Інтерв’ю з депутатом Хмельницької обласної ради шостого скликання Народного блоку Литвина Василем Осадчим

Василь Осадчий обраний до Хмельницької обласної ради шостого скликання за списком Народного блоку Литвина. Отож і ведемо з ним мову про діяльність депутатів фракції у представницькому органі.

- Василю Петровичу, фракція «Народний Блок Литвина» в Хмельницькій обласній раді третя за чисельністю після фракцій БЮТ і «Наша Україна». Мабуть, і роль її в роботі ради солідна…

- Так, до нашого голосу прислухаються. Та не тільки тому, що беремо, як кажуть, числом, а насамперед тому, що до фракції входять депутати, яких добре знають в області, які здобули авторитет і повагу людей, мають великий досвід роботи в конкретних галузях, сферах нашого життя. Це Герой України Петро Іващук, керівник знаного в усій державі сільськогосподарського підприємства «Перлина Поділля», це керівник одного з кращих сільськогосподарських підприємств області Володимир Марченко. Анатолій Овчарук був головою обласної ради минулого скликання, тепер очолює крупну будівельну корпорацію. Марія Шаренко – заступник головного лікаря обласної лікарні. Надія Підскоцька, до речі, вона третє підряд скликання є депутатом обласної ради, в виконкомі Кам’янець-Подільської міської ради працює начальником управління праці й соціального захисту населення. Начальником управління лісового господарства області багато років працює Віталій Лісовий. Василь Шуляк очолював у Теофіполі районну владу, як виконавчу, так і представницьку, згодом керував потужним сільськогосподарським підприємством, а тепер він голова Красилівської райдержадміністрації. Олег Червонюк створив швейно-виробничу фірму «Едельвейс», де працює до 300 чоловік. Віталій Олуйко – ректор Хмельницького регіонального університету управління і права, народний депутат у Верховній Раді України четвертого скликання. Доктор наук, професор. Керівник нашої фракції.

- Ви назвали людей, якими пишається обласна організація Народної Партії, і, очевидно, завдяки таким іменам у виборчому списку Блок Литвина пройшов до обласної ради. Але, напевне, це сталося й тому, що вся обласна організація здобула авторитет у населення. І не тільки в селах, а й у містах?

- Так, у нас в кожному районі створені районні, міські організацій, а осередки партії є майже в кожному населеному пункті. Сьогодні є 26 районних і міських організацій і 1 126 осередків. А всього в обласній організації 23 тисячі членів партії.

- Ви очолюєте Хмельницьку міську організацію, то, будь-ласка, кілька слів про неї.

- За три роки наша організація виросла з тисячі до трьох тисяч членів Народної Партії. Маємо 97 осередків. Умовно місто поділили на шість районів і створили в них партійні організації. Очолили їх перспективні молоді люди. Це, зокрема, Сергій Мандзій, керівник будівельної компанії, депутат міської ради, Валентин Гакало – керівник відомої в усій країні кондитерської фірми «Насолода». Володимир Долгов, який очолює потужну фірму «Бакалія», теж депутат міської ради. Сергій Борикін – керівник підприємства перевізників, а Ігор Ігнатенко власник приватного підприємства з виготовлення земельної документації. Анатолія Корбута знають далеко за межами області: він очолює найпотужніше підприємство будівельної індустрії – компанію «Хмельницькзалізобетон».

До речі, коли були вибори до міської ради, мені пропонували створити виборчий блок Осадчого. Але я не погодився і на виборчі перегони пішов «Народний блок Литвина». Саме завдяки авторитету відомих у місті людей, членів Народної Партії, яку Володимир Литвин очолює, в міську раду обрано 8 депутатів від нашої політичної сили. Про довіру до Народної Партії свідчить і те, що на позачергових виборах до Верховної Ради України за «Блок Литвина» в м. Хмельницькому проголосувало 5 відсотків виборців.

- Очевидно, в обласну раду Народний Блок Литвина пройшов не лише завдяки тому, що у виборчому списку були представлені авторитетні люди і була добре налагоджена членами Народної Партії агітаційна робота на місцях?

