Тепер громадяни України можуть отримати паспорти держави-агресорки за спрощеною процедурою. Відповідний указ Володимир Путін підписав у середу, 1 травня. Серед осіб, які першочергово мають право на паспорт з двохголовим орлом є бойовики «ДНР» та «ЛНР». У що така забаганка Путіна може обернутися для України? Чи не спричинить поширення російського громадянства до широкомасштабного наступу? Про це i-ua.tv запитав експерта фонду «Майдан закордонних справ» Олександра Хару.

— Навіщо Путін хоче роздавати паспорти?

— Безумовно, у тому числі, йдеться про легітимізацію втручання задля захисту так званих російських громадян. Крім того, цей крок потрібен для впорядкування ротації збройних сил РФ на Донбасі. Це пояснить, чому «шахтарі та комбайнери» мають російське громадянство. Ви ж чули, що у пріоритеті роздача паспортів буде бойовикам, а потім всім іншим?

Також не варто забувати, що демографічна ситуація в Росії не найкраща. Кремлю потрібні робочі руки. Отже, чому б так званим колишнім «громадянам ДНР та ЛНР» не попрацювати на благо матінки Росії, де-небудь в Сибіру, чи на Далекому Сході? Що ж стосовно соціального забезпечення, то воно покриватиметься лише для колишніх громадян України, які переїдуть на території РФ. Таким чином, Кремль підштовхуватиме на виїзд із Донецька та Луганська.

— Чи може призвести роздача Росією паспортів до так званого абхазького сценарію? Тобто, Путін вважатиме, що має право відкрито зайти на Донбас, бо там мешкають його громадяни.

— Виключати цього не можна. Оскільки Російська Федерація розглядає подібні до Донбасу конфлікти як спосіб контролювати інші держави, унеможливлювати їх вступ до НАТО та ЄС, а також підривати їх внутрішню стабільність. Усе залежить від того, наскільки Росії вдасться реалізувати бажану політику. Тому, я б не казав про конкретний сценарій, а говорив би про цілі Росії, які вона переслідує, запроваджуючи своє громадянство на окупованих територіях Донецька і Луганська.

— Як цьому має протидіяти Україна?

— Україна, жодним чином, не може завадити планам Росії, оскільки в нас немає інструментарію впливу на неї. Перш за все, правового. Тобто таке рішення не можна оскаржити в російських судах. Більше того, в Росії немає правосуддя як такого. Замість нього, існують структури, які виконують путінські вказівки. Звісно, можна спробувати перешкодити видачі російських паспортів, апелюючи до міжнародних інституцій. Оскільки поширення подібних документів не просто недолуге рішення, а черговий акт агресії та війни. На цей раз, у правовій площині.

Я б також радив зробити звернення до наших громадян, які мешкають на окупованих територіях. По-перше, вони мають зрозуміти, що для української держави рішення про видачу російських паспортів нічого не значить. Тобто, з правової точки зору, воно — нікчемне. По-друге, ті хто будуть задіяні в організації видачі таких документів, мають знати про майбутню відповідальність згідно з вітчизняним законодавством, коли Донецьк і Луганськ будуть деокуповані. Крім того, вони можуть бути внесені до санкційних списків європейських держав. Безумовно, по відношенню до таких людей застосують правові механізми у вигляді адміністративної та кримінальної відповідальності.

Нам також необхідно прийняти закон «Про колаборацію». У ньому потрібно чітко визначити, хто є жертвою окупації і не може нести жодної відповідальності, бо потрапив у халепу, а хто пропагував російську експансію, голосував на «референдумах» і брав участь у псевдо органах управління, а отже має бути покараним. Про тих, хто взяв проти України зброю до рук і чинив злочини проти людяності і нашої держави, я взагалі мовчу. Вони мають понести кримінальну відповідальність. Ми повинні дати зрозуміти людям, що знаходяться на окупованих територіяхїх статус, коли Донецьк та Луганськ будуть звільнені.

— У суспільстві існують побоювання, що видача російських паспортів спричинить широкомасштабну війну, бо Путін вирішить «захищати» своїх громадян.

— Безумовно, але давайте подивимося на інше. У Криму, Луганську і Донецьку не було гоніння російськомовних, етнічних росіян і вірян РПЦ. Тим не менш, Росія, спочатку приховано, а потім відкрито, анексувала півострів, а зараз веде війну на Донбасі. Тобто, Путіну не потрібні приводи, щоб здійснювати агресію. Достатньо тільки його власного бажання. Тому, найголовніша проблема з тиранами полягає у відсутності важелів обмеження. Їм на заваді не можуть стати ані законодавство, ані здоровий глузд. За винятком, хіба що, страху отримати по зубах.

