країні. Третій, правоохоронці, після подій 2014 року, можуть не виконати наказ щодо силового розгону, що покаже тотальну слабкість влади (по суті покаже неспроможність контролювати будь-яку ситуацію). Четвертий фактор, підозра, що протестувальники мають зброю, або можуть її швидко отримати, а це у свою чергу створює варіант зі збройним бунтом.

Якщо намагатися розглядати «блокаду», як акцію протесту, то ми можемо по іншому моделювати її розвиток. Причини цієї блокади ми можемо знайти у багатьох статтях, що публікувались на «Хвилі». Основна причина (комплекс причин) – ПОЛІТИЧНА криза, криза влади в Україні. Часи Майдану стали часом її актуалізації та кристалізації.

Три роки тому «кривавий президент» влаштував побоїще та розстріл протестувальників в режимі-онлайн в центрі європейської столиці. Після цього ми отримали вивільнення величезної соціальної енергії, яка мала потенціал змінити країну, за умов її правильного використання. З подій на Майдані почалася і військова агресія Росії по відношенню до України. Ресурси громадянського суспільства були кинуті на захист суверенітету, на підтримку та відбудові з нуля ЗСУ. Але системні зміни, які назріли та перезріли – залишаються не вирішеними. Громадянське суспільство не може в силу своїх інституційних можливостей вирішувати всі проблеми існування держави та всього соціуму.

За результатами дослідження Українського Інституту Майбутнього, українці вважають що:

  • Економічна ситуація за останні півроку (2016) погіршилась – 62,1% (і це до платежів за опалення!)
  • Політична ситуація за останні півроку (2016) погіршилась – 53,1% (і це до маніпулювання з інформацією щодо парламентської більшості, якої де-факто немає)
  • Частка «не голосуючого електорату» на виборах президента становила б– 34,2 %, парламенту – 32,9 % (це ненасильницька форма протесту!)
  • Конфлікт на Донбасі буде йти роками (ще 2-3 роки – 21,7%, 5 років – 16,8%, на десятиліття – 37,5%) – тому від держави потребують ДОВГОСТРОКОВИХ планів з енергонезалежності та ін.!
  • Україні немає сенсу проводити вибори на окупованих територіях – 45,7% (+26,4% вважають, що вибори можна провести після отримання контролю над кордоном з Росією)
  • Визнати територію окупованою на референдумі готові – 38,3% (відсоток підвищився б, бо 27,2% не пішли б на такий референдум)
  • Потрібні нові політичні лідери – 33,1% (не бачать перспектив країни – 21,9%!)
  • Найнебезпечніші речі це – корупція (71%), політики (49,6%), олігархи (48,4%) і Росія (30,2%). (питання торгівлі з ОРДЛО тісно пов’язане з корупцієї, політикою, олігархами та Росією, що створює базу для підтримки дій протестувальників).

Отже, на основі соціології можна побачити, що соціальна база для будь-якого протесту готова. Виклики, що стояли перед політичною владою – не вирішені. Економічні, політичні, інституційні проблеми ускладнюються несприятливою геополітичною ситуацією та невизначеною проблемою з АТО/війною.

Ситуацію погіршують абсолютно брехливі, над непрофесійні та емоційні заяви політиків, які швидко викриваються. Також влада не може продемонструвати хоч якісь успіхи по реформуванню. Поява нового рейтингу щодо економічних свобод лише підтвердила очевидне. За три роки позиція України в рейтингу Heritage Foundation впала з 155 на 166 місце серед 180 держав. Вже дійшло до того, що у порівнянні з провальною політикою Гройсмана на посаді прим’єра, навіть вкрай невдале правління Яценюка згадується, як прорив.

Очевидно, що «блокада» — це лише початок. Вдалість акції буде спонукати до інших: відставка одіозних персонажів, покарання корупціонерів, посібників окупантів, діячів «злочинної влади Януковича», що досі всі на волі. Можливо, що з’являтимуться нові політичні заклики – нове виборче законодавство, право на самозахист (легалізація коротко стволу), ринкові реформи врешті решт, що покладуть кінець владі олігархів. Зрозуміло, що це великий сценарій, що можна реалізувати, а можна розмити. Найкраще розмивається великий сценарій «токсичними» лідерами, одіозними діячами та переслідуванням «нових облич», як це було в минулому році, коли СБУ повністю розчинило протест під назвою «третій Майдан».

У своєму прогнозові щодо 2017 року, експерти Українського Інституту Майбутнього говорять про три сценарії: стабільний, керована дестабілізація, некерована дестабілізація. 

Підсумовуючи статтю, хочу налогосити на кількох аспектах у висвітленні подій щодо блокади:

  1. Влада намагається дискредитувати дії блокувальників та підвищує ставки.
  2. Влада через свідому маніпуляцію намагається утвердити думку, що блокада – це просто блокада (політичні та олігархічні війни) і не згадує проте, що блокада – є протестом проти дій/бездіяльності влади.
  3. Протестувальники мають вкрай мало політичної та інформаційоної підтримки.
  4. Протестувальники не мають обміркованої політичної програми дій, яка зацікавить інші соціальні групи.
  5. Протестувальники дуже слабкі інтитуційно та справедливо побоюються агентів від спецслужб.
  6. Влада може розчинити рух, що народжується через внутрішній конфлікт, створення провокацій (наприклад, спровокують загибель мирного жителя, або співробітника) – тоді весь інформаційний ресурс буде кинутий на придушення акції протесту (як на мене, то цей сценарій дуже ймовірний).
  7. Протест показав повну неготовність влади до проблем з енергоносіями, показав присутність «корупційної» складової у тарифах, що делегітимізує владу.
  8. Вкрай суперечливі публічні висловлювання вищого керівництва держави щодо ситуації з Донбасом, показують, що «король-то голий» і колапс в управлінні державою нікуди не зник, відсутність орієнтирів щодо власного руху стає все більш очевидною. Заяви, що все добре вже просто лякають, бо від них віє неадекватністю.
  9. Повне ігнорування вимог протестуючих, відсутність діалогу з протестуючими, віра влади у свою силу, показова зверхність у дискусіях та дешеві маніпуляції.
  10. Сергій Маслюченко, "Хвиля"
Топ - новина
Голова Народної Партії Володимир Литвин заявив про свій вихід з депутатської групи «Воля Народу»

20.10.2017

Я попередив членів групи, що в разі голосування ними за так звану пенсійну реформу, я буду змушений покинути колектив, що мною і було зроблено.

Публікації
ДОНБАСЬКИЙ СИНДРОМ

15.10.2017 

Як можна зруйнувати Донбаський синдром?