- Я вважаю, що велику роль зіграла програма, з якою ми йшли на вибори. Люди повірили нам, бо не давали пустопорожніх обіцянок на кшталт «втричі підвищимо», «значно поліпшимо». У першому пункті програми було записано, що коли Блок Литвина пройде до обласної ради, то добиватиметься поступового запровадження погодинної оплати праці (10 гривень за годину), підвищення пенсій протягом трьох років до 80 відсотків від середньої по області заробітної плати. А ще – на основі росту виробництва та паритетності цін довести оплату працівників агропромислового комплексу до її рівня в промисловості.

Також запевняли виборців, що будемо добиватися, аби протягом наступних п’яти років при формуванні бюджету виділялося не менше 10 процентів від його загальної суми для дотації і фінансування галузевих програм.

Ми обіцяли виборцям, що будемо відстоювати інтереси селян. До речі, на той час вже не стояло питання обробітку землі, бо в область зайшло чимало інвесторів, які дають цьому раду. Але ж знаємо й те, що завдяки достатній кількості потужної техніки інвестор для обробітку 10-15 тисяч гектарів землі, для збору урожаю наймає кільканадцять механізаторів. А люди в селі залишаються без роботи, мусять жити на те, що їм виділить орендар за пай. Тому в нашій програмі стояло завдання – відроджувати виробництво на селі. Насамперед – переробне виробництво, різні промисли, будівництво, одне слово – щоб була робота тим чоловікам і жінкам, які в кожному конкретному селі живуть. Для тих, хто займатиметься виробництвом, промислом, будівництвом на селі, у перші п’ять років, поки стануть, як мовиться, на ноги, ввести пільгове оподаткування.

Ще один пункт програми, який стосується не тільки села. Це надання статусу державного службовця вчителям, медикам, працівникам культури. Адже не тільки чиновник служить державі, а й лікар, учитель, директор будинку культури. Звичайно, це питання має вирішуватися на рівні законодавчому, у Верховній Раді, але й в обласної ради є важелі впливу на вищий законодавчий орган. Це, зокрема, звернення. Їх наша фракція й ініціює.

Виконуємо й пункт програми про відродження інфраструктури в селах, удосконалення соціальної сфери. У раді постійно ставимо питання, щоб інвестори, які орендують земельні паї, відраховували сільським громадам кошти зі своїх доходів на ремонт і будівництво доріг, упорядкування населених пунктів, забезпечення усім необхідним медичних закладів. Добиваємося, щоб інвестори укладали договори з сільськими громадами, де б чітко і конкретно було виписано, що вони зобов’язуються зробити в тому чи іншому селі для його соціально-культурного розвитку.

- До слова, деякі крупні інвестори є в депутатському корпусі обласної ради.

- Так. В інших фракціях. І це нам на руку. Бо постійно нагадуємо, що вони змушені дбати про свій статус народних обранців, ділом його підтверджувати. Отут я і повинен зауважити, що справи на селі йшли б краще, якби ми повернулися до мажоритарної системи виборів. Хоча б на регіональному рівні. Тоді кожному депутату довелося б на своєму окрузі постійно підтверджувати, що виборці недаремно обрали саме його, а не когось іншого до обласної чи районної ради. І треба в новому виборчому законі передбачити чітку процедуру відкликання депутата, якщо він не виконує своїх передвиборчих зобов’язань.

- То ви вважаєте, що пропорційна система себе не виправдала?

- Так, вважаю. Ось візьмемо до прикладу Хмельницьку районну раду. 70 відсотків депутатів – жителі обласного центру, бо так були складені списки. Багато з них у селах не бувають, не знають, як селяни живуть, не вникають у їхні потреби. Та й в обласній раді є депутати, які їдуть у глибинку тільки тоді, коли там відбувається виїзне засідання постійної комісії або проходить День депутата. Одне слово, депутати, об’єднані у фракції за партійною ознакою, не повною мірою беруть особисту відповідальність за долю краю, долі людей, котрі проголосували за їхню партію або блок. На першому місці в діяльності цих фракцій – політичні питання.

