Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Перемога! Одна на всіх?

07.05.2019

Так уже повелося в повоєнній історії СРСР, а потім і незалежної України, що День Перемоги (який аж до 1965-го навіть не був вихідним) з кожним роком набував дедалі нав»язливішого сусально-ідеологічного лоску, втрачаючи при цьому щось людяне, щире й правдиве.

Помпезні паради на Червоній площі під автоматичне «Ура!» і принишкла мережа магазинів «Ветеран», де за спецобслуговуванням учасники бойових дій могли раз на місяць отримати посинілу курку, бляшанку розчинної кави, а поталанить – то й пару рулонів туалетного паперу – навзагал недоступного для «народу-переможця» дефіциту.

Усе це як візитка. Як символ Перемоги.

Коса смерті пройшлася по мільйонах українських сімей, які після переможеного фашизму знову опинилися під важким чоботом комуно-сталінського режиму з його ГУЛАГами,  чорною працею на підприємствах за копійки, голодом 1947-го та закріпаченими безпаспортними селянами.

Тисячами загиблих і поранених вимірюються втрати України в нині розв'язаній Москвою проти нас війні. Але вона, звісно, «слезам не верит». І цьогоріч, як і пріснопам»ятної комуністичної доби, над забальзамованим мавзолейним ідолом, під гуркіт найновіших зразків бойової техніки, з якої російські окупанти вбивають на Донбасі українців, знову переможно тупцюватимуть «отец нации и иже с ним». І знову з усіх російських ефірів вкотре погрожуватимуть Україні й світу, закликатимуть відродити СРСР, за який «деды воевали», проклинатимуть цивілізований світ і вихвалятимуть досягнення «руського міра».

Тут мимоволі задумаєшся: а чи й справді наша Перемога – спільна? Чи однаково ми бачимо цей світ пост-перемоги?

 

Вона, ця Перемога, безперечно вистраждана простолюдом у важкій війні, розв»язаній і радянським, і нацистським режимами, починаючи з пакту Молотова-Ріббентропа.  Та перемігши гітлерівський фашизм, ми знову опинилися під владою сталінського тоталітаризму, що зріс на російсько-імперському шовінізмі – молочному братові фашизму. Саме воно, це хиже мурло російського шовінізму знову вп»яло свої ікла в тіло України й нещадно смокче з неї кров.

Війни не закінчуються, якщо не поховано з належними почестями останнього загиблого солдата. Але не закінчуються вони й тоді, коли непокаране зло виринає під тією чи іншою маскою й загрожує нашій незалежності, гідності й свободі. Тому 9 травня – наша перша Перемога лише над частиною зла. Дракона ще не вбито. І святкуючи 9 травня, ясно усвідомлюймо, що це - лише перший етап нашого виходу з вікового мракобісся на магістральний шлях до цивілізації, розвитку й гуманізму. І тут аж ніяк не обійтися без ще однієї важливої перемоги - над комплексом «молодшого брата» насамперед в собі. Тільки так ми зможемо остаточно перемогти окупанта – останню людиноненависницьку імперію світу.

Володимир Тетерук

Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

21.10.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".