Звісно, росіяни можуть легітимізувати своє офіційне вторгнення без маскування та іншої брехні. Відповідно, існує небезпека широкомасштабної війни, яка розповсюдиться не лише на окупованих територіях, але і по всій Україні. У Росії є ресурси, засоби та сили. Єдине, вона поки не бачить у цьому сенсу. Росіянам здається, що розхитувати Україну руками власних громадян знано дешевше. Безумовно, вони створять підстави для вторгнення, а також для визначення за окупованими територіями будь-якого іншого статусу, окрім українського.

Чесно кажучи, я не впевнений, що росіяни хочуть привласнити собі «ОРДЛО». Нікому не потрібні зруйновані, депресивні території з великою кількістю непрацездатних людей, які стануть додатковим навантаженням на бюджет. Тому, це — скоріш за все, остання опція у планах Путіна. Але будь-яка українська влада має розуміти, що Росія є загрозою. Такою вона залишатиметься ще тривалий час. Навіть після того, як перестануть стріляти на Донбасі і зроблять кроки у напрямку врегулювання ситуації. Однак, у найближчому майбутньому я не бачу нічого іншого, окрім заморожування конфлікту. Росії потрібна вся Україна, а не зруйнований Донбас. Тому, ми маємо бути готовими у тому числі й до широкомасштабної агресії.

— Звісно, з одного боку, зруйнований Донбас Росії не потрібен, але давайте уявимо гіпотетичну ситуацію. Припустимо, 80% мешканців «ОРДЛО» отримають російські паспорти. Чи зможе, у такому випадку, Путін сказати: «Це наші території, бо тут живуть наші громадяни» і їх анексувати?

— Як я вже казав, це — останній варіант, який потрібен Путіну, оскільки ці території не є важливими в економічному контексті. Донбас слід розглядати як інструмент ведення війни проти решти України. До анексії Криму він, фактично, мав статус російської автономії. Чого лише варте легітимне базування Чорноморського флоту? За допомогою цього військового утворення, російських емісарів та РПЦ, Кремль шантажував Київ за його активні спроби набути членство в НАТО і ЄС, захопленням Криму та дестабілізацією ситуації на решті територій. Зараз Москва вважає півострів своїм і не збирається його віддавати. Але щоб і надалі шантажувати Київ, вона хоче створити «маленький Крим» із Донецька і Луганська, виходячи із правового поля України. За планами Кремля після улагодження конфлікту, на Донбасі мають бути присутні російські спецслужби, атак звані перший і другий армійські корпуси повинні перейти у статус «народної міліції». Принаймні, так росіяни трактують Мінські домовленості. Отже Кремль збирається розгойдувати політичну ситуацію в нашій державі і ставити палки в колеса на шляху в НАТО та ЄС.

Тому, в ідеалі їм не потрібна анексія Донбасу. Росії значно вигідніше його утримувати як таке собі Придністров’я, або Південну Осетію чи Абхазію. Донбас може бути невизнаним, але негативно впливати на безпекову та соціально-економічну ситуацію в Україні. На його територіях лишилися підприємства, і вони б були незайвими для міцноти нашої економіки. Розуміючи це, росіяни вирішили використовувати його як фактор загрози і дестабілізації. Скажімо, Маріуполь постійно знаходиться в небезпеці, я вже не кажу про менші населені пункти.

Тому, Донбас — це така собі «чорна діра», що проковтує наші ресурси. Кожного дня ми маємо вбитих або поранених. Війна на Донбасі вимагає великих грошей. Україна вимушена тримати на цих територіях, ЗСУ, Національну гвардію та поліцію. Нас виснажує невизначеність, але Росії це просто на руку. Кремлю краще повернути Україні території Донбасу на своїх умовах, або заморозити конфлікт. А ось анексія — це найневигідніший для Путіна сценарій.

— Чому?

— Давайте порівняємо Крим і Донбас. Якщо півострів для росіян був стратегічно важливою територією, де вони хотіли легалізувати свою присутність і перетворили його на військову базу, то війна на Донбасі має зовсім іншу мету. Вона спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні. Росіянина окупованій частині українського Сходу і так мають більше танків, ніж є у збройних силах Німеччини, чи іншої європейської держави. Тому, Донбас — виключно проти України. А ось окупація Криму має значно глибше стратегічне значення. Вона проти України, країн Чорноморського регіону та Середземного моря і далі на Близький Схід. На офіційно окупованій території можна тримати ядерну зброю та значну за розміром регулярну армію, а в окупованих Донецьку і Луганську — ні.

Ірина Сатарова, https://i-ua.tv/society/24148-oleksandr-khara-rosii-potribna-vsia-ukraina-a-ne-zruinovanyi-donbas