- Пам’ятається, у вас була спроба усунути цей недолік, породжений виборчою системою…

- Була та й загула. Свого часу я створив позафракційну групу «Рідний край». До неї увійшли, крім десяти членів фракції Блоку Литвина, ще вісімнадцять членів інших фракцій. Чітка мета ставилася: розглядати на засіданнях групи насущні питання сьогодення, а також перспективні для розвитку області ідеї і виносити ці питання на розгляд сесій. Одне слово, відкинути політичні міжусобиці, світоглядні протиріччя, а зайнятися конкретикою. Слід сказати, що на перших порах досягали певних успіхів. На жаль, згодом, коли наша група почала виносити на розгляд ради все гостріші і гостріші питання, на вимогу керівників фракцій шістнадцять депутатів вийшли із складу групи. І це, вважаю, негативно вплинуло на роботу обласної ради. У групі була майже третина ради, отож зближення позицій, вироблення виважених пропозицій такою кількістю депутатів дозволяло уникати пустопорожніх дебатів під час сесій, сприяло прийняттю чітких рішень. А що ж нині? Хіба це нормально, що через протиріччя, суперечки між фракціями сесії тривають до восьмої-дев’ятої години вечора?

- І все ж депутати фракції «Народний Блок Литвина», незважаючи на те, що вони у меншості, мають про що звітувати перед виборцями…

- Всіх добрих справ, ініціатив не перерахувати, на це й сторінки в газеті не вистачить. Наведу лиш кілька промовистих прикладів.

На дванадцятій сесії Віталій Олуйко порушив питання про фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування. Бо це ж справді парадокс: на виконання делегованих повноважень органів виконавчої влади кошти з держбюджету виділяються, а для місцевих самоврядних органів, у яких понад 70 делегованих повноважень – ні копійки. Депутат запропонував звернутися до Верховної Ради України і Кабміну, щоб при внесенні змін до Держбюджету на 2008 рік для  територіальних громад було виділено ресурс на забезпечення наданих повноважень.

На цій же сесії Надія Підскоцька виступила з ініціативою, щоб управління охорони здоров’я облдержадміністрації розглянуло питання про створення перинатального центру в м. Кам’янці-Подільському.

На п’ятнадцятій сесії, коли заслухали звіт голови постійної комісії з питань сільського господарства, продовольства та земельних відносин, депутат Василь Шуляк поставив питання руба: справедливо розподіляти кошти, виділені на підтримку села. Це неприпустимо, що з 14 мільйонів гривень 5 мільйонів віддали в одні руки. А ця фірма з одержаної суми спрямувала лише 500 000 на соціальний розвиток сіл. Їх, цих сіл, 135, то якщо розділити кошти на цю кількість виходить мізер. І ще виходить, що чотири з половиною мільйони інвестор потратив… на підтримку самого себе.

А наші добрі справи… Ось лише один приклад із багатьох. На шістнадцятій сесії, а відбувалася вона 30 липня, було порушено питання про те, що в оздоровчому таборі для дітей з малозабезпечених сімей у селі Білогородка Ізяславського району, де відпочивали діточки з 16 районів, на завершення сезону не вистачає 46 тисяч гривень. Виступив Петро Іващук, проінформував депутатів, що якраз очолювана ним фірма відродила табір, то й тепер виділить необхідні кошти, щоб діти змогли відпочити і оздоровитися.

- Це, як на мою думку, ще один аргумент на користь мажоритарної системи. Якщо вона буде запроваджена, саме такі люди, як Петро Іващук, становитимуть більшість у радах усіх рівнів. У людей добра пам’ять на добрі діла.

- Я також у цьому переконаний. Додам лише, що достойних людей побільшає у лавах саме від нашої політичної сили.

Анатолій Ненцінський,

Хмельницька обласна організація Народної